Постанова

від 01.04.2015 по справі 826/3631/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року № 826/3631/15

О 14 годині 26 хвилин Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а у складі головуючого судді Бояринцевої М.А., при секретарі судового засідання Голубничій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Словенська Компанія" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Словенська Компанія" (надалі - позивач/ТОВ "Українсько-Словенська Компанія") до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - відповідач/ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004252204 та №0004262204 від 24 вересня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У період з 20.08.2014 р. по 27.08.2014 р. ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2012 р. по 28.02.2013 р. та податку на прибуток за 2012 та 2013 роки по фінансово-господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Палаццо", за результатами якої відповідачем було складено Акт №427/26-57-22-04-21-14325289 від 03.09.2014 р. (надалі - Акт перевірки №427).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №427, позивачем, зокрема, порушено вимоги:

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 150 365 грн., в т.ч. у 1-2 кварталі 2012 р. на суму 45 482 грн., в 1-3 кварталі 2012 р. на суму 78 735 грн., в 1-4 кварталі 2012 р. на суму 122 657 грн., в 2013 р. на суму 27 708 грн.;

- п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201, пп.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 145 893 грн., а саме: за квітень 2012 р. - у сумі 43 317 грн.; за серпень 2012 р. - у сумі 18 167 грн.; за вересень 2012 р. - у сумі 13 500 грн.; за жовтень 2012 р. - у сумі 13 333 грн.; за листопад 2012 р. - у сумі 12 500 грн.; за грудень 2012 р. - у сумі 16 000 грн.; за січень 2013 р. - у сумі 12 833 грн.; за лютий 2013 р. - у сумі 16 833 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу ТОВ "Українсько-Словенська Компанія" подало до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві заперечення на акт перевірки податкового органа №18/14 від 10.09.2014 р., за результатом розгляду яких рішенням податкового органу №12168/0/26-57-22-04 від 19.09.2014 р. вказане заперечення залишено без задоволення.

На підставі вказаного Акту перевірки №427 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0004252204 від 24.09.2014 р. (надалі - ППР №0004252204), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 182 366,00 грн., з яких 145 893,00 грн. - за основним платежем, а 36 473,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0004262204 від 24.09.2014 р. (надалі - ППР №0004262204), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 187 956,00 грн., з яких 150 365,00 грн. - за основним платежем, а 37 591,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В той же час, за результатами адміністративного оскарження рішеннями ГУ ДФС у м. Києві №1900/10/26-15-10-05-15 від 08.12.2014 р. "Про результати розгляду первинної скарги" та ДФС України №1877/6/99-99-10-01-01-25 від 31.01.2015 р. "Про результати розгляду скарги" були залишені без змін прийняті відповідачем ППР №0004252204 та ППР №0004262204, а скарги позивача - без задоволення.

Судом встановлено, що ТОВ "Українсько-Словенська Компанія" зареєстровано як юридична особа 25.11.1992 р., з 25.11.1992 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, зареєстровано як платник податку на додану вартість 10.07.1997 р.

