Рішення

від 13.05.2015 по справі 907/358/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.05.2015 Справа № 907/358/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКР МЕТ", м. Донецьк

до відповідача приватного підприємства "БРЕННЕР", Закарпатська область, м. Хуст

про: стягнення 126746,86 грн., в т.ч. 71945,23 грн. основного боргу, 12606,97 грн. 3% річних, 30679,51 грн. інфляційних, 11515,15 грн. пені.

Головуючий суддя Івашкович І.В.

за участю представників:

від позивача - Айкашева М.А., довіреність №1 від 05.02.2015

від відповідача - Бреннер М.С., директор, Аннишинець М.В., довіреність №11/04 від 30.04.2015р.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "УКР МЕТ", м. Донецьк, звернулося з позовом до відповідача приватного підприємства "БРЕННЕР", Закарпатська область, м. Хуст про: стягнення 126746,86 грн., в т.ч. 71945,23 грн. основного боргу, 12606,97 грн. 3% річних, 30679,51 грн. інфляційних, 11515,15 грн. пені.

У судовому засіданні 06.05.2015 за участю представників сторін: від позивача Айкашева М.А., довіреність №1 від 05.02.2015; від відповідача - Аннишинець М.В., довіреність №11/04 від 30.04.2015р., оголошувалась перерва до 13.05.2015 12 год.00 хв.

Позов мотивовано тим, що в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не здійснив у строки, встановлені у договорі №23211п від 23.02.2011р., поставку товару (брухт і відходи чорних металів) на суму проведеної в період з 05.01.2012р. по 12.04.2012р. попередньої оплати та не повернув суму грошових коштів, на яку не здійснено поставку товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, що станом на день заявлення позову склала 71945,23 грн.

За порушення строків повернення суми передоплати позивачем згідно з п.3.7 договору нараховано пеню в розмірі 11515,15 грн. та за прострочку виконання грошового зобов"язання відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 12606,97 грн. 3% річних, 30679,51 грн. інфляційних.

У судовому засіданні 06.05.2013 розгляд справи розпочато по суті .

Представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача у судовому засіданні 06.05.2015 подано письмовий відзив на позов №12/04 від 30.04.2015, згідно з яким позовні вимоги в частині стягнення суми 71945,23 грн. основного боргу визнано. В задоволенні решти позовних вимог просить відмовити. Зокрема, заявлено клопотання про застосування спеціальної позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Одночасно заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення строком на один рік з початком виплати з 1 вересня 2015 року.

У судовому засіданні 13.05.2015 представником відповідача подано заяву №13/05 від 12.05.2015, згідно з якою відповідачем підтримано позицію заперечень стосовно позовних вимог, наведену у відзиві на позов. Разом з тим, заявлено клопотання про надання відстрочки виконання рішення строком на три місяці.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "УКР МЕТ", як Покупцем, та приватним підпримством "БРЕННЕР", як Постачальником, укладено договір № 23211п від 23.02.2011, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю брухт і відходи чорних металів (далі - Товар), а Покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

У відповідності до умов п. 3.4 договору, які регулюють порядок розрахунків, встановлено, що за згодою сторін оплата товару здійснюється на умовах передоплати. У випадку здійснення Покупцем передоплати, Постачальник здійснює відправку товару не пізніше 3 ( трьох) календарних днів з моменту здійснення передоплати. У випадку невиконання чи часткового виконання Продавцем зобов"язання протягом трьох календарних днів з моменту здійснення переоплати, Постачальник зобов"язується повернути суму грошових коштів, не забезпечену поставкою Брухту, на поточний розрахунковий рахунок Покупця на протязі 3 трьох банківських днів з моменту спливу строку.

На підставі укладеного договору, додаткових угод та специфікацій до нього, що є його невід"ємними частинами договору, позивачем в період з 05.01.2012р. по 12.04.2012р. здійснено передоплату на загальну суму 710000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

Відповідачем здійснено поставку товару на суму 838104,97 грн., в т.ч. в рахунок раніше існуючої за ним заборгованості в розмірі 256252,32 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями накладних. Із травня 2013р. відповідачем поставки товару на користь позивача припинено.

В подальшому відповідачем здійснено часткове повернення позивачу грошових коштів отриманої передоплати, однак станом на день заявлення позову відповідачем не повернуто грошові кошти в розмірі 71945,23грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, а за відсутності конкретних умов та вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

В даному випадку між позивачем та відповідачем виникли відносини, які за правовою природою відповідають договору поставки та підпадають під регламентацію норм ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 264-271 Господарського кодексу України.

