Рішення

від 11.03.2015 по справі 910/29244/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015Справа №910/29244/14

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРЕДУТ" (вул. Кіквідзе, 26, м. Київ, 01103)

про стягнення 12 150,00 грн.

Суддя Селівон А.М.

представники сторін:

від позивача: Цурка Н.О.- представник, дов. № 809 від 18.12.13 р.

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРЕДУТ" про стягнення 12150,00 грн. заборгованості за Договором № 769/07 про відкриття рахунку у цінних паперах від 26.04.07 р., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами Договору № 769/07 про відкриття рахунку у цінних паперах від 26.04.07 р. в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 12150,00 грн..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.14 р. порушено провадження у справі № 910/29244/14 та справу призначено до розгляду на 10.02.15 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 10.02.15 р. та 24.02.15 р. розгляд справи відкладався на 24.02.15р. та 11.03.15 р. відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.15 р. за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

У судові засідання 10.02.15 р., 24.02.15 р. та 11.03.15 р. з'явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Копія ухвали суду від 29.12.14 р., яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: вул. Кіквідзе, 26, м. Київ, 01103, на час проведення судового засідання 10.02.15 р. до суду не повернулась, докази отримання вказаної ухвали відповідачем відсутні.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103032808437, в якому зазначається, що станом на 29.01.15 р. дане відправлення не вручено адресату під час доставки.

Відомості про вручення відповідачеві ухвали суду від 10.02.15 р. на час проведення судового засідання 24.02.15 р. відсутні.

Згідно отриманого суду витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103032953607, станом на 24.02.15 р. вказане пересилання надійшло до відділу поштового зв'язку та адресату не вручене.

Відомості про вручення відповідачеві ухвали суду від 24.02.15 р. станом на 11.03.15 р. відсутні.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103033318808, в якому зазначається, що станом на 11.03.15 р. дане відправлення не вручено адресату під час доставки.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні 24.02.15 р. представник позивача подав суду клопотання б/н від 24.02.15р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме копій актів прийому-здачі робіт до Договору №769/07 від 26.04.2007 року та докази направлення їх відповідачеві.

Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 10.02.15 р., 24.02.15 р. та 11.03.15 р. до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 29.12.14 р., 10.03.15 р. та 24.02.15 р. відповідачем суду не надані, позивачем надані не в повному обсязі.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 11.03.15 р. р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, 26 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», що підтверджується Статутом ПАТ АБ «Укргазбанк», (позивач у справі, Зберігач за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕДУТ» (відповідач у справі, Депонент за договором) укладено Договір № 769/07 про відкриття рахунку в цінних паперах (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору Депонент доручає, а Зберігач зобов'язується надавати Депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах (далі - ЦП), зберігання належних Депоненту ЦП, проведення операції по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених нижче умовах згідно положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР, внутрішньому положенню Зберігача ЦП та інших внутрішніх документах Зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень Депонента.

Пунктами 2 - 7 Договору сторони визначили права та обов'язки сторін, взаємні обов'язки сторін, виконання умов договору, відповідальність сторін та строк дії договору тощо.

За умовами п. 7 Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Строк дії Договору - один рік. У випадку, коли строк дії Договору закінчуватиметься, а сторони не виявлять письмового бажання розірвати Договір, він вважатиметься продовженим на кожен наступний рік відповідно. Сторона, що виявила бажання з будь - яких причин розірвати договір, повинна письмово повідомити іншу сторону за сорок п'ять днів до моменту розірвання із зазначенням причини.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Окрім цього, згідно із ст. 3 Закону України «По цінні папери та фондовий ринок» цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (редакції, чинній на 26.04.07 р.) юридичні особи, які згідно з цим Законом є учасниками Національної депозитарної системи, здійснюють, зокрема, діяльність зі зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 7 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (в редакції, чинній на 26.04.07 р.) діяльність, пов'язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав власності на них, здійснюється на підставі договору про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем; депозитарного договору, який укладається між зберігачем і депозитарієм; договору про обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між емітентом та обраним ним депозитарієм; договору про кореспондентські відносини щодо цінних паперів, який укладається між депозитаріями.

У договорі про відкриття рахунку у цінних паперах визначаються умови ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а також умови оплати його послуг тощо.

Згідно абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів" (в редакції, чинній на 23.01.12 р.) встановлено, що договір про відкриття рахунку в цінних паперах - договір між власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передачу власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності.

Депозитарна діяльність - надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів (абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів" (в редакції, чинній на 26.04.07 р.).

