Рішення

від 13.05.2015 по справі 916/132/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2015 р.Справа № 916/132/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт";

До відповідача: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Український страховий стандарт" в особі Одеського представництва ПАТ „СК „Український страховий стандарт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 16080 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Світличний О.В. по довіреності №б/н від 20.01.2015р..

Від відповідача: - не з'явився.

Від 3-ї особивідповідача : - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Український страховий стандарт" в особі Одеського представництва ПАТ „СК „Український страховий стандарт" про стягнення несплаченого страхового відшкодування у розмірі 15811, 84грн., пені у сумі 237,11грн., 3 відсотків річних за час прострочення сплати визнаного страхового відшкодування у сумі 31,05грн. та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області порушено провадження у справі №916/132/15-г (суддя Погребная К.Ф.) та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1.

Приймаючи до уваги перебування судді Погребної К.Ф. з 11.03.2015р. на лікарняному, згідно автоматизованої системи документообігу суду та розпорядженням керівника апарату суду №306 від 11.03.2015р., справу №№916/132/15-г передано на розгляд господарського суду Одеської області Літвінову С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2015р. справу №№916/132/15-г прийнято суддею Літвіновим С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.04.2015р., за клопотанням позивача, строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

Відповідач надав до суду відзив на позов відповідно якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Позивач надав письмові пояснення відповідно яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні 13.05.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив .

30.10.2013року на переїзді 4-й кілометр під'їзної колії ТОВ «ІМРП» на автодорозі Іллічівськ-Одеса (Н-4) сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля СІТROEN д/н НОМЕР_3 під керуванням водія - ОСОБА_1, що підтверджується довідкою про ДТП № 9293062. В зазначеній ДТП Товариство з обмеженою відповідальністю «Іллічівський морський рибний порт» (ІМРП) зазнало майнової шкоди внаслідок пошкодження бар'єрної огорожі, що належить ІМРП. Право власності ІМРП на бар'єрну огорожу підтверджується договором № 158/10х від 31.05.2010р., актом погодження виконаних робіт, балансовою довідкою тощо.

Дана подія сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1, який керував автомобілем марки СІТROEN д/н НОМЕР_3, що встановлено постановою від 15.11.2013року у адміністративне правопорушення.

Відповідальність володільця транспортного засобу д/н НОМЕР_3 застрахована згідно полісу ОСЦПВ АС № 3160228, який видано ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», що також підтверджується довідкою про ДТП.

20.11.2013 року ІМРП звернулося із заявою страховика про отримання страхового відшкодування за страховим полісом ОСЦПВ АС № 3160228, відповідно до якої 30.11.2013року страховиком було направлено аварійного комісара для огляду пошкодженого майна.

Оскільки бар'єрна огорожа зазнала механічних пошкоджень з вини ОСОБА_1 та він є володільцем транспортного засобу марки СІТROEN д/н НОМЕР_3, то він зобов'язаний відшкодувати матеріальні збитки ІМРП, а також у зв'язку з тим, що він добровільно не відшкодував завдані збитки, а його відповідальність застрахована, то ІМРП вимушено було звернутися до страховика в порядку встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП, ІМРП вимушено було вчинити дії щодо ремонту бар'єрної огорожі у зв'язку з чим понесло витрати на відновлення пошкодженого майна - ремонт бар'єрної огорожі. Зазначені витрати склали 22 866,00грн. про що свідчать договір № 34/14х від « 05» березня 2014року, відповідні акти виконаних робіт за цим договором, та платіжне доручення про сплату робіт за договором.

Як стверджує позивач, за відсутності інформації від страховика про розмір оціненої страховиком шкоди, ІМРП звернулося до відповідача із листом від 03.02.2014р. про надання копії експертизи визначення розміру збитків, що були завдані ДТП від 30.10.201 Зроку.

Разом з тим, « 10» лютого 2014року на рахунок ІМРП надійшли кошти від СК УСС лише у сумі 7 074,16грн., призначення платежу: «стр. відш.зг.акту № 1867 від 06.02.14 до п. № АС/3160228..»

У зв'язку з тим, що ІМРП на лист від 03.02.2014року не отримало жодної відповіді, а також за відсутності жодної інформації про прийняте рішення, то 26 березня 20014року ІМРП звернулося із заявою про повне страхове відшкодування майнової шкоди внаслідок ДТП від 30.10.201 Зроку у сумі 22866,00грн., також відповідачу було надано докази здійснення ремонту пошкодженого внаслідок ДТП майна. Разом з тим, ІМРП не отримало жодної відповіді на зазначений лист та страховик не вчинив жодних дій на відшкодування зазначеної шкоди в повному обсязі.

