Постанова

від 18.05.2015 по справі 317/595/15-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/595/15-а

2-а/317/20/2015

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2015 р. м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді: Нікітіна В.В.

при секретарі: Чубуковій Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до Запорізького районного суду Запорізької області з адміністративним позовом до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовну заяву обґрунтовано наступним.

Позивач є власником об'єкта нерухомості - гаражу-сторожки (літ. Б-2), загальною площею 96,1 м 2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1, с. Новослобідка, Запорізького району, Запорізької області.

Вказаний гараж-сторожка знаходиться на землях Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Земельна ділянка, на якій знаходиться гараж-сторожка позивача, з квітня 2001 року по квітень 2013 року була здана відповідачем в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "АС-КО".

Позивач, як власник вказаного об'єкта нерухомості, відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, 31.03.2014 року звернулась до Запорізької районної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки.

28.04.2014 року такий дозвіл було надано ОСОБА_1

Для виконання всіх необхідних вимог, передбачених діючим законодавством України для розробки технічної документації із землеустрою, позивач звернулась до відповідача для підписання акта узгодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами та акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Рішенням Долинської сільської ради № 9 від 07 листопада 2014 року позивачу відмовлено в підписанні вказаних актів.

Оскільки вказане рішення прийняте відповідачем на підставі ст. 121 Земельного кодексу України, а не статті 120 цього ж кодексу (відповідно до якої позивач направила своє звернення відповідачу), та оскільки вказаним рішенням порушено її права як власника нерухомого майна, ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду з даним адміністративним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та просила суд відмовити в його задоволенні з наступних підстав.

Рішенням виконкому Долинської сільської ради № 169 від 13 серпня 2009 року підтверджується, що право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 с. Новослобідка Запорізького району Запорізької області, зареєстроване за Державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та знаходиться у повному господарському віданні ДП "Придніпровська залізниця" на балансі відокремленого структурного підрозділу "Дистанція колії Запоріжжя-2".

Крім того, спірна земельна ділянка має площу 0,8 га, в той час, як нерухомий об'єкт, що належить позивачу, має загальну площу 96,1 м 2 . Позивачем не аргументовано надання їй в оренду земельної ділянки саме в такому розмірі.

Вказана земельна ділянка за класифікацією земель відповідно до ст. 66 Земельного кодексу України, відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Системний аналіз вказаної норми права та норми, закріпленої ст. 122 ЗК України, призводить до висновку, що повноваженням з розпорядження вказаної земельної ділянки має Запорізька обласна державна адміністрація, а не Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області.

Оскільки відповідач - Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області є колегіальним органом, позовні вимоги щодо примушення відповідача узгодити акти позивачу, не можуть бути задоволені судом.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши подані докази, прийшов до наступних висновків.

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно інд. № 19217463 від 19 березня 2014 року відповідно до якого власником гаражу-сторожки літ. Б-2, площею 96,1 м 2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1, с. Новослобідка, Запорізького району, Запорізької області є позивач - ОСОБА_1 (а.с. 8).

Вказаний факт підтверджується також копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 9).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач - ОСОБА_1, набула право власності на гараж-сторожку літ. Б-2, площею 96,1 м 2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1, с. Новослобідка, Запорізького району, Запорізької області з 19 березня 2014 року.

Доводи відповідача про те, що вказане майно належить до державної власності та перебуває у повному господарському віданні ДП "Придніпровська залізниця" на балансі відокремленого структурного підрозділу "Дистанція колії Запоріжжя-2" є помилковими, оскільки відповідно до рішення виконкому Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 169 від 13 серпня 2009 року, на яке посилається позивач, право державної власності оформлено на побутову будівлю літ. А, яке розташоване за тією ж адресою, що й майно позивача - по АДРЕСА_1, с. Новослобідка Запорізького району Запорізької області (а.с. 50, 51).

Право державної власності на гараж-сторожку літ. Б-2 зазначеним рішенням за державою не оформлювалось.

Вказане також підтверджується листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 09 квітня 2015 року № 10-01-02085 (а.с. 82).

У відповідності до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Вказана норма кореспондується з нормами, встановленими частинами 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України: у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вбачається з копії договору оренди земельної ділянки серії АЕА № 220414 від 06 березня 2001 року (посвідчений нотаріусом 17 квітня 2001 року) відповідач - Долинська сільська рада, яка за договором є орендодавцем-власником землі, передала в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "АС-КО" земельну ділянку площею 0,8 га, строком на дванадцять років для організації платної стоянки (а.с. 30-32).

