Рішення

від 23.04.2015 по справі 910/2550/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2015Справа №910/2550/15-г

За позовомЗаступника прокурора міста Києва До Київської міської ради Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карвош Преміум" Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Провизнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 10.12.2014р. №614/614. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від прокурора - Бондарчук І.П., за посвідченням;

Від відповідача - Самелюк К.О., представник за довіреністю;

Від третьої особи-1 - Хапко Ю.Б., керівник;

Від третьої особи-2 - Апалько О.С., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №614/614 від 10.12.2014р. «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Карвош Преміум" в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,3992 га (кадастровий номер 8000000000:90:176:0047) для будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури на Дніпровській набережній у Дарницькому району м. Києва».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право оренди земельної ділянки, під діяльність що не відноситься до п. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, третя особа може набути лише на конкурентних засадах в порядку, передбаченому ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України. Також, прокурор вказав, що спірним рішенням Київської міської ради передано у користування земельну ділянку усупереч вимогам, які передбачені ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України з метою будівництва та обслуговування комплексу споруд і комунікацій, які входять до складу об'єкту дорожнього сервісу, який розташований на суміжній (зі спірною) земельній ділянці. Окрім того, позивач послався на порушення вимог ст.ст. 8, 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 17, 20, 21 Закону України "Про основи містобудування". Отже, прокурор вказує, що спірне рішення Київської міської ради прийнято з грубим порушення вимог законодавства, а тому відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України вказане рішення Київської міської ради повинно бути визнано судом незаконним та скасовано.

Ухвалою суду від 26.03.2015р. за клопотанням відповідача, відповідно до ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради.

Відповідач проти позову заперечив з підстав необґрунтованості заявленого позову. Так, послався на те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на Дніпровській набережній у Дарницькому районі м. Києва погоджено у відповідності до ст. 186-1 Земельного кодексу України. Також, вказав, що земельна ділянка відводилась для розміщення об'єктів транспортної інфраструктури, відтак проведення обов'язкових земельних торів не вимагається, що відповідає ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Щодо тверджень прокурора про те, відповідачем порушено ст.ст. 8, 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 17, 20, 21 Закону України "Про основи містобудування" відповідач також заперечив з тих підстав, що ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на 9 категорій, серед яких ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а як вбачається з преамбули оспорюваного рішення земельна ділянка на Дніпровській набережній у Дарницькому районі м. Києва відноситься категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, отже в межах одного цільового призначення земельних ділянок може бути декілька функціональних.

Третьої особою-1 подані письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких остання заперечила проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, третя особа-1 зазначила, що оскаржуване рішення Київради прийняте у спосіб та у відповідності до норм чинного законодавства України, виходячи з наступних підстав:

- на замовлення третьої особи-1 приватним підприємством «Буд-Арт» було розроблено містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками об'єкту будівництва, який визначає граничнодопустимі параметри забудови, які будуть основою для майбутніх містобудівних умов та обмежень, на спірній земельній ділянці передбачається будівництво інженерної споруди, які не відносяться до об'єктів дорожнього сервісу;

- згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер №8000000000:90:176:0047 від 16.07.2014 року №НВ-8000110842014, зазначена земельна ділянка за цільовим призначенням належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а за видом використання: для будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури, відтак в межах однієї категорії - цільового призначення - земельна ділянка може використовуватись за декількома видами використання.

- відповідно до абзацу 8 пункту 2 Постанови Кабінету міністрів України, від 10.09.2014, № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" вирішено ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - на Державну екологічну інспекцію, а згідно з пп.18 п. 6. Положення про Державну екологічну інспекцію України, яке затверджено Указом Президента України, від 13.04.2011, №454/2011 Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах. Таким чином, прокурором у справі порушено порядок визначення органу уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Від Департаменту земельних ресурсів надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких третя особа-2 заперечила проти позову, зокрема зазначила, що рішення Київради від 10.12.2014р. №614/614 приймалось відповідно до вимог ст.ст. 123, 124, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, та на підставі погодженого належним чином проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в порядку встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України), при цьому третя особа-2 зазначила, що виходячи з визначення у ст. 1 Закону України «Про регулювання інженерних, транспортних споруд і комунікацій» поняття інженерно-транспортної інфраструктури посилання позивача на те, що земельна ділянка використовуються для обслуговування об'єктів дорожнього сервісу є безпідставним.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2014р. Київською міською радою було прийняте рішення №614/614 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Карвош Преміум" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури на Дніпровській набережній у Дарницькому районі м. Києва» (надалі - Рішення).

Пунктом 1 Рішення відповідачем затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Карвош Преміум" для будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури на Дніпровській набережній у Дарницькому районі м. Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, заява ДЦ N 01037-000141457-014 від 17.07.2014, справа Д-6933).

Пунктом 2 Рішення визначено передати товариству з обмеженою відповідальністю "Карвош Преміум", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,3992 га (кадастровий номер 8000000000:90:176:0047) для будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури на Дніпровській набережній у Дарницькому районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання рішення незаконним та його скасування.

Суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 124 ЗК України встановлено, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Відповідно до Закону України «Про автомобільні дороги України» об'єкти дорожнього сервісу - спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми), автозаправні комплекси, складські комплекси, пункти медичної та технічно-евакуаційної допомоги, пункти миття транспортних засобів, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, а також інші об'єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.

Позивач посилаючись на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців видами діяльності товариства є технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, організація будівництва будівель, діяльності у сфері права зробив висновок, що третій особі-1 передано земельну ділянку для використання в своїх комерційних цілях, а не для забезпечення суспільних потреб мешканців м. Києва об'єктами транспортної та інженерної інфраструктури.

Суд не погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту землеустрою ТОВ «КАРВОШ ПРЕМІУМ» на підставі інвестиційного договору укладеного з ТОВ «ЕНРАН-АВТО» виступає інвестором та бере участь у будівництві комплексу торговельного призначення з приміщеннями сервісного обслуговування транспортних засобів та АЗС на земельній ділянці, яка на підставі договору суборенди частини земельної ділянки від 08.08.2012 №63-6-000652 (кадастровий номер 8000000000:90:176:0120) використовується ТОВ «ЕНРАН-АВТО». У зв'язку з тим, що експлуатації приміщення сервісного обслуговування транспортних засобів виникла необхідність розміщення додаткових зовнішніх інженерних та транспортних комунікацій ТОВ «КАРВОШ ПРЕМІУМ» звернулося з клопотанням до Київської міської ради про надання земельної ділянки, яка безпосередньо примикає до ділянки, на якій ведеться будівництво об'єкту.

Земельна ділянка, яка намічена до відведення, відповідно до Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804 - знаходиться в східній планувальній зоні, на території, яка за функціональним призначенням належить до території громадських будівель і споруд (висновок Департаменту містобудування та архітектури від 27.12.2013 №22002/0/12/19). Заявлена ініціатива відповідає будівній документації.

Відповідно до аб. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно з ч. 1 ст. 29 вказаного Закону основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Відповідно до ч. 7 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Процедура надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 "Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст"(надалі по тексту - Порядок надання містобудівних умов та обмежень).

Відповідно до п. 2.2. Порядку надання містобудівних умов та обмежень передбачено, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додається, серед іншого, але не виключно, містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Згідно з абз. 5 п. 1.2. Порядку надання містобудівних умов та обмежень містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до абз. 6 п. 1.2. Порядку надання містобудівних умов та обмежень містобудівний розрахунок - розрахунок щодо граничнодопустимих параметрів забудови, умови ув'язки архітектурно-планувального та об'ємно-просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою із дотриманням чинних нормативних документів.

На Замовлення ТОВ «Карвош Преміум» Приватним підприємством «Буд-АРТ» (Державні ліцензії, Проектні роботи - Серія АВ № 614244 від 20.02.2012р. до 20.02.2017р.) розроблено містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками об'єкту будівництва - Будівництво інженерної споруди (будівлі під технологічне обладнання зворотного водопостачання, влаштування установок очищення стічних вод) та проїзду до автокомплексу по Дніпровській набережній у Дарницькому районі м. Києва.

Містобудівний розрахунок розроблено у відповідності до чинних норм, правил і стандартів.

Як вбачається із відповідного Містобудівного розрахунку на спірній земельній ділянці передбачається будівництво інженерної споруди (будівлі під технологічне обладнання зворотного водопостачання, влаштування установок очищення стічних вод) та проїзду до автокомплексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» інженерно-транспортна інфраструктура - комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій.

Судом взято до уваги, що на підтвердження доводів про необхідність спорудження на спірній земельній ділянці нових комунікацій комплексу, що будується ТОВ «ЕНРАН АВТО» на суміжній земельній ділянці, суду надано відповідні технічні умови на водопостачання об'єкту №9112 від 26.06.2013р. та каналізування об'єкта №9204 від 26.06.2013 року виданих ПАТ «АК «КИЇВВОДОКАНАЛ».

Із цих технічних умов випливає про необхідність спорудження відповідної інженерної будівлі та прокладання комунікацій на земельній ділянці переданій в оренду ТОВ «КАРВОШ ПРЕМІУМ» спірним рішенням відповідача.

На замовлення ТОВ «ЕНРАН АВТО» ПП «ФОРВАРД ІНЖИНІРИНГ» розроблено проект зовнішніх мереж (водопровід, каналізація та дощова каналізація) споруджуваного ТОВ«ЕНРАН АВТО» комплексу.

Враховуючи вище встановлене, а також те, що земельна ділянка відводилась для розміщення об'єктів інженерної та транспортної інфраструктури, а згідно містобудівного розрахунку (будівництво інженерної споруди - будівлі під технологічне обладнання зворотного водопостачання, влаштування установок очищення стічних вод), вказані будівлі не відносяться до обслуговування об'єктів дорожнього сервісу, а відтак проведення обов'язкових земельних торгів не вимагається, що спростовує твердження прокурора про необхідність проведення земельних торгів, відповідно до приписів ст. 134-135 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що оспорюване рішення Київської міської ради було прийнято відповідно до ст. 93, 123, 124 Земельного кодексу України.

