Рішення

від 27.01.2015 по справі 910/26310/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2015Справа №910/26310/14

За позовом Київської міської школи вищої спортивної майстерності (просп. Тичини, 18, м. Київ, 02098)

до Приватного підприємства "Ділайт ЛТД" (вул. Лихачова, 5, кв. 33, м. Київ, 01133)

про стягнення 16 412,77 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача: Сагайдак М.О. - представник, довіреність № 5 від 06.01.2015;

Васильєв Ю.Л. - представник, дов. № 24 від 27.01.15 р.

від відповідача: не з'явились,

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Київська міська школа вищої спортивної майстерності звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Ділайт ЛТД" про стягнення 16 412,77 грн., а саме: 4 904,48 грн. заборгованості з орендної плати, 11 508,29 грн. збитків за спожиті комунальні послуги, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 01.12.2007 в частині сплати орендної плати та вартості спожитих комунальних послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 16 412,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 порушено провадження у справі № 910/26310/14 та призначено до розгляду на 13.01.2015.

Ухвалою суду від 13.01.15 р. розгляд справи відкладався на 27.01.15 р.

У судові засідання 13.01.15 р. та 27.01.15 р. з'явились уповноважені представники позивача.

Уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Копія ухвали суду від 01.12.2014, яка направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві адресу: вул. Лихачова, 5, кв. 33, м. Київ, 01133, на час проведення судового засідання 13.01.15 р. до суду не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103032329261, відповідно до якого відомості про вручення уповноваженому представнику відповідача даного поштового відправлення відсутні.

Копія ухвали суду від 13.01.15 р., яка направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві адресу: вул. Лихачова, 5, кв. 33, м. Київ, 01133, на час проведення судового засідання 27.01.15 р. до суду не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103033317925, відповідно до якого вказане поштове відправлення надійшло до відділення поштового зв'язку «КИЇВ 42», відомості про вручення уповноваженому представнику відповідача даного поштового відправлення відсутні.

До початку судового засідання 13.01.2015 позивачем через канцелярію суду подано клопотання № 6 від 06.01.2015 про долучення документів до матеріалів справи, серед яких міститься, зокрема, розрахунок позовних вимог, згідно якого загальна сума заборгованості складає 16412,77 грн., а саме 432,58 грн. орендної плати, 581,90 грн. відшкодування земельного податку за березень - квітень 2013 р., відшкодування 63,22 грн. за дератизацію та вивіз сміття, 10497,44 грн. відшкодування за теплопостачання, 728,13 грн. - за водопостачання та 219,50 грн. за електропостачання. Клопотання позивача судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Дослідивши зміст позовної заяви та поданого розрахунку позовних вимог, суд розцінює останній як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення орендної плати та пред'явлення додаткових вимог в сумі 581,90 грн. відшкодування земельного податку.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України (лист Вищого господарського суду від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Оскільки додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача 581,90 грн. відшкодування земельного податку та позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 4322,58 грн. пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, враховуючи, що пред'явлення додаткових позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 ГПК, а саме відповідачу було надано можливість надання заперечень щодо зміни позовних вимог та наведенні доводів у судовому засіданні, суд доходить висновку, що такі вимоги є додатковими, у зв'язку з чим вказані вимоги на підставі ч.2 ст.58 ГПК України підлягають об'єднанню в одне провадження. Отже суд приймає вищевказаний розрахунок до розгляду і спір вирішується з його урахуванням.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачем суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 01.12.14р. та 13.01.15 р. відповідачем суду не надані, позивачем надані не в повному обсязі.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 27, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

В судовому засіданні 27.01.15 р. уповноважені представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням поданого розрахунку.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Київською міською школою вищої спортивної майстерності (орендодавець за договором, позивач у справі) та Приватними підприємством «Ділайт ЛТД» (орендар за договором, відповідач у справі) 20.06.11 р. був укладений Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець на підставі рішення Київради № 591/4029 від 29.04.10 р. передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (приміщення) та окреме індивідуально визначене майно (об'єкт оренди) за адресою: Павла Тичини, 18, для розміщення офісу та складу.

