Рішення

від 13.05.2015 по справі 911/1009/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2015 р. Справа № 911/1009/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерінвест ХХІ»

про стягнення 72537,27 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Іванов В.Г., довір. № 52 від 20.03.2015 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерінвест ХХІ» (далі - відповідач) про стягнення 72537,27 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 12.05.2010 р. з ТОВ «Полімерінвест ХХІ» договору про постачання електричної енергії № 2373-220036201, згідно якого ПАТ «Київобленерго» зобов'язувалося постачати електричну енергію, а відповідач - своєчасно оплачувати її.

Згідно умов договору позивач постачав електричну енергію відповідачеві, яка споживачем не була оплачена належним чином, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 54254,69 грн. основного боргу, 9177,22 грн. пені, 1003,34 грн. 3% річних, 8102,02 грн. інфляційних втрат, а також 1827,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

23.04.2015 р. до господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання б/н від 23.04.2015 р. про долучення документів до матеріалів справи.

Крім того, 23.04.2015 р. до господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання б/н від 23.04.2015 р. про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.04.2015 р. було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

13.05.2015 р. до господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання б/н від 13.05.2015 р. про долучення документів до матеріалів справи.

У судових засіданнях 23.04.2015 р. та 13.05.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 02.04.2015 р., 23.04.2015 р. та 13.05.2015 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.05.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

12.05.2010 р. між Закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Київобленерго») (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімерінвест ХХІ» (споживач) було укладено договір № 2373-220036201 про постачання електричної енергії, відповідно до п. 1.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 14 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Згідно з пп. 2.3.3 п. 2.3 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 до договору «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку № 6 до договору «Порядок зняття показників розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку».

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 договору за внесення платежів, передбачених пп. 2.3.3 та пп. 2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 до договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж електропередавальної організації та споживача обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та згідно з додатком № 8 «Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача».

Цей договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2010 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 договору).

Згідно з п. 1 додатку № 2 до договору № 2373-220036201 від 12.05.2010 р. позивачем було погоджено договірні величини споживання електричної енергії, які були запропоновані відповідачем та становили 1500 кВт*год.

Відповідно пп. 1.4 п. 1 додатку № 2 до договору № 2373-220036201 від 12.05.2010 р. при перевищенні договірної величини споживання електричної енергії споживач несе відповідальність згідно з ч. 5 (6, з урахуванням змін) ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», відповідно до якої споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Пунктом 1.1 додатку № 4 до договору № 2373-220036201 від 12.05.2010 р. розрахунковий період встановлено споживачу з 09 числа календарного місяця до 09 числа наступного місяця.

Згідно з п. 1.2 додатку № 4 до договору № 2373-220036201 від 12.05.2010 р. обсяг спожитої електричної енергії за період між датами зняття показів засобів обліку розкладається пропорційно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів. Величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як відповідний їм обсяг електричної енергії.

У відповідності з п. 2.1 додатку № 4 до договору № 2373-220036201 від 12.05.2010 р. оплата за активну електроенергію здійснюється у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду: 100% до дати початку розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору № 2373-220036201 від 12.05.2010 р. отримання рахунків здійснюється особисто споживачем за адресою: м. Бровари, вул. Вокзальна, 10.

Згідно з п. 7 додатку № 6 до договору № 2373-220036201 від 12.05.2010 р. споживач зобов'язаний протягом 15 годин з моменту зняття показників лічильників довести їх значення до постачальника електричної енергії особисто, за адресою : м. Бровари, вул. Вокзальна, 10.

З метою визначення обсягу спожитої електричної енергії відповідачу було встановлено розрахунковий прилад обліку (електролічильник) типу: ЛТЕ 1.03 № 08031525, що підтверджується додатком № 7 до договору № 2373-220036201 від 12.05.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2014 року ТОВ «Полімерінвест ХХІ» було спожито 20415 кВт*год електроенергії, що перевищило договірну величину, передбачену п. 1 додатку № 2 до договору № 2373-220036201 від 12.05.2010 р., на 18915 кВт*год, що підтверджується актом контрольного огляду засобів обліку електричної енергії від 21.01.2014 р., де показники лічильника становлять 013209 кВт*год, а також актом контрольного огляду засобів обліку електричної енергії від 26.06.2014 р., де показники лічильника становлять вже 033624 кВт*год (033624 кВт*год - 013209 кВт*год = 20415 кВт*год) (акти огляду підписані представниками ПАТ «Київобленерго» та ТОВ «Полімерінвест ХХІ», копії актів долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ПАТ «Київобленерго» було виставлено ТОВ «Полімерінвест ХХІ» рахунок-фактуру за активну електроенергію № 9075886961 за липень 2014 року від 09.07.2014 р. на суму 54254,69 грн. за 20415 кВт*год. з кінцевою датою оплати 16.07.2014 р.

Відповідач не розрахувався належним чином за отриману електроенергію, що і призвело до звернення ПАТ «Київобленерго» з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки електричної енергії.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності з ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з приписами ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України. Споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення та навчальних закладів) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно з п. 6.11 ПКЕЕ остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

У відповідності з п. 6.25 ПКЕЕ у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі розподілу балансової належності електромереж значення обсягу електричної енергії, визначеного за показами такого засобу обліку, приводиться до відповідної межі балансової належності електромереж, а саме, втрати електричної енергії на ділянці мережі від точки обліку до точки вимірювання відносяться на рахунок організації, на балансі якої перебуває зазначена ділянка мережі. Порядок визначення (розрахунковим шляхом) технологічних втрат електричної енергії в мережах на ділянці від місця встановлення розрахункових засобів обліку до межі балансової належності зазначається в договорі.

Як передбачено підпунктом 2 пункту 10.2 ПКЕЕ, споживач зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач отриманої електроенергії у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок або докази оплати за договором № 2373-220036201 про постачання електричної енергії від 12.05.2010 р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 2373-220036201 про постачання електричної енергії від 12.05.2010 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 54254,69 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 9177,22 грн. пені, керуючись пп. 4.2.1 п. 4.2 договору.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно вказаного пп. 4.2.1 п. 4.2 договору за внесення платежів, передбачених пп. 2.3.3 та пп. 2.3.4 п. 2.3 договору, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 до договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 9177,22 грн. за період з 17.07.2014 р. до 26.02.2015 р. на суму 54254,69 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 1003,34 грн. за період з 17.07.2014 р. до 26.02.2015 р. на суму 54254,69 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 8102,02 грн. за період з 17.07.2014 р. до 26.02.2015 р., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ПАТ «Київобленерго» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерінвест ХХІ» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 22, код 35875968) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, код 23243188) - 54254 (п'ятдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят чотири тисячі) грн. 69 коп. основного боргу, 9177 (дев'ять тисяч сто сімдесят сім) грн. 22 коп. пені, 1003 (одну тисячу три) грн. 34 коп. 3% річних, 8102 (вісім тисяч сто дві) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 18.05.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна