Ухвала

від 16.01.2015 по справі 804/385/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

16 січня 2015 р. справа 804/385/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпроптеровська Головного Управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія МЕТІНВЕСТ" про накладання арешту на кошти та інші цінності, -

в с т а н о в и в:

До Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпроптеровська Головного Управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія МЕТІНВЕСТ" про накладання арешту на кошти та інші цінності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

За результатами розгляду даного адміністративного позову, судом з'ясовано його невідповідність вимогам ч. 2 ст. 106 КАС України, оскільки в порушення даної норми позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не вказані докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Як вбачається з матеріалів позову, вимоги позивача полягають у накладенні арешту на кошти ТОВ "Науково-виробнича компанія МЕТІНВЕСТ", що знаходяться на розрахункових рахунках у банках.

Згідно із п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України податкові органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Як слідує з наведеної норми, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

Відповідно до змісту адміністративного позову, податкова заборгованість відповідача виникла внаслідок несплати податку на додану вартість на загальну суму 696997,14 грн., податку на прибуток на загальну суму 1045855,87 грн., авансові внески з податку на прибуток на загальну суму 600009,41грн .

Згідно з п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податного боргу або його частини.

Відповідно до п.п.41.4 ст. 41 ПК України виключно органи державної податкової служби є органами стягнення, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Проте, всупереч вимогам ч.2 ст. 106 КАС України позивачем не надано доказів здійснення заходів щодо забезпечення погашення податкового боргу шляхом звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості в сумі 229286,72 грн., прийняття судом відповідного рішення та направлення інкасового доручення.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до положень п. 12.1, п.12.2 та п.12.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, рішення суду є підставою для стягнення податкового боргу з рахунків платника у банку після оформлення інкасового доручення.

Відповідно до п.12.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 інкасові доручення (розпорядження), які надійшли до банку після операційного часу, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує наступного операційного дня. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника буде недостатньо коштів для виконання інкасових доручень (розпоряджень), то вони цього самого дня виконуються частково відповідно до пункту 12.9 цієї глави. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника не буде коштів для виконання інкасових доручень (розпоряджень), то такі документи цього самого дня повертаються без виконання відповідно до пункту 12.11 цієї глави

Згідно п.12.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 Банк платника в разі відмови виконати інкасове доручення (розпорядження), оформлене стягувачем, у день його надходження має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої інкасове доручення (розпорядження) не може бути виконано, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати (рекомендованим або цінним листом)/передати це інкасове доручення (розпорядження) стягувачу, від якого воно надійшло.

Якщо причиною повернення інкасового доручення (розпорядження) є неправильно зазначене найменування банку платника, то банк на зворотному боці інкасового доручення (розпорядження) зазначає його правильне найменування.

Таким чином, вжиття податковим органом вказаного заходу має передувати зверненню до суду з позовом про накладення арешту на кошти, що є винятковим способом забезпечення виконання платником його податкового обов'язку.

Крім того, як вже було зазначено судом, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти виникає у податкового органу тільки у випадку відсутності (недостатності) майна для погашення боргу у платника.

Згідно із Господарським кодексом України під майном слід розуміти сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків визначені ст. 87 ПК України.

Так, згідно з п. 87.1 цієї статті джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 ст. 87 ПК України).

До адміністративного позову позивачем було додано:

- рішення щодо отримання з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому зазначено відсутність нерухомого майна;

- лист Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області щодо відсутності сільськогосподарської техніки;

- лист територіального управління Держгірпромнагляду України у Дніпропетровській області відповідно до якого встановлено відсутність великовантажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів;

- інформація з бази даних УДАІ ГУ МВС України, у якому зазначено відсутність на теперішній час на обліку автомобільних транспортних засобів.

Однак, відсутність у платника податків нерухомого майна та автотранспортних засобів не є свідченням відсутності в нього іншого майна, яка рахується на балансі підприємства та у відповідності до положень ст.87 ПК України може бути джерелом погашення боргу.

ТОВ НВП "МЕТІНВЕСТ" має відкритий рахунок у банковській установі, що підтверджується довідкою.

Також, суд звертає увагу на, що згідно з п.89.1 ст. 89 ПК України у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, а також у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, у податкового органу виникає право податкової застави.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п.89.2 ст. 89 ПК України).

Відповідно до п.89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже, з урахуванням зазначеного вище, податкова застава є ще одним способом погашення податкового боргу платника податків, що має передувати накладенню арешту на кошти.

Проте, позивачем не надано доказів передачі майна відповідача у податкову заставу з метою погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно до положень ст. 108 КАС України адміністративний позов підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків

Керуючись ч. 2 ст. 106, ст. 108 КАС України , суд

у х в а л и в:

1. Залишити позовну заяву без руху.

2. У строк до 04.02.15 усунути вказані недоліки , а саме: на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, надати відповідні докази, зокрема:

- копію постанови суду по справі №804/15124/14 про стягнення заборгованості на загальну суму 2292,85 тис.грн.,

- інкасове доручення,

- доказів передачі майна ТОВ "Науково-виробнича компанія Метінвест" у податкову заставу з метою погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 2292862,72 грн. (рішення керівника органу ДПС про опис майна, акту опису майна, призначення податкового керуючого тощо).

3. Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із обов'язковою вказівкою на номер справи №804/385/15 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 5 днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.