Об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 69 кв. м. в т.ч. на 1 поверсі офісне приміщення 22 кв. м, складське приміщення 47 кв. м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору; устаткування, інвентар та інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього Договору (п.2.1 Договору).

Згідно п.2.2 Договору вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим звітом про експертну (незалежну) оцінку станом 31 жовтня 2010 року становить 333000,00 грн..

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Київської міської школи вищої спортивної майстерності.

Розділами 2- 7 Договору сторони обумовили об'єкт оренди, орендну плату, права та обов'язки сторін, їх відповідальність, відновлення об'єкту оренди та умови його повернення тощо.

Згідно п.9.1 Договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 20 червня 2011р. до 19 червня 2013 р..

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Водночас, орендоване майно є комунальною власністю, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст.759 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Будь-які заперечення щодо порядку укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду на час його підписання з боку сторін відсутні.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За умовами п.4.1 Договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

На виконання укладеного між сторонами Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 69 кв.м., а саме 22 кв.м офісне приміщення та 47 кв.м. складське приміщення, що підтверджується підписаним представникам сторін та скріпленим печатками юридичних осіб актом прийому - передачі нежилого приміщення від 20.06.11 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Частиною 3 ст. 291 Господарського кодексу визначено, що Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до п.9.6 Договору він може бути розірваний за погодженням сторін.

Договором № 1 від 22.04.13 р. щодо дострокового розірвання договору від 20.06.2011 р. №б/н про передачу майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду, на виконання п.8 окремого доручення голови Київської міської державної адміністрації О.Попова від 16.11.2010 №003-565 про проведення реконструкції легкоатлетичного манежу по проспекту Тичини, 18 та рішення Київської міської ради від 30.12.2010 р. № 574/5386 «Про Програму соціально-економічного розвитку м. Києва на 2011 рік», розпочато проведення реконструкції частини легкоатлетичного манежу по проспекту Тичини буд. 18, у зв'язку з чим за взаємною згодою сторін вищевказаний Договір оренди було розірвано з 22 квітня 2013 року.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За умовами п. 7.5 Договору у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання - передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, як неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період дії договору оренди.

Відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна від 22.04.13 р., підписаного сторонами без зауважень орендодавець прийняв, а орендар передав з орендного користування нежитлові приміщення згідно Договору від 20.06.11 р. б/н в будівлі легкоатлетичного манежу, що перебувають на балансі Київської міської школи вищої спортивної майстерності площею 69 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, пр. П. Тичини, 18.

Згідно абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках,

Згідно з ч. 3 ст. 18, ч.ч. 1,3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

В пунктах 3.1, 3.2 Договору сторони обумовили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від "28" вересня 2006 року № 34/91, та на дату підписання Договору становить 43 грн. 90 коп. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає 3029,00 грн., місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору на дату підписання Договору, становить: 43 грн. 90 коп. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає 3029,00 грн.. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

За умовами п. 3.4. Договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (п.3.5 Договору).

Відповідно до п.3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату передбачений пунктом 4.2 Договору.

В матеріалах справи наявні копії виставлених позивачем за період березень 2013 р. - 22 квітня 2013 р. рахунків на оплату, а саме: № 3/3 від 31.03.13 р. на суму 3984,97 грн. з ПДВ, в т.ч. 3041,05 грн. орендної плати (без ПДВ) та № 000000000009 від 22.04.13 р. на суму 2934,96 грн. з ПДВ, в т.ч. 2240,64 грн. орендної плати (без ПДВ), а також підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств акти приймання - передачі наданих послуг № 3 від 31.03.13 р. та № 2/105 від 22.04.13 р. за вказаний період на відповідні суми.