Між ТОВ "Українсько-Словенська Компанія", як замовником, та ТОВ "БК "Палаццо", як підрядником, був укладений Договір підряду №17/03/11 від 05.03.2012 р. (надалі - Договір №17/03/11), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати прокладку кабелю та інші електромонтажні роботи за адресою: вул. Зодчих, 5-а, відповідно до актів приймання виконаних робіт, водночас, замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її в строк. Згідно п.3.2 Договору №17/03/11 кількісні характеристики предмету підряду складають 259 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 43 316,67 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище Договору №17/03/11 ТОВ "БК "Палаццо" надало позивачу відповідні послуги загальною вартістю 259 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 43 316,67 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2012 р. №1, що містить всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "БК "Палаццо" оформлена на користь позивача податкова накладна №131 від 30.04.2012 р. на загальну суму 259 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 43 316,67 грн., що оформлена у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містить всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Українсько-Словенська Компанія", як замовником, та ТОВ "БК "Палаццо", як підрядником, був укладений Договір підряду №20/07/12 від 20.07.2012 р. (надалі - Договір №20/07/12), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати поточний ремонт покрівлі та фасаду об'єкту за адресою: вул. Верховинна, 7, відповідно до актів приймання виконаних робіт, водночас, замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її в строк. Згідно п.3.2 Договору №20/07/12 кількісні характеристики предмету підряду складають 270 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 45 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище Договору №20/07/12 ТОВ "БК "Палаццо" надало позивачу відповідні послуги загальною вартістю 270 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 45 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в (№1 за серпень 2012 р. - на суму 109 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 18 166,67 грн.; №2 за вересень 2012 р. - на суму 81 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 500,00 грн.; №3 за жовтень 2012 р. - на суму 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 333,33 грн.), що містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "БК "Палаццо" оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 270 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 45 000,00 грн. (№108 від 31.08.2012 р. - на суму 109 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 18 166,67 грн.; №113 від 28.09.2012 р. - на суму 81 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 500,00 грн.; №112 від 31.10.2012 р. - на суму 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 333,33 грн.), що оформлені у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Крім того, між ТОВ "Українсько-Словенська Компанія", як замовником, та ТОВ "БК "Палаццо", як підрядником, був укладений Договір підряду №5/11/12 від 05.11.2012 р. (надалі - Договір №5/11/12), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати поточний ремонт покрівлі та фасаду об'єкту за адресою: бул. Кольцова, 24, відповідно до актів приймання виконаних робіт, водночас, замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її в строк. Згідно п.3.2 Договору №5/11/12 кількісні характеристики предмету підряду складають 171 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 28 500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище Договору №5/11/12 ТОВ "БК "Палаццо" надало позивачу відповідні послуги загальною вартістю 171 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 28 500,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в (№1 за листопад 2012 р. - на суму 75 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 500,00 грн.; №2 за грудень 2012 р. - на суму 96 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 000,00 грн.), що містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "БК "Палаццо" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 171 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 28 500,00 грн. (№114 від 30.11.2012 р. - на суму 75 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 500,00 грн.; №138 від 29.12.2012 р. - на суму 96 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 000,00 грн.), що оформлені у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Також, між ТОВ "Українсько-Словенська Компанія", як замовником, та ТОВ "БК "Палаццо", як підрядником, був укладений Договір підряду №3/1-13 від 03.01.2013 р. (надалі - Договір №3/1-13), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати поточний ремонт покрівлі торговельного павільйону, що знаходиться за адресою: вул. Академіка Корольова, 2-б, відповідно до актів приймання виконаних робіт, водночас, замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її в строк. Згідно п.3.2 Договору №3/1-13 кількісні характеристики предмету підряду складають 77 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 833,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище Договору №3/1-13 ТОВ "БК "Палаццо" надало позивачу відповідні послуги загальною вартістю 77 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 833,33 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в за січень 2013 р. №1, що містить всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "БК "Палаццо" оформлена на користь позивача податкова накладна №81 від 31.01.2013 р. на загальну суму 77 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 833,33 грн., що оформлена у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містить всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Крім того, між ТОВ "Українсько-Словенська Компанія", як замовником, та ТОВ "БК "Палаццо", як підрядником, був укладений Договір підряду №1/2/13 від 01.02.2013 