Позивач посилається на те, що зазначені дії страховика суперечать зокрема положенням ст. 31 Закону, згідно якої розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Разом з тим, навіть попри направлений запит ІМРП, відповідач в порушення ч. 1 ст. 36

Закону протягом граничного строку (до 19.02.2014р.) не здійснив повне відшкодування ІМРП

завданих ДТП збитків за участю забезпеченого транспортного засобу. З урахуванням

отриманих коштів від відповідача загальний розмір невідшкодованих ІМРП збитків

становить: 22 886,00 - 7 074,16 =15 811, 84грн.

У травні 2014року ІМРП звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку цивільного-процесуального провадження, за результатам розгляду якого ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.11.2014року (номер провадження 22-ц/785/9090/14) ІМРП було відмовлено з тих підстав, що позивач не звертався із відповідними вимогами до страхової компанії щодо відшкодування майнової шкоди у повному обсязі. В той же час, під час судового розгляду у цивільній справі страховиком було надано суду заперечення на позов, до яких додано копію незалежної оцінки збитків внаслідок ДТП від 30.10.2013р., з якої вбачається, що розмір збитків ІМРП внаслідок ДТП експертом визначено у сумі 8 489,00грн., в т.ч. ПДВ 1414,84грн., при цьому страхових не заперечував щодо визначеної ним суми страхового відшкодування та з незрозумілих причин зазначав, що страховиком буде здійснена доплата ПДВ після подання ІМРП відповідних документів, що свідчать про здійснення робіт з відновлення майна, і це попри те, що страховик вдруге отримав зазначені документи вже разом із копією позовної заяви.

Позивач вважає, що подана страховиком оцінка не містить відомостей щодо вартості балки бар'єрної огорожі, що підлягає заміні, та яка виготовляється із відповідного стального профілю, а не листової сталі, як це зазначено у звіті, та ще й набагато меншої товщини, а саме: лише 1,6мм (відповідно до ГОСТ 26804-86 товщина має бути не меншою Змм). Зазначене дає підстави сумніватися у об'єктивності та достовірності результатів незалежної оцінки збитків внаслідок ДТП від 30.10.2013р., що була виготовлена на замовлення страховика.

28.11.2014року ІМРП повтовно звернулося до страховика із вимогою здійснення, страхового відшкодування в повному обсязі, проте до теперішнього часу не отримав жодної відповіді та будь-яких коштів на відшкодування шкоди внаслідок ДТП від 30.10.2013р.

З огляду на те, що відповідачем у своїх заперечення у цивільній справі (номер провадження 22-ц/785/9090/14)було визнано суму страхового відшкодування у сумі 8 489,00грн., з якої ПДВ в сумі 1 414,84грн. до теперішнього часу на сплачено ІМРП, то позивач вважає, що є безпідставне прострочення виплати цієї суми, з огляду на що сума пені за час прострочення складає 237,11грн.

Також, відповідно до ст. 625 ГПК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 31,05грн.

Позивач посилається на те, що відповідно до ст. 15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ" має відособлений підрозділ - ОДЕСЬКЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ, код ЄДРПОУ ВП: 34613495, місцезнаходження 65005, м. Одеса, вул.. Балківська, 120/1, офіс. 25.

У зв'язку з чим, ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» вважає за можливим пред'явлення позову за місцезнаходженням відособленого підрозділу відповідача шляхом подання позову до господарського суду Одеської області

Вищевикладене зумовило звернення Позивача до суду з даним позовом, про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" грошових коштів у розмірі 19 599,79 грн. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування..

25.01.2012р. представник позивача звернувся до суду заявою про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача грошових коштів у розмірі 19 089,79 грн. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування за вирахуванням франшизи в розмірі 510грн., що підтверджується полісом відповідача № ВЕ/0559615.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частина 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є:втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Положенням ст. 31 Закону, згідно якої розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 36 Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, вважає його вірним, таким що відповідає обставинам справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги у справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Український страховий стандарт" ( код 22229921в особі Одеського представництва ПАТ „СК „Український страховий стандарт" (65005, м. Одеса, вул. Балківська, 120/1, офіс 25, код 34613495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт" (68094, м. Іллічівськ -5, код ЄДРПОУ 24544710) страхового відшкодування у розмірі 15811, 84грн., пені у сумі 237,11грн., 3% річних у сумі 31,05грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 18 травня 2015 р.

Суддя С.В. Літвінов