Нормами ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України, які відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України застосовуються до відносин з договору поставки, передбачено - якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Окрім того, в силу норм ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Оскільки відповідачем не здійснено зобов'язання щодо поставки товару на суму 71945,23грн. грн. попередньої оплати, та не повернуто суму залишку попередньої оплати, позивач звернувся за захистом свого порушеного права, подавши позов про примусове стягнення суми 71945,23 грн.

Виходячи із змісту вищенаведених правових норм, беручи до уваги ті фактичні обставини, що відповідачем поставка товару на суму 71945,23 грн. отриманої ним передоплати не здійснена, та вказана сума передоплати не повернута, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 71945,23 грн. слід визнати правомірними. Відповідачем згідно з відзивом на позов позовні вимоги в частині стягнення суми 71945,23 грн. визнано.

За допущену прострочку повернення грошових коштів відповідно до умов договору (п. 3.7 Договору) відповідачу нараховано пеню в розмірі 11515,15 грн. за період прострочки з 16.09.2014р. по 31.03.2015р. (згідно доданого розрахунку).

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно п.3.7 договору №23211п від 23.02.2011р. у випадку невиконання чи часткового виконання Продавцем зобов"язання на протязі трьох календарних днів з моменту здійснення передоплати, Постачальник зобов"язується повернути суму грошових коштів, не забезпечену поставкою Брухту, на поточний розрахунковий рахунок Покупця на протязі 3 трьох банківських днів з моменту спливу строку. За прострочку повернення грошових коштів Постачальник виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми , яка підлягає поверненню, за кожен день прострочки платежу.

Таким чином, відповідно до умов п. 3.7 договору, період нарахування пені має бути встановлений за кожний день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів через три дні із дня закінчення триденного строку (встановленого для поставки Брухту) після здійснення переоплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем останній платіж щодо передоплати здійснено 12.04.2012 на суму 40000 грн., тобто з урахуванням умов п.3.7 договору останнім днем для повернення грошових коштів попередньої оплати є 18.04.2012р., а відтак період прострочення розпочинається з 19.04.2012р. Отже, період нарахування пені розпочався з 19.04.2012 р., а закінчився - 19.10.2012 р., як це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи наведене, вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 11515,15 грн., що нарахована за період прострочки з 16.09.2014р. по 31.03.2015р., суд вважає необґрунтованими, такими, що заявлені з порушенням вимог закону. В задоволенні вимог в частині пені слід відмовити.

Відповідач згідно відзиву на позов №12/04 від 30.04.2015 та заяви №13/05 від 12.05.2015 просить суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за порушення строків повернення суми передоплати.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки, як констатовано судом, вимоги в частині пені, яка нарахована за період з 16.09.2014р. по 31.03.2015р., не відповідають вимогам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а отже заявлено безпідставно, позовна давність щодо безпідставно заявлених вимог в частині пені не підлягає застосуванню.

За прострочку виконання грошового зобов'язання відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних від простроченої суми та інфляційні. Розмір 3 % річних згідно з розрахунком складає 12606,97 грн., розмір інфляційних - 30679,51 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних в розмірі 12606,97 грн. та 30679,51 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, не підлягають задоволенню, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати за договором на поставку товару не вважається грошовим зобов"язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України. Стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються ним не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплачених грошових коштів передоплати за непоставлений товар. За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену ч.3 ст. 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Відповідні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України 16.09.2014р. по справі №3-90гс14, які в силу 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов"язковими для господарського суду при вирішенні даного спору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення сум 12606,97 грн. 3%річних та 30679,51 грн. інфляційних задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного позов підлягає задоволенню частково.

Стягується сума 71945,23 грн. повернення попередньої оплати.

Розглянувши заявлені відповідачем клопотання щодо надання розстрочки виконання рішення та щодо відстрочки виконання рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Так, ст.83 п.6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Вирішення питання щодо одночасного розстрочення та відстрочення виконання рішення зазначеними процесуально-правовими нормами не передбачено.

Окрім того, підставою для відстрочки, розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Звертаючись з відповідним клопотанням, відповідач за правилами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України повинен подати документальне підтвердження існування таких обставин.

Згідно з поданими заявами відповідач наводить посилання на загальні обставини ускладнення фінансово-економічної ситуації в державі, відсутністю обігових коштів на підприємстві, відсутністю ведення активної господарської діяльності. Однак, жодного доказу на підтвердження об"єктивно існуючих перешкод для виконання судового рішення відповідач не надав.

За правилами ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд, пропорційно до задоволених вимог, покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті судового збору в розмірі 1438,83 грн.

Керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Бреннер" (Закарпатська область, м.Хуст, вул. Сливова, 30"а", і.к. 31251923) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКР МЕТ" (Донецька область, м.Донецьк, вул. Умова,1, і.к. 32757375) 71945,23 грн. повернення попередньої оплати та 1438,83 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст рішення складено 18.05.15

Суддя Івашкович І.В.