Рішення

від 05.05.2015 по справі 911/1458/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2015 р. Справа № 911/1458/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м.Київ та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м.Київ

до Фермерського господарства «Флореаль», с.Мазанка, Сімферопольський р-н, АР Крим

про стягнення 135757,27 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивачів: Чміль В.В.

Від відповідача: не з'явився

Від прокуратури: Секретар В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач 1) та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (далі - позивач 2) до Фермерського господарства «Флореаль» (далі - відповідач) про стягнення 135757,27 грн.

Позов було прийнято Господарським судом Київської області у відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Провадження у справі №911/1458/15 порушено відповідно до ухвали суду від 07.04.2015 року та призначено справу до розгляду на 21.04.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 21.04.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався до 05.05.2015 року.

В судовому засіданні 05.05.2015 року позивач2 та прокуратура позовні вимоги підтримали. Позивач1 в судове засідання не з'явився.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким визначено, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням від 04.04.2014 № 33-20.606 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим.

Крім того, у зв'язку з надходженням до Господарського суду Київської області повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Київської міської дирекції №33-20-606 від 04.04.2014 року про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача та відсутністю у господарського суду визначених законом можливостей, судом було запропоновано позивачу 2 надіслати відповідачу копії ухвал у справі кур'єрською службою доставки.

Згідно абз. 1 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/745/2014 від 5 червня 2014 року «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/1458/15. Крім того, всі процесуальні документи суду у справі № 911/1458/15 занесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Однак, в судове засідання 05.05.2015 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача, суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представників позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою Автономної Республіки Крим розглянуто матеріали стосовно заборгованості суб'єктів господарювання перед Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за договорами фінансового лізингу.

З'ясовано, що на виконання Указу Президента України від 23.02.2001 № 111 «Про додаткові заходи щодо подальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки» Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2001 року № 354 утворено Національну акціонерну компанію «Украгролізинг» (далі - Компанія, позивач2).

Відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовані на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2003 № 1904, джерелом фінансування закупівлі техніки для її передачі у користування на умовах фінансового лізингу та заходів по операціях фінансового лізингу є передбачені у державному бюджеті кошти, які використовуються на умовах поворотності згідно з укладеними договорами.

Встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», найменування якого змінено Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 року № 951 на Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», і Фермерське господарство «Флореаль» (відповідач) уклали Договір фінансового лізингу № 1-09-751 стб/1083 від 08.12.2009 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору лізингодавець передає лізингоодержувачу в користування на визначений строк предмет лізингу на підставі акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 8 від 23.12.2009 року, а саме: сівалка «Horsh Агро-Союз» ATD-9.35, яка набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатках до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», що є специфікацією Предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору (пункт 1).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських, зокрема майново-господарських, зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу; винагороду в розмірі 7 (семи) відсотків річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати комісії за супроводження Договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а п. 3 ч. 2 ст. 11 цього Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що лізингоодержувач після укладення договору на підставі виставленого лізингодавцем рахунку, який діє протягом трьох днів, перераховує на рахунки лізингодавця: попередній платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 відсотків його вартості, включаючи ПДВ, на який не нараховується лізинговий платіж у частині винагороди лізингодавцю; комісію за організацію поставки техніки в розмірі 7 відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ.

Згідно з п. 3.4.3 Договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Пунктом 5.1 Договору визначено, що предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом приймання-передачі за умови перерахування платежів в розмірі та в порядку, визначеному п. 4.3 Договору.

Додатком № 2 до Договору № 1-09-751 стб/1083 від 08.12.2009 сторони погодили графік сплати лізингових платежів.

Свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, передавши у користування відповідачу лізингове майно. Факт отримання майна відповідачем підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 8 від 23.12.2009 року.

Однак, відповідач в порушення умов Договору, зобов'язання щодо сплат за Договором не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 113 346,16 грн. за період часу з 23.03.2014 року по 16.01.2015 року, та з 24.03.2014 року по 15.01.2015 року, що відповідачем не заперечено і не спростовано.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором лізингу, за яким, згідно ст. 806 Цивільного кодексу України, одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, судом за наслідками розгляду спору встановлено заборгованість відповідача перед позивачем 2 в сумі 113 346,16 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з простроченням сплати лізингових платежів позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 9 252,36 грн.; індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 11 650,05 грн.; 3% річних від суми основного боргу в сумі 1 508,70 грн.

За порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожен календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (п. 7.1 Договору).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що вони є арифметично вірними, нараховані на фактичні суму боргу, за фактичні періоди прострочення, наявність заборгованості та її розмір відповідачем не заперечено та не спростовано, відтак вимоги про стягнення з відповідача 9 252,36 грн. пені, 11 650,05 грн. інфляційних та 1 508,70 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку що позовні вимоги прокурором обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. 4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21 лютого 2013 року, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

З огляду на викладене, згідно з ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 2715,14 грн. покладається на відповідача шляхом стягнення в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Флореаль» (97530, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський р-н, с. Мазанка, вул. Ювілейна, 4, код 22311249) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16 А, код 30401456) 113 346,16 грн. основного боргу, 9 252,36 грн. пені, 11 650,05 грн. інфляційних та 1508,70 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Флореаль» (97530, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський р-н, с. Мазанка, вул. Ювілейна, 4, код 22311249) в доход Державного бюджету України 2715,14 грн. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Кошик