Постанова

від 15.05.2015 по справі п/811/974/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2015 року Справа № П/811/974/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Нагібіної Г.П.

за присутності секретарі - Дигас В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Голованівському районі до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гайворонському районі про стягнення коштів, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

УПФ України в Голованівському районі (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гайворонському районі (далі Фонд, відповідач) добровільно не відшкодованих витрат на виплату допомоги на поховання та витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони за жовтень 2014 р. - грудень 2014 р. включно в сумі 1100,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, відповідач у таблиці розбіжностей до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих… відмовився відшкодувати витрати на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони проведення АТО та витрати на виплату допомоги на поховання, а тому УПФ України в Голованівському районі звернулось до суду про стягнення коштів на перелічені вимтрати.

Фонд не визнаючи позов надав заперечення, які обгрунтовани тим, що при проведенні звірки УПФ України в Голованівському районі не надав відповідних доказів для відшкодування витрат на виплату пенсії особам, тимчасово переселених із зони АТО, а також не УПФ не надало доказів інсування причинного зв'язку між процесійним захворюванням та смертю особи, на поховання якої виплачена допомога.

Позивач надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача також надав заяву про розгляд справи за його відстуністю.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що представники сторін подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд розглянув справу без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, адміністративний суд дійшов наступних висновків.

ВСТАНОВИВ:

Згідно актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за жовтень 2014 р. до заліку визначена сума 5173,91 грн., за листопад 2014 р. до заліку визначена сума 3626,64 грн. та за грудень 2014 р. визначена сума до заліку 3626,44 грн. (а.с.6, 8, 10).

Водночас, сторонами підписані таблиці розбіжностей до довідки:

- за жовтень 2014 р. на суму 795 грн. в т.ч. 186,47 грн. - не враховані витрати на виплату допомоги на поховання та 609,35 грн. - не враховані суми витрат на виплату пенсій тимчасово переселенним із зони АТО (а.с.7);

- за листопад 2014 р. на суму 152,34 грн. - не враховані суми витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони АТО (а.с.9);

- за грудень 2014 р. на суму 152,34 грн. - не враховані суми витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони АТО (а.с.11).

Отже, предметом розгляду даної справи є стягнення витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони АТО та витрат по виплаті допомоги на поховання.

Стосовно витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони АТО, суд зазначає наступне.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гайворонському районі не прийнято до відшкодування суму витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони проведення АТО гр. ОСОБА_1 за період з жовтня по грудень 2014 р. в загальному розмірі 914,03 грн. ( а.с.7,9,11).

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною 4 статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 1105-XIV), відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

При цьому, слід зазначити, що згідно з підпунктом "в" пункту 1 частини 1 ст. 21 Закону Україні "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Правовий аналіз вищевказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що Фонд є особою, яка відповідно до закону зобов'язана здійснювати спірні виплати.

Згідно частини 16 статті 34 Закону № 1105-XIV виплата пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.

Розрахунки між Фондами здійснюються відповідно до вищевказаного Порядку відшкодування витрат.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій. Враховуючи наведене суд доходить висновку, що чинним законодавством обов'язок призначати та виплачувати застрахованим особам пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладено на органи Пенсійного фонду, а Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний приймати участь у фінансуванні витрат на виплату зазначених пенсій та відшкодовувати Пенсійному фонду понесені ним витрати.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Згідно частини 3 статті 7 цього Закону громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

В силу вимог частини 1 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 переїхав з м.Макіївка Донецької області та звернувся до позивача із заявою про запит пенсійної справи з метою отримання пенсії за новим місцем проживання.

Відповідно виписки із акта огляду МСЕК ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності у зв'язку з отриманням трудового каліцтва (а.с.43).

24.11.2014 року ОСОБА_1 взято на облік в УПФ у Голованівьскому районі, що підтверджується довідкою від 25.11.2014 р. (а.с.42). На підставі отриманої електронної справи цій особі позивачем виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Позивач у письмових поясненнях зазначив, що згідно електронної пенсійної справи ОСОБА_1 рахувався борг по невиплаченій пенсії з 01.07.2014 р., яку було виплачено позивачем.

Таким чином, відмова Фонду у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсії, сплаченої УПФ України в Голованівському районі ОСОБА_1 є неправомірною, а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві фактичні витрати на виплату вищезазначеної пенсії за спірний період.

При цьому, суд не бере доуваги посилання відповідача на лист виконавчої дирекції Фонду від 25.07.2014 року № 552-08-01, яким визначено Порядок обслуговування осіб, що тимчасово переселені з зони проведення АТО та тимчасово окупованої території, оскільки цей документ не є нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини, а стосується внутрішньої діяльності та взаємодії в процесі проведення страхових виплат відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Зокрема метою встановлення такого Порядку є забезпечення безперервності одержання страхових виплат громадянами України, які прибувають для тимчасового проживання з Донецької та Луганської області.

Тобто, законодавчо врегульоване питання відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності, які повинен відшкодовувати Фонд, а тому витрати на виплату пенсії ОСОБА_1 за період з жовтня по грудень 2014 в сумі 914,03 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно витрат на виплату допомоги на поховання, суд зазначає наступне.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гайворонському районі не прийнято до відшкодування суму витрат на допомоги на поховання ОСОБА_2 у жовтні 2014 р. в сумі 186,47 грн. ( а.с.7).

Як вже зазначалося, види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначені у статті 25 Основ. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-XIV Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

У статті 21 цього Закону визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до частини 8 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).

Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Змістом частини 4 статті 26 Основ, частини 2 статті 24 Закону № 1105-XIV визначено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.

Аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Також слід зазначити, що положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, яким зобов'язано Фонд відшкодовувати ПФУ витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону № 1105-XIV. Зокрема стаття 21 цього Закону пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.

Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.05.2011 року у справі 21-48а11, а згідно із ч. 2 ст. 161 КАС України його висновки є обов'язковими для застосування при вирішенні адміністративної справи.

Крім того, Верховний Суд України у по постанові від 23 квітня 2013 року зазначив, що аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідач надав письмові пояснення, в яких зазначено, що не враховані витрати на виплату допомоги на похованні в сумі 186,47 грн. з огляду на ненадання підтверджуючого документа (висновку медико-соціальної експертизи) про причинний зв'язок смерті потерпілого з одержанням каліцтва або ушкодження здоров'я (а.с.83).

Таким чином, оскільки позивачем не доведено причинного зв'язку між смертю пенсіонера ОСОБА_2 родичам якого було виплачено допомогу на поховання, в частині стягнення з відповідача коштів у розмірі 186,47 грн. не можуть бути задоволені.

Відповідно до положень ст.ст. 11, 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково, а саме у частині стягнення з відповідача витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони проведення АТО в сумі 914,03 грн. за період з жовтня по грудень 2014 року, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 2,17, 158 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Голованівському районі до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гайворонському районі про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гайворонському районі (ід.код 25812880) на користь управління Пенсійного фонду України в Голованівському районі ( ід. код 20650027) витрати на виплату пенсій в сумі 914 (дев'ятсот чотирнадцять) гривень 03 копійки за жовтень - грудень2 014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст повстанови виготовлено 18.05.2015 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна