Постанова

від 12.05.2015 по справі 823/863/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року справа № 823/863/15

м. Черкаси

10 год. 40 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гараня С.М.,

при секретарі Цаплі І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

До суду з адміністративним позовом звернулась Христинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 600грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач у добровільному порядку не сплатив суму податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у сумі 600грн., а тому податковий орган звернувся до суду із відповідним позовом.

Позивач в судове засідання представника свого не направив, проте надіслав на адресу суду заяву, в якій позов підтримав в повному обсязі та просив розгляд справи здійснювати без участі представника інспекції.

Представник відповідача не прибув у судове засідання, заперечення на позов не надавав, з невідомих причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Христинівською районною державною адміністрацією Черкаської області 01.07.2003р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 01.07.2003р. та перебуває на обліку, як платник податків і зборів з 01.07.2003р. за №1066, що підтверджується довідкою від 01.04.2015р.

При дослідженні письмових матеріалів справи, судом встановлено, що відповідачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи від 08.02.2012р. за 2011 рік із зазначенням суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за відповідний період у розмірі 800грн. (розмір квартальних авансових платежів з податку, що підлягають сплаті до бюджету 200грн.).

Відповідно до облікової картки платника з податку, заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед бюджетом по податку з доходів фізичних осіб станом на 28.02.2015р. складає 600грн. (800грн. - 200грн. (сплачено у 2012р.)).

У зв'язку з несплатою податкового зобов'язання, Христинівською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Черкаській області на адресу відповідача направлялася податкова вимога форми «Ф» № 278-25 від 11.11.2014р. на суму 600грн.

Вказана вимога вручена не була та повернулася до податкового органу з відміткою на конверті - «за зазначено адресою не проживає».

У визначені законом терміни відповідач податкову вимогу не оскаржив, а суму податкового боргу не сплатив, що спонукало податковий орган звернутися до суду для стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

В розумінні підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим зобов'язанням визнається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В силу положень пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За змістом положень пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено підпунктами 177.5.1, 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Тобто, з наведеного випливає, що відповідач зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання відповідної декларації, а також зобов'язаний самостійно сплатити авансові внески, визначені ним у відповідному розрахунку до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада поточного року, однак свій обов'язок вчасно та в повному обсязі не виконав, а тому така сума визнається податковим боргом платника податків.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, як зазначено в пункті 59.5 цієї ж статті, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що оскільки, податкове зобов'язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб в розмірі 600грн. не було сплачене відповідачем у встановлені законом строки та в добровільному порядку, таке зобов'язання визнається податковим боргом та підлягає стягненню через суд.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь бюджету через Христинівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Черкаській області (ідентифікаційний код - 38776330) податковий борг в розмірі 600 (шістсот) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Постанова складена в повному обсязі 18.05.2015р.