Будь-яких відомостей про продовження ТОВ "АС-КО" вказаного договору оренди суду не надано.

31 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,8 га, розташованої на території Долинської сільської ради для передачі її в користування позивачу на умовах оренди строком на 12 років для будівництва та функціонування об'єктів автостоянки на підставі того, що їй належить об'єкт нерухомості, що розташований на вказаній земельній ділянці (а.с. 16).

Розпорядженням Голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізького району Запорізької області від 28 квітня 2014 року № 203 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,8 га (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), розташованої на території Долинської сільської ради за межами населеного пункту для передачі в оренду строком на 12 років для будівництва та функціонування об'єктів автостоянки, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району. Цим же розпорядженням ОСОБА_1 рекомендовано замовити розроблення відповідної технічної документації (а.с. 17).

Суд вважає помилковими твердження відповідача про те, що вказане питання відноситься до компетенції Запорізької обласної державної адміністрації, а не Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті (п. "б").

Повноваження обласних державних адміністрацій щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, передбачені ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України: обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою , четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Аналіз вказаних норм призводить суд до висновку, що оскільки землі Долинської сільської ради знаходяться на території Запорізького району Запорізької області, в якому утворено районну державну адміністрацію, передача земельних ділянок, які розташовані на території Запорізького району Запорізької області (за виключенням земель сільськогосподарського призначення (ч. 4 ст. 122 ЗК України) та випадків передачі земельних ділянок Кабінетом Міністрів України (ч. 8 ст. 122 та ст. 149 ЗК України) відноситься до компетенції саме Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області.

Повноваження Запорізької обласної державної адміністрації з передачі в користування або у власність земельних ділянок Запорізького району Запорізької області обмежено ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України.

Твердження відповідача про невідповідність площі нерухомого майна, належного позивачу, площі земельної ділянки, що передається в оренду, не спростовує вищенаведених висновків, оскільки ці питання, в силу вищевикладеного, не відносяться до компетенції Долинської сільської ради і вирішуються Запорізькою РДА в межах її повноважень та диспозитивно.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Зазначені положення Конституції України кореспондовані зі ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частиною 3 якої передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй Діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Як вбачається з копії заяви від 24 липня 2014 року та звернення від 09 жовтня 2014 року, позивач - ОСОБА_1 зверталась до відповідача з проханням підписати акт погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами та акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання (а.с. 19-26).

Рішенням № 9 від 7 листопада 2014 року відповідачем відмовлено позивачу в підписанні акта узгодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами та у погодженні акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Відповідно до тексту вказаного рішення, воно прийняте на підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" та статті 121 Земельного кодексу України, яка регламентує безоплатну передачу земельних ділянок громадянам України згідно зі встановленими нормами.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно ч. 1 ст. 2 КАС України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та ін.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято не на підставі відповідного законодавства та необґрунтовано - без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

В той же час, суд погоджується з думкою відповідача про неможливість суду втручатися в діяльність такого органу місцевого самоврядування як сільська рада та зобов'язувати цей орган прийняти певне рішення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 4 "Європейської хартії місцевого самоврядування" (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР) органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Враховуючи дану норму, а також гарантії місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України, ніхто не може зобов'язати колегіальний орган місцевого самоврядування, в даному випадку Долинську селищну раду, прийняти будь-яке, наперед визначене рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 162 КАС України При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

В разі задоволення позову, суд може, серед іншого, прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Оскаржуване рішення Долинської сільської ради Запорізького району не встановлює, не змінює і не припиняє норми права та звернене до окремого суб'єкта. За вказаних обставин це рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування.

Оскільки нечинним може бути визнаний лише нормативно-правовий акт, який містить в собі певні приписи, розраховані на широке коло осіб, суд не може визнати нечинним рішення органу місцевого самоврядування, яке має ненормативний характер і індивідуальну дію.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки в даній справі встановлено, що рішенням Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області порушено права ОСОБА_1, суд в даному випадку вважає можливим вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення відповідно до ст. 162 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог - в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 71, 72, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 3-ї сесії 6-го скликання Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 07 листопада 2014 року № 9 "Про підписання акту узгодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами та погодження акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання".

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Стягнути з місцевого бюджету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 36 (тридцять шість) гривень 54 коп.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Нікітін