Рішення

від 22.04.2015 по справі 922/5771/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р.Справа № 922/5771/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Ємельянова О.О.

судді: Калініченко Н.В. , Жиляєв Є.М.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Хамелеон Софт", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронні платіжні системи", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Журавель Д.А. (дов. б/н від 10.12.2014 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Хамелеон Софт" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Електронні платіжні системи" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 65237,20 грн. з яких: сума простроченої заборгованості у розмірі - 64730,00 грн., сума штрафу у розмірі - 416,76 грн., 3% річних у розмірі - 90,44 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов'язань за договором № Г07/120713 від 12.07.2013 року у частині повного та своєчасного виконання зобов'язань.

У зв'язку зі складністю справи та обмеженням розгляду спору двохмісячним строком та метою забезпечення всебічного, повного, об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2015 року призначено колегіальний розгляд справи № 922/5771/14.

Розпорядженням заступника голови суду від 25.02.2015 року для розгляду cправи №922/5771/14 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянова О.О., судді: Калініченко Н.В., Казарцева В.В.

Розпорядженням заступника голови суду від 16.03.2015 року для розгляду cправи №922/5771/14 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянова О.О., судді: Калініченко Н.В., Жиляєв Є.М.

03.04.2015 року позивач через канцелярію суду надав пояснення для долучення до матеріалів справи.

21.04.2015 року представник позивача надав до суду пояснення (вх. № 15889) для долучення до матеріалів справи.

Судом, в межах строків, передбачених ст. 69 ГПК України розгляд справи відкладався з 12.01.2015 року на 03.02.2015 року, з 03.02.2015 року на 16.02.2015 року, з 16.02.2015 року на 25.02.2015 року, з 25.02.2015 року на 16.03.2015 року, з 16.03.2015 року на 08.04.2015 року, а з 08.04.2015 року на 22.04.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 22.04.2015 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у призначене судове засідання 22.04.2015 року не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.04.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, колегія суддів встановила наступне.

12.07.2015 року між Приватним підприємством «Хамелеон СОФТ» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електронні платіжні системи» (відповідач) було укладено договір № Г07/120713, у відповідності до умов якого, відповідач надає позивачу у розпорядження засоби поповнення електронними грошима електронних гаманців користувачів в межах ліміту позивача для подальшого надання їх користувачу.

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.1.2 договору, з метою отримання у розпорядження засобів поповнення електронними грошима електронних гаманців користувачів позивач зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок відповідача суму забезпечення ліміту позивача, яка має дорівнювати загальній вартості засобів поповнення, вказаних в заявці.

Відповідно до п. 3.2 договору, відповідач після отримання від позивача суми забезпечення ліміту позивача надає у розпорядження засоби поповнення електронними грошима електронних гаманців користувачів.

Відповідно до п. 3.7 договору, в період з 13-го робочого дня місяця по 15-й робочий день місяця позивач надає відповідачу проект акта наданих послуг користувачам за попередній календарний місяць у 2-х примірниках.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач здійснив у період з 12.07.2013 року по 22.10.2013 року перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача суму забезпечення ліміту в розмірі 133400,00 грн., що підтверджується банківськими виписками № HS-0000004 від 12.07.2013 року на суму 9500,00 грн., платіжне доручення № 2; № HS-0000007 від 26.07.2013 року на суму 8150,00 грн., платіжне доручення № 7; № HS-0000012 від 23.08.2013 року на суму 10000,00 грн., платіжне доручення № 10; № HS-0000015 від 18.09.2013 року на суму 39800,00 грн., платіжне доручення № 11; № HS-0000017 від 26.09.2013 року на суму 9800,00 грн., платіжне доручення № 12; № HS-0000018 від 30.09.2013 року на суму 46550,00 грн., платіжне доручення № 13; № HS-0000022 від 22.10.2013 року на суму 9600,00 грн., платіжне доручення № 19 (а.с. 14-20).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після отримання вказаної суми забезпечення ліміту не виконав свої зобов`язання по договору перед позивачем, а саме не надав позивачу у розпорядження засоби поповнення електронними грошима електронних гаманців користувачів, при цьому, частково повернувши перераховані кошти, здійснивши у період з 25.07.2013 року по 16.06.2014 року перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 68670,00 грн., що підтверджується банківськими виписками № HS-0000006 від 25.07.2013 року в сумі 9500,00 грн. платіжне доручення № 2890; № HS-0000011 від 22.08.2013 року в сумі 8150,00 грн. платіжне доручення № 3112; № HS-0000057 від 13.06.2014 року в сумі 43020,00 грн. платіжне доручення № 3738; HS-0000058 від 16.06.2014 року в сумі 8000,00 грн. платіжне доручення № 73 (а.с. 21-24).

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 64730,00 грн.

Позивачем, 03.11.2014 року на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою про повну сплату боргу (а.с. 25), яка була отримана відповідачем 14.11.2014 року про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.27-28).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2014 року відповідачем було направлено позивачу відповідь на претензію, у якій відповідач зазначив про те, що за даними оперативного та бухгалтерського обліку відповідача наявна заборгованість перед позивачем рахується в сумі 35430,00 грн. Крім того, відповідач зазначає про можливість погашення заборгованості, що виникла шляхом розстрочення платежу на 3 місяці (а.с. 47).

Позивач з відповіддю на претензію не погодився, зазначивши, що на момент звернення позивача до суду, відповідач борг перед позивачем в сумі 64730,00 грн. не погасив, що й стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, а також відсутність обґрунтованих заперечень відповідача, керуючись ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України відповідно до яких зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача за договором № Г07/120713 від 12.07.2013 року грошових коштів у розмірі 64730,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Натомість розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 416,76 грн. штрафу, колегія суддів, визнала їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановила відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов`язань з боку відповідача.

Суд зазначає. що правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, письмової угоди, щодо сплати неустойки між сторонами укладено не було, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін. Крім того, ч.3 п.2. ст. 231 Господарського кодексу України, на яку як на підставу стягнення неустойки посилається позивач, не може бути підставою для такого стягнення, оскільки зазначена норма встановлює лише розмір такої неустойки, який нараховується та стягується, відповідно до тлумачення ч. 5 зазначеної статті, лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 90,44 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, колегія суддів не вбачає підстав для застосування частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми трьох процентів річних, оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати, перерахованої за договором № Г07/130413 від 12.07.2013 року, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-4213539-2012.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача розміру 3% річних в сумі 90,44 грн., а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат колегія суддів керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, з відповідача підлягає стягненню 1812,80 грн. витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронні платіжні системи» (61002, м. Харків, вул. Мельникова, 2, код ЄДРПОУ 35521389) на користь Приватного підприємства «Хамелеон Софт» (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79/1, код ЄДРПОУ 34459695) суму коштів у розмірі 64730,00 грн. та 1812,80 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення штрафу в сумі 416,76 грн. та 3% річних в сумі 90,44 грн. в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя О.О. Ємельянова Н.В. Калініченко Є.М. Жиляєв