Рішення

від 13.05.2015 по справі 910/8474/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015Справа №910/8474/15-г

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" до Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут прогресивних наукових та технічних досліджень "Вектор" простягнення 1 184 020,00 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Джуський В.Г. - представник за довіреністю від 30.04.15; від відповідачаБобровський К.Ю. - керівник

В судовому засіданні 13.05.15, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут прогресивних наукових та технічних досліджень "Вектор" про стягнення 1 184 020,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.09.2011 між сторонами було укладено договір поставки № 01-09/11, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався до 01.04.13 поставити позивачу товар. Станом на 12.03.13 позивач в повному обсязі виконав прийняті на себе зобов'язання перерахувавши, відповідно до п.п. 3.1-3.3 договору, на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1 117000,00 грн., в той час як відповідач зобов'язання щодо поставки товару не виконав. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 1117000,00 грн. передоплати та 67020,00 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.04.2015 порушено провадження у справі № 910/8474/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13.05.2015.

08.05.15 через канцелярію суду позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду від 06.04.15.

12.05.15 відповідач надав відзив на позов, в якому факт наявності заборгованості в розмірі 1184020,00 грн. визнав, проте зазначив, що погасити заборгованість не має можливості через відсутність коштів.

В судове засідання 13.05.15 представники сторін з'явились, представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача позовні вимоги визнав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

14 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (далі - замовник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Науково-дослідний інститут прогресивних наукових та технічних досліджень "Вектор" (далі - постачальник, відповідач) був укладений договір № 01-09/11 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується виготовити та здійснити поставку металоконструкцій (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.2 договору постачальник зобов'язаний виготовити і поставити товар в пункт доставки, зазначений в п.2.1 договору до 01 квітня 2013 р. Датою поставки вважається дата підписання актів виконаних робіт при отриманні товару замовником від постачальника.

Сума договору становить 1120000,00 грн., в т.ч. ПДВ 186666,0 0грн. Покупець проводить передоплату у розмірі 350000,00 грн. шляхом перерахування коштів на р/р постачальника протягом 3-х місяців з моменту підписання договору.

Згідно з п.2.11 договору в разі, якщо товар не буде поставлено в строк, вказаний в п.2.2 договору, загальна сума коштів, перерахована по договору замовником, вважається кредиторською заборгованістю, яка протягом 3 банківських днів повинна бути повернена постачальником шляхом перерахування коштів на р/р замовника.

Судом встановлено, що протягом 2011-2013 років позивачем було сплачено в якості передоплати на р/р відповідача грошові кошти в загальному розмірі 1 117000,00 грн., зокрема: 14.09.11 згідно платіжного доручення № 74613 - 15000,00 грн., 20.10.11 згідно платіжного доручення № 56 - 300000,00 грн., 02.02.12 згідно платіжного доручення № 75089 - 55000,00 грн., 03.02.12 згідно платіжного доручення № 75091 - 59000,00 грн., 06.02.12 згідно платіжного доручення № 75094 - 59000,00 грн., 07.02.12 згідно платіжного доручення № 75119 - 59000,00 грн., 09.02.12 згідно платіжного доручення № 75124 - 30000,00 грн., 24.07.12 згідно платіжного доручення № 75669 - 20000,00 грн., 15.10.12 згідно платіжного доручення № 69 - 270000,00 грн., 12.03.13. згідно платіжного доручення № 5 - 250000,00 грн.

Листом від 08.01.15 № 07-01/15 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення замовнику передоплати в розмірі 1 117 000,00 грн.

Листом від 26.01.15 № 5/1 відповідач повідомив позивача, що не має можливості виконати зобов'язання за договором № 01-09/11 від 14.09.11 через відсутність грошових коштів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку з поставки позивачу товару на суму 1 117 000,00 грн. згідно умов договору поставки № 01-09/11 від 14.09.11 у передбачений умовами договору строк не виконав, станом на момент прийняття судового рішення суму передоплати позивачу не повернув, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 67020,00 грн., що були нараховані за період з 01.04.13 по 01.04.15.

Відповідно до ст.. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товару у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий до повернення покупцеві суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки умовами договору № 01-09/11 від 14.09.11 розмір процентів не встановлений, то позивачем правомірно застосовано передбачений ст. 625 ЦК України розмір річних.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що розмір 3 % річних складає суму більшу, ніж заявлено позивачем до стягнення, проте, враховуючи, що відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача підлягає стягненню 3% річних в розмірі заявленому позивачем - 67020,00 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав, позовні вимоги визнав в повному обсязі. За таких обставин позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 32. 33, 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут прогресивних наукових та технічних досліджень "Вектор" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10-А; ідентифікаційний код 14315718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5; ідентифікаційний код 14289688) 1 117 000 (один мільйон сто сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 67 020 (шістдесят сім тисяч двадцять) грн. 00 коп. - 3 % річних та 23 680 (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят) грн. 40 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.