Факт отримання та обсяг наданих позивачем послуг відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів надання послуг, а також доказів опротестування виставлених позивачем актів приймваня -передачі та рахунків за період березень 2013 р. - 22 квітня 2013 р. до суду не надходило, будь-які заперечення з боку відповідача щодо повного та належного виконання Київською міської школою вищої спортивної майтерності умов Договору відсутні.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню послуг оренди, обумовлених Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги без будь - яких зауважень.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача листами № 116/2 від 22.04.13 р. та № 145/1 від 06.06.13 р., в яких повідомляв ПП «Ділайт ЛТД» про наявність простроченої заборгованості за користування об'єктом оренди та вимагав сплатити розмір заборгованості за Договором.

Зазначені листи залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками позивача в судовому засіданні відповідач в обумовлений Договором термін орендні платежі належним чином та в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим за орендарем - Приватним підприємством «Ділайт ЛТД» перед орендодавцем обліковувалась непогашена заборгованість по орендній платі за період з березень 2013 р. - 22 квітня 2013 р., що з урахуванням часткових оплат становила 4322,58 грн.(1633,81 грн. за березень 2013 р. та 2688,77 грн. за квітень 2013 р.), яку позивач просив стягнути в позовній заяві та поданому розрахунку.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 20.06.11 р. або окремих його положень суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, факт невиконання відповідачем зобов'язань підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 4322,58 грн. заборгованості за оренду підлягають задоволенню.

Крім того, в позовній заяві позивачем заявлені до стягнення з відповідача 11 508,29 грн. збитків за спожиті комунальні послуги, а саме 581,90 грн. відшкодування земельного податку за березень - квітень 2013 р., відшкодування 63,22 грн. за дератизацію та вивіз сміття, 10497,44 грн. відшкодування за теплопостачання, 728,13 грн. - за водопостачання та 219,50 грн. за електропостачання.

При цьому в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на той факт, що відповідачем не укладено договори з постачальниками комунальних послуг всупереч умовам Договору, а саме п.3.8 та 4.9, згідно яких вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати, сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги(п.3.8); орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична в теплова енергія, вивіз сміття і т. п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо - послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж. У місячний термін після укладання цього Договору орендар повинен надати орендодавцю копії договорів, передбачених цим підпунктом (п.4.9 Договору).

Факт надання послуг з водопостачання, постачання електричної енергії, теплової енергії в гарячій воді, водопостачання та водовідведення, послуг з вивезення, прийому та знешкодження побутових відходів, виконання дезінфекційних робіт у спірний період, на думку позивача, підтверджується наявними в матеріалах справи окремими актами та рахунками, складеними підприємствами, якими надавались позивачу зазначені послуги та виконувались роботи згідно укладених орендодавцем договорів з відповідними підприємствами, копії яких наявні в матеріалах справи. На підтвердження понесених фактичних витрат з оплати комунальних послуг за спірний період позивачем надані копії відповідних рахунків про їх оплату.

Проте, надавши правову оцінку поданими позивачем матеріалам суд дійшов висновку, що за відсутності зазначення в Договорі про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 20.06.11 р. обов'язку орендаря відшкодувати понесені орендодавцем комунальні витрати на підставі укладених самим орендодавцем з безпосередніми виконавцями комунальних послуг договорів, а також приймаючи до уваги відсутність узгоджених сторонами в Договорі умов визначення розміру відшкодування комунальних витрат пропорційно площі, яка займається орендарем, правові підстави для віднесення вказаних витрат до сум відшкодування, належних до сплати ПП «Ділайт ЛТД» за березень 2013 - 22 квітня 2013 р., відсутні.

Інших доказів на підтвердження обов'язку відповідача здійснювати відшкодування комунальних витрат за спірний період позивачем суду не надано.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ділайт ЛТД" (вул. Лихачова, 5, кв. 33, м. Київ, 01133, код 32109747) на користь Київської міської школи вищої спортивної майстерності (просп. Тичини, 18, м. Київ, 02098, код 02928114) 4322,58 грн. (чотири тисячі двадцять дві гривні п"ятдесят вісім копійок) орендної плати та 481,17 грн. (чотириста вісімдесят одну гривню сімнадцять копійок) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 15 травня 2015 року.

Суддя А.М.Селівон