Рішення

від 07.05.2015 по справі 908/1161/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/47/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2015 Справа № 908/1161/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ УКРАЇНИ" (04080 м. Київ, вул. В.Хвойди, буд. 18/14, корп. 1, оф. 301-303; поштова адреса 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 20-А, оф. 43)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-АГРО" (83086 м. Донецьк, вул. Кобозєва, буд. 12)

про стягнення 1 141 520 грн. 70 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Сьомочкіна Є.М., дов. № б/н від 13.01.2015 р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ УКРАЇНИ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-АГРО", м. Донецьк про стягнення 822 554 грн. 30 коп. основного боргу, 34 208 грн. 28 коп. - 3% річних, 215 755 грн. 99 коп. втрат від інфляції, 69 002 грн. 13 коп. пені.

Відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України від 08.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ", у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014р. № 8-4166/14 та від 29.08.2014р. № 8-4211/14, керуючись статтею 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції", статтею 34 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що розгляд господарських справи, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється зокрема: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції": "У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14).

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., автоматичним розподілом справ між суддями від 24.02.2015 р., справу № 908/1161/15-г передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 25.02.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1161/15-г, присвоєно справі номер провадження 27/47/15 та призначено судове засідання на 30.03.2015 р.

Ухвалою суду від 30.03.2015 р. розгляд справи відкладався на 22.04.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

Ухвалою суду від 22.04.2015 строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів, на підставі п. 3 ст. 69 ГПК України, судове засідання відкладалось на 07.05.2015 р.

07.05.2015 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 07.05.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Надав суду письмові пояснення стосовно заявлених вимог. Просить суд стягнути з відповідача 822 554 грн. 30 коп. основного боргу, 34 208 грн. 28 коп. - 3% річних, 215 755 грн. 99 коп. втрат від інфляції, 69 002 грн. 13 коп. пені.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 30.03.2015 р., 22.04.2015 р. та 07.05.2015 р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 30.03.2015 р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи на 22.04.2015 р. та 07.05.2015 р. надіслано на адресу відповідача: 83086 м. Донецьк, вул. Кобозєва, буд. 12, зазначену позивачем у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-АГРО", м. Донецьк, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 01.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ УКРАЇНИ", м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВС-АГРО", м. Донецьк укладено договір поставки № 104/13.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався поставляти ветеринарні препарати, вакцини та інші препарати захисту тварин та птахів на умовах згідно із переліком та у кількості, визначених відповідно до умов даного договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість у кількості, по найменуванню і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару.

Згідно з пунктом 1.2 договору, товар за даним договором поставляється партіями. Партією товару вважається товар, визначений у одній видатковій накладній.

Пунктом 2.1 договору сторони обумовили, що ціна товару визначається у гривнях на кожну партію товару та вказується у рахунках-фактурах продавця та видаткових накладних.

На виконання умов договору протягом 21013 року позивачем поставлено відповідачу товар партіями, кожна партія по окремій видатковій накладній, що відповідає умовам поставки за договором, а саме:

№ СА-0000221 від 28.02.2013 р. на суму 52 503 грн. 90 коп.

№ СА-0000375 від 28.03.2013 р. на суму 63 004 грн. 68 коп.

№ СА-0000439 від 09.04.2013 р. на суму 42 003 грн. 12 коп.

№ СА-0000545 від 26.04.2013 р. на суму 105 007 грн. 80 коп.

№ СА-0000439 від 07.05.2013 р. на суму 210 015 грн. 60 коп.

№ СА-0000649 від 20.05.2013 р. на суму 105 002 грн. 40 коп.

№ СА-0000744 від 04.06.2013 р. на суму 210 004 грн. 80 коп.

№ СА-0000873 від 26.06.2013 р. на суму 210 004 грн. 80 коп.

№ СА-0001144 від 09.08.2013 р. на суму 105 002 грн. 40 коп.

№ СА-0001266 від 02.09.2013 р. на суму 210 004 грн. 80 коп.

загальна вартість товару поставленого в 2012 році становить 1 312 554 грн. 30 коп.

Згідно п. 2.2 договору відповідач зобов'язався здійснити оплату вартості відповідної партії товару, визначеної у у видатковій накладній, у повному обсязі протягом 30 днів з моменту отримання партії товару. Моментом отримання партії товару є підписання відповідачем видаткової накладної на відповідну партію товару.

Відповідно до п. 2.4 договору, оплата здійснюється за безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку відповідача на розрахунковий рахунок позивача

Оплату отриманого товару відповідач здійснив частково на суму 490 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками за відповідний період 2013 року, копії яких додано до матеріалів справи.

Отже, відповідач суму за поставлений товар в повному обсязі не сплатив, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 822 554 грн. 30 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу товар, відповідно до умов договору № 104/13 від 01.02.2013 р.

За відповідачем рахується не сплачена заборгованість у сумі 822 554 грн. 30 коп.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-АГРО", м. Донецьк 822 554 грн. 30 коп. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 69 002 грн. 13 коп. пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку порушення відповідачем строку виплати вартості товару, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості товару за кожен день прострочення платежу. Строк позовної давності по цьому пункту договору складає 3 (три) роки.

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 104/13 від 01.02.2013 р. у розмірі 69 002 грн. 13 коп. не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 215 755 грн. 99 коп. втрат від інфляції та 34 208 грн. 28 коп. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 215 755 грн. 99 коп. втрат від інфляції, заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Вимога позивача про стягнення 3% річних заявлена обґрунтовано, але задовольняється частково, оскільки за розрахунком суду за заявлений період становить 21 783 грн. 29 коп.

В сумі нарахування 3% річних у розмірі 12 424,99грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням позивачем суми 3% річних.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-АГРО", м. Донецьк 822 554 грн. 30 коп. основного боргу, 21 783 грн. 29 коп. - 3% річних, 215 755 грн. 99 коп. втрат від інфляції, 69 002 грн. 13 коп. пені.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 07.05.2015 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір при частковому задоволенні позову - покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ УКРАЇНИ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-АГРО", м. Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-АГРО" (83086 м. Донецьк, вул. Кобозєва, буд. 12, код ЄДРПОУ 32019723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ УКРАЇНИ" (04080 м. Київ, вул. В.Хвойди, буд. 18/14, корп. 1, оф. 301-303; поштова адреса 01004 м. Київ, вул. Пушкінська, 20-А, оф. 43, код ЄДРПОУ 34293400) 822 554 (вісімсот двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 30 коп. основного боргу, 21 783 (двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 29 коп. - 3% річних, 215 755 (двісті п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 99 коп. втрат від інфляції, 69 002 (шістдесят дев'ять тисяч дві) грн. 13 коп. пені, 22 581 (двадцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят одна) грн. 90 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 14.05. 2015 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.