Постанова

від 08.05.2015 по справі 810/1656/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2015 року 810/1656/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій"

про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій у сумі 4309,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обов'язок відповідача вчасно сплачувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2, передбачений приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків, а також стягнення заборгованості.

Відповідачем своєчасно не було перераховано суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за грудень 2014 року у сумі 1077,41 грн., січень 2015 року у сумі 1077,41 грн., лютий 2015 року у сумі 1077,41 грн. та березень 2015 року на суму 1077,41 грн. У зв'язку із чим за відповідачем утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 на загальну суму 4309,60 грн.

Оскільки, зазначена сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач, з огляду на положення частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV та пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України), просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2015 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 06.05.2015.

В судове засідання, призначене на 06.05.2015, позивач, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника не забеспечив. 30.04.2015 від Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області надійшло клопотання про здійснення судового розгляду справи без участі представників Управління в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративного позову не визнав, надав суду письмові заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів заперечень зазначив про відсутність правових підстав для відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених пенсіонеру ОСОБА_1, оскільки пільгова пенсія призначена останній на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виплати яких, відповідно до вимог абзацу 5 частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснюються до 01.01.2005 за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2005 - за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховування свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 06.05.2015 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій» (ідентифікаційний код 20599134), зареєстроване як юридична особа та було взято на облік платника єдиного внеску в управлінні пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було сформовано та направлено відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з грудня 2014 року по березень 2015 року включно, відповідно до яких місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсії громадянці ОСОБА_1 дорівнює 1077,41 грн., а усього до сплати - 4309,60 грн.

Вказані розрахунки були отримані відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, та не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні.

У зв'язку з несплатою відповідачем визначених приведеними розрахунками сум відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо визначаються Законом України №1058-ІV.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-ІV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним у попередньому абзаці, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 % з наступним збільшенням її щороку на 10 % до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1 та № 2 покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Таким чином, станом на дату розгляду справи по суті, покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2014 року, січні, лютому та березні 2015 року Управлінням Пенсійного фонду проводилась виплата пільгової пенсії громадянці ОСОБА_1, яка працювала в Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Обрій». Відповідач використовував найманих працівників, у тому числі за професіями, стаж роботи за якими зараховується до спеціального стажу, що надає право на призначення пенсій на пільгових умовах відповідно пункту "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Загальна сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій по пенсіонеру відповідача ОСОБА_1 за період з грудня 2014 року по березень 2015 року включно становить 4309,60 грн.

Відповідно пункту "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788, Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 № 244 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства, а також ті обставини, що пенсія громадянці ОСОБА_2 була призначена на пільгових умовах відповідно пункту "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та після 1 січня 2005 року, покриття витрат на виплату та доставку пенсій має проводитись за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення ОСОБА_2 пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

При цьому, суд не бере до уваги як доказ наявності правових підстав для відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат на виплату та доставку пенсій посилання позивача на норми абзацу 2 пункту 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку» від 31.05.2005 року № 2613-4. Відповідно зазначених норм, на думку позивача, витрати на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» для сільськогосподарських підприємств з 1 січня 2005 року відшкодовуються за рахунок коштів Державного бюджету України лише в тому випадку, якщо підприємство є платником фіксованого сільськогосподарського податку, до яких Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій», як стверджує позивач - не відноситься.

Суд зазначає, що приписи абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV імперативно встановлюють правила поведінки для учасників таких відносин та поширюють свою дію на усіх осіб, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII незалежно від того, на якій системі оподаткування перебуває той чи інший суб'єкт господарювання.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, викладені у позові, відносно того, що відповідач не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому має відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки, з моменту набрання чинності Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», а саме з 01.01.2015 фіксований сільськогосподарський податок виключено з переліку загальнодержавних податків та зборів.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Оскільки спір вирішено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, а доказів понесення ним судових витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 136, 157 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний су.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.