Рішення

від 12.05.2015 по справі 904/2827/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.15р. Справа № 904/2827/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій", м. Дніпропетровськ

про стягнення 36 905,92 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Москаленко Є.А., довіреність б/н від 17.03.15р.

Від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" (далі-відповідач) про стягнення 24 309,31 грн. - основного боргу, 2035,97 грн. - пені, 8834,24 грн. - розміру збитків від зміни індексу інфляції, 1726,40 грн. - 3 % річних та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо оплати поставленого товару по договору № 31/п від 03.01.2012 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2015 р. по справі № 904/2827/15 порушено провадження та розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.04.2015 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2015 р. розгляд справи відкладено на 12.05.2015 р.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалах про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2015 р. та від 22.04.2015 р. надіслані на адресу відповідача, що зазначена у Спеціальному витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 42; код ЄДРПОУ 36841664) на яку насамперед і було направлено кореспонденцію господарського суду. Згідно з довідкою поштової установи поштові відправлення на адресу відповідача повернуті до суду з позначкою: "за закінченням терміну зберігання".

У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.05.2015 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" (покупець) укладений Договір поставки № 31/п (далі - Договір) за умовами п. 1.8. постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, товар, іменується на далі по тексту товар, сортимент, кількість та ціна якого вказана в рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 5.1. Договору та Протоколу розбіжностей до Договору від 03.01.2012 р. розрахунки по даному Договору здійснюються наступним чином: протягом 25 календарних днів з моменту поставки товару, згідно відповідних накладних, шляхом перерахування грошових коштів на р/рахунок постачальника.

Згідно п. 3.2. Договору загальна сума Договору складає суму в національній валюті України, визначену на підставі рахунків-фактур.

Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 30.12.2012 р. (п. 9.2. Договору).

Додатковою угодою № 2 від 29.12.2012 р. до Договору продовжено строк дії договору до 31.12.2013 р. на тих же умовах.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар, а відповідач прийняв товар на загальну суму 28 697,64 грн.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковими накладними: № И-00000090.01 від 15.05.2012 року на суму в розмірі 4480,56 грн.; № 151 від 16.07.2012 року на суму в розмірі 3 795,12 грн.; № 813 від 11.09.2012 року на суму в розмірі 3 795,12 грн., № 814 від 11.09.2012 року на суму в розмірі 1825,20 грн.; № 1021 від 28.09.2012 року на суму в розмірі 357,00 грн.; № 1502 від 08.11.2012 року на суму 10 332,00 грн., № 299 від 08.02.2013 р., копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37).

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, внаслідок чого у нього утворився основний борг перед позивачем зі сплати товару на суму 24 309,31 грн., що і є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На момент розгляду справи основний борг відповідача складає 24 309,31 грн., докази погашення якого в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Позивачем за прострочення виконання договірних зобов'язань щодо оплати товару нарахована пеня у розмірі 2035,97 грн. (за період з 30.09.2014 р. по 30.03.2015 р.).

Суд вважає вимоги щодо стягнення пені є безпідставними і необґрунтованими, оскільки умовами договору така відповідальність покупця не передбачена, а отже, суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано до сплати відповідачу: збитків від зміни індексу інфляції - 8834,24 грн. (за період з 10.06.2012 р. по 26.03.2015 р.) та 3% річних - 1726,40 грн. (за період з 10.06.2012 р. по 30.03.2015 р.)

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру збитків від зміни індексу інфляції та 3 % річних, суд визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі: 24 309,31 грн. - основного боргу, 8834,24 грн. - розміру збитків від зміни індексу інфляції, 1726,40 грн. - 3 % річних, в решті позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 42; код ЄДРПОУ 36841664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 7; код ЄДРПОУ 30627766) 24 309,31 грн. (двадцять чотири тисячі триста дев'ять грн. 31 коп.) - основного боргу, 8834,24 грн. (вісім тисяч вісімсот тридцять чотири грн. 24 коп.) - розміру збитків від зміни індексу інфляції, 1726,40 грн. (одна тисяча сімсот двадцять шість грн. 40 коп.) - 3 % річних, 697,39 грн. (шістсот дев'яносто сім грн. 39 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України "18 " травня 2015 р.