Умовами п.п. 2.1 Договору передбачені зобов'язання Зберігача щодо відкриття Депоненту рахунку у цінних паперах протягом трьох робочих днів, після подання Депонентом належним чином оформлених документів згідно з вимогами Зберігача та чинного законодавства України; здійснення зберігання та облік цінних паперів Депонента, що зберігаються у Зберігача; ведення рахунку в цінних паперах шляхом виконання операцій згідно та в строки, обумовлені внутрішніми документами Зберігача, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України.

У відповідності до п.5 Договору вид, форма випуску, кількість цінних паперів та інші умови ведення рахунку у цінних паперах визначаються розпорядженнями Депонента, договорами - дорученнями або додатками до цього Договору.

Як встановлено згідно матеріалів справи судом та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, на виконання умов вищевказаного Договору позивачем було відкрито ТОВ «ЕНЕРГОРЕДУТ» рахунок № 357915726317.980 у цінних паперах.

Згідно п. 3 Договору види, кількість та загальна вартість послуг наданих Депоненту згідно з даним Договором, в т.ч. проведених за відповідний період, належним чином відображаються в Акті прийому передачі-наданих послуг за певний період, котрий підписують сторони.

На виконання умов вищезазначеного Договору за період з 01.01.12 р. по 16.12.14 р. позивачем надані відповідачу послуги зі зберігання цінних паперів на загальну суму 12150,00 грн., що підтверджується відповідними актами - рахунками прийому - здачі депозитарних послуг від 01.02.12 р., 01.02.12 р., 01.03.12 р., 01.04.12 р., 03.05.12 р., 01.06.12 р., 01.07.12 р., 01.08.12 р., 01.09.12 р., 01.10.12 р., 01.11.12 р., 01.12.12 р., 02.01.13 р., 01.02.13 р., 01.03.13 р., 01.04.13 р, 07.05.13 р., 01.06.13 р., 01.07.13 р., 01.08.13 р., 02.09.13 р., 01.10.13 р., 01.11.13 р., 02.12.13 р., 02.01.14 р., 03.02.14 р, 03.03.14 р., 01.04.14 р., 05.05.14 р., 02.06.14 р., 01.07.14 р., 01.08.14 р., 01.09.14 р., 01.10.14 р., 03.11.14 р., 01.12.14 р., 05.01.15 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Зазначений у вказаних актах перелік наданих та прийнятих послуг в повному обсязі відповідає умовам Додатку № 1 до Договору та додатково підтверджується випискою по особовому рахунку № 357915726317.980, яка наявна в матеріалах справи.

Факт отримання та обсяг наданих позивачем послуг відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів надання послуг, а також доказів опротестування виставлених позивачем актів - рахунків за період з 01.01.12 р. по 31.12.14 р. до суду не надходило, будь-які заперечення з боку відповідача щодо повного та належного виконання ПАТ АБ «Укргазбанк» умов Договору відсутні.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню послуг, обумовлених Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги без будь - яких зауважень.

Згідно із ч. 3 статті 11 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (в редакції, чинній на дату укладення Договору) оплата послуг зберігача провадиться за тарифами, встановленими самим зберігачем. Максимальний розмір тарифів встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.3 Договору Депонент зобов'язаний сплатити послуги Зберігача у відповідності з затвердженими тарифами, умовами та строками, передбаченими даним Договором.

У пункті 3 Договору сторонами погоджено порядок здійснення оплати, а саме визначено, що Депонент сплачує вартість послуг Зберігача згідно з даним Договором та у відповідності з затвердженими тарифами Зберігача (додаток № 1), котрі є невід'ємною частиною даного Договору та не суперечать вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України.

Оплата послуг Зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідно з тарифами Зберігача.

Плата за послуги надані Зберігачем, вноситься Депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяцем, в якому надавалися послуги згідно Акту прийому передачі наданих послуг. В окремих випадках акт прийому-передачі наданих послуг може надаватися в строки за домовленістю Сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, за твердженнями позивача, ТОВ «ЕНЕРГОРЕДУТ» здійснило прострочення виконання грошового зобов'язання в частині вчасної сплати вартості наданих позивачем послуг та всупереч вимогам чинного законодавства та умовам Договору оплата за надані позивачем послуги в сумі 12150,00 грн. відповідачем здійснена не була.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, підтверджено представником позивача в судовому засіданні та відповідачем не заперечувалось, свої зобов'язання щодо перерахування коштів за надані ПАТ «АБ «Укргазбанк» послуг на суму 12150,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у заявленому вище розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 769/07 від 26.04.07 р. суду не надано.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення даної заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 12150,00 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРЕДУТ" (вул. Кіквідзе, 26, м. Київ, 01103, код 33636202) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087, код 23697280) 12150,00 грн. (дванадцять тисяч сто п'ятдесят гривень нуль копійок) та судовий збір у розмірі 1827,00 (тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) грн..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 15 травня 2015 року.

Суддя Селівон А.М.