Частиною 1 ст. 123 ЗК України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 3 ст. 123 ЗК України).

Згідно ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.6 ст. 123 ЗК України).

Таким чином, юридичній особі надано право одержання земельної ділянки у користування, а розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Так, порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві регулюється, зокрема, рішенням Київської міської ради №63/9120 від 28.02.2013 "Про Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві" (далі - Порядок)

Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Порядку передача земельних ділянок в оренду або надання їх у постійне користування здійснюється відповідно до рішення Київської міської ради, яке приймається на підставі відповідної документації із землеустрою. Передача земельних ділянок в оренду або надання їх у постійне користування на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснюється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або передачі (надання) земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням зацікавленої особи виконавцем робіт із землеустрою, який відповідно до законодавства є розробником документації із землеустрою (ч. 2 ст. Порядку).

Частиною 1 ст. 10 Порядку визначено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з дотриманням вимог законів України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та "Про адміністративні послуги" погоджується в порядку та органами, встановленими статтею 186 1 Земельного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 186 1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Судом встановлено, що у 2014 році на замовлення третьої особи-1 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Карвош Преміум" для будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури на Дніпровській набережній у Дарницькому району м. Києва.

Так, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на Дніпровській набережній у Дарницькому районі м. Києва погоджено у відповідності до статті 186-1 Земельного кодексу України, зокрема проект містить позитивні висновки викладені в листах Департаменту містобудування та архітектури від 27.12.2013 №22002/0/12/19-13, Головного управління Держземагентства у м. Києві від 12.06.2014 №19-26-0.3-2947/2- 14.

Нормами ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Статтею 38 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно зі ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до Генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Статтями 20, 21 Закону України «Про основи містобудування» встановлено, що регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства. Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації та планів земельно-господарського устрою.

Перелік категорій земель за основним цільовим призначенням визначає ст. 19 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, серед яких: ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (ст. 1 Закону України «Про землеустрій»).

Відповідно до пояснювальної записки до проекту землеустрою, визначено, що категорія земель, відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру - код 900 - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, та іншого призначення.

Згідно з містобудівною характеристикою земельної ділянки, зазначеною у висновку Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.12.2013 №22002/0/12/19, територія спірної земельної ділянки відповідно до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 за своїм функціональним призначенням належить до території громадських будівель і споруд.

Так, у висновку Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відповідності заявленої у справі-клопотанні ініціативи містобудівній документації або ситуації, а також щодо наявних містобудівних умов і обмежень, що мають бути враховані при розробці документації із землеустрою № 2202/0/12/13 від 27.12.2013 року надається містобудівна характеристика території до якої входить спірна земельна ділянка, а не землевпорядна характеристика з використанням термінів які містять у земельному законодавстві.

При цьому, з Висновку Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №14-0153-В про погодження проекту землеустрою від 19.05.2014 року вбачається, що проект землеустрою погоджений Департаментом містобудування та архітектури.

Натомість, відповідно до Витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер №8000000000:90:176:0047 від 16.07.2014р. №НВ-8000110842014 зазначена земельна ділянка за цільовим призначенням належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а за видом використання: для будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури.

З кадастрового плану земельної ділянки вбачаться, що вказана земельна ділянка за категорію земель відносить до - земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Як видно із преамбули оспорюваного рішення земельна ділянка на Дніпровській набережній у Дарницькому районі м. Києва відноситься категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Таким чином, в межах одного цільового призначення земельних ділянок може бути декілька функціональних за видами їх використання.

Отже, судом встановлено, що рішення Київської місткої ради від 10.12.2014р. №614/614 приймалось відповідно до ст. 93, 123, 124 Земельного кодексу, положень Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в м. Києва, затвердженого рішенням Київради від 28.02.2013р. №63/9120 та на підставі погодженого належним чином проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в порядку встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу).

Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Рішення прийняте Київською міською радою, прийняте в межах компетенції встановленої Законом України «Про місцеве самоврядування» та Земельним кодексом та не суперечить вимогам чинного законодавства України, які регулюють земельні відносин.

Позивачем під час розгляду справи не доведено порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави або будь-якої іншої особи, у зв'язку з прийняттям відповідачем оспорюваного рішення, як і не надано доказів на підтвердження порушення вимог чинного на момент його прийняття законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прокурором як позивачем не доведено порушення відповідачем інтересів або спричинення шкоди державі.

З огляду на зазначене, вимоги заступника прокурора міста Києва про визнання недійсним рішення Київської міської ради №614/614 від 10.12.2014р. «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Карвош Преміум" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури на Дніпровській набережній у Дарницькому району м. Києва» є безпідставними, необґрунтованими, недоведеними та такими, що спростовуються матеріалами справи, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні.

Згідно з п. 4.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Відтак, оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, а позивачем у справі є сам прокурор, відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір не відшкодовується та не стягується в Державний бюджет України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.05.2015р.

Суддя І.І.Борисенко