р. (надалі - Договір №1/2/13), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати поточний ремонт об'єкту за адресою: вул. Верховинна, 7, відповідно до актів приймання виконаних робіт, водночас, замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її в строк. Згідно п.3.2 Договору №1/2/13 кількісні характеристики предмету підряду складають 98 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 333,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище Договору №1/2/13 ТОВ "БК "Палаццо" надало позивачу відповідні послуги загальною вартістю 98 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 333,33 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в за лютий 2013 р. №1, що містить всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "БК "Палаццо" оформлена на користь позивача податкова накладна №82 від 28.02.2013 р. на загальну суму 98 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 333,33 грн., що оформлена у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містить всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Факт оплати позивачем послуг, наданих ТОВ "БК "Палаццо" згідно зазначених вище Договору №17/03/11, Договору №20/07/12, Договору №5/11/12, Договору №3/1-13 та Договору №1/2/13 підтверджується, дослідженими судом, наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими банківськими виписками.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "БК "Палаццо" був належним чином зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Згідно з дослідженими судом, наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за квітень 2012 р., серпень 2012 р. - лютий 2013 р., всі господарсько-фінансові правовідносини позивача з ТОВ "БК "Палаццо" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданим деклараціям, порядку її оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на Акт Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС №156/22-4/31748459 від 14.05.2013 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "БК "Палаццо" (код ЄДРПОУ 31748459) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року", постанову СВ ДПІ у Деснянському р-ні м. Києва ДПС від 24.01.2013 р. про порушення кримінальної справи №32012110030000035 та протокол допиту свідка від 21.12.2012 р., складений старшим о/у ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС ст. лейтенантом податкової міліції Слободянюк Д.М. свідка ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №32012110030000035, як на докази недійсності зазначених вище правочинів, оскільки відповідачем, в порушення вимог ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), таких документів не було надано до суду, та, крім того, відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору №17/03/11, Договору №20/07/12, Договору №5/11/12, Договору №3/1-13 та Договору №1/2/13, укладених між позивачем та ТОВ "БК "Палаццо", недійсними.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманих послуг за вказаними договорами у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Статуту товариства позивача господарська діяльність передбачає здійснення надання громадських послуг, а саме торгівля продуктами харчування, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна тощо. Наведений перелік видів діяльності позивача також відображений в акті перевірки відповідача. Як вказує позивач, без проведення ремонтних робіт, отриманих від ТОВ "БК "Палаццо"позивач не мав можливості проводити господарську діяльність у вказаних приміщеннях.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, суд зазначає, що отримання послуг від ТОВ "БК "Палаццо" відповідає меті та видам господарської діяльності позивача.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ "БК "Палаццо", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-ч.3, ч.5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст.228 ЦК України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч.1 ст.69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "БК "Палаццо", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що в силу положень ч.3 ст.228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, в редакції станом на момент існування спірних правовідносин, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.201.8., п.201.9 та п.201.10. ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З огляду на те, що судом встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "БК "Палаццо" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що призвело: до заниження податку на додану вартість на загальну суму 145 893 грн., в т.ч. за квітень 2012 р. - у сумі 43 317 грн., за серпень 2012 р. - у сумі 18 167 грн., за вересень 2012 р. - у сумі 13 500 грн., за жовтень 2012 р. - у сумі 13 333 грн., за листопад 2012 р. - у сумі 12 500 грн., за грудень 2012 р. - у сумі 16 000 грн., за січень 2013 р. - у сумі 12 833 грн., за лютий 2013 р. - у сумі 16 833 грн.; заниження податку на прибуток на загальну суму 150 365 грн., в т.ч. у 1-2 кварталі 2012 р. на суму 45 482 грн., в 1-3 кварталі 2012 р. на суму 78 735 грн., в 1-4 кварталі 2012 р. на суму 122 657 грн., в 2013 р. на суму 27 708 грн., а, відтак, у відповідача також відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ППР №0004252204 та ППР №0004262204.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 4 872,00 грн., а тому, керуючись вимогами ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4 872,00 грн. підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст.69-71, ч.3 ст.94, ст.ст.158-163Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Словенська Компанія" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення №0004252204 та №0004262204 від 24 вересня 2014 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

3. Стягнути судовий збір в сумі 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Словенська Компанія" (код ЄДРПОУ 14325289) за рахунок Державного бюджету України .

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 15 травня 2015 року.