Рішення

від 12.05.2015 по справі 922/1350/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р.Справа № 922/1350/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" ПАТ "Укргазвидобування", м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алифант Груп", м. Харків про стягнення 87233,04 грн. за участю представників:

позивача - Перець Б.О. за довіреністю № 2-50д від 25.12.2014 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алифант Груп" (відповідач) про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 72000,00 грн., пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за весь час прострочки 6624,00 грн., штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару 5040,00 грн., коштів з врахуванням індексу інфляції у розмірі 3569,04 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував не виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки насосних агрегатів з електродвигуном (закупівля товару за власні кошти) № 512/14 від 29.08.2014 р.

Ухвалою суду по справі від 10.03.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.03.2015 р. о 10:00.

24.03.2015 р. судом розгляд справи було відкладено на 12.05.2015 р. о 11:00.

Представник позивача до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (вх. № 18422 від 12.05.2015 р.). Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання його представник не з'явився. При цьому суд зазначає, що відповідач про розгляд справи у суді був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення від 06.04.2015 р. про вручення відповідачу ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, які надійшли до суду. Також, відповідачу 02.04.2015 р. була передана телефонограма № 230 про розгляд справи у суді.

Представник позивача надав письмові пояснення (вх. № 18413 від 12.05.2015 р.). з додатком, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них представник позивача вказував, що розмір пені та штрафу в договорі поставки був встановлений на підставі ч.2 ст. 231 ГК України, так як позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки. Дані письмові пояснення приймаються судом до уваги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

29.08.2014 р. між сторонами був укладений договір поставки насосних агрегатів з електродвигуном (закупівля товару за власні кошти), що зареєстрований в юридичному відділі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" за № 512/14 (надалі договір).

Відповідно до п.1.1. договору відповідач (постачальник) зобов'язувався поставити позивачу (покупцеві) товар, зазначений в специфікації (далі-товар), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

При цьому, як передбачено п. 4 специфікації строк (термін) поставки товару: липень - грудень 2014 року, граничний термін постачання - протягом 25 робочих днів після здійснення попередньої оплати згідно п.4.1. цього договору.

Покупець свої зобов'язання згідно договору виконав у повному обсязі і відповідно до умов п. 4.1. здійснив попередню оплату за товар у розмірі 72000,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-7989 від 29.08.2014 р. та платіжним дорученням № 9 від 26.09.2014 р.

Також, позивачем відповідно до вимог п. 5.4.1. договору була направлена відповідачу рознарядка № 11-6712 від 01.10.2014 р. про поставку товару, яка була отримана відповідачем 13.10.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем свої зобов'язання за договором не були виконані, обумовлений договором товар відповідачем позивачу не був поставлений, грошові кошти у розмірі 72000,00 грн. не повернуті.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому суд зазначає, що така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10.

Враховуючи вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 72000,00 грн. підлягають задоволенню.

Пунктом 7.10. договору було передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до п.7.13. договору у разі здійснення покупцем попередньої оплати та невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, крім сплати зазначених штрафних санкцій, постачальник повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги норми законодавства, враховуючи умови договору щодо нарахування пені, штрафу та інфляційних, перевіривши розрахунки позивача відповідних сум, та враховуючи письмові пояснення представника позивача (вх. № 18413 від 12.05.2015 р.). з приводу того, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, господарський суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума пені у розмірі 6624,00 грн., сума штрафу у розмірі 5040,00 грн. та сума грошових коштів з врахуванням індексу інфляції у розмірі 3569,04 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1827,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алифант Груп" (61093, м. Харків, вул. Клапцова, буд. 50, кв. 32, ідентифікаційний код 38279568, п/р 26000011035986 в ПАТ "Укрсоцбанк") на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (36008, м. Полтава, вул. Фрунзє, 173, ідентифікаційний код 00153100, п/р 26004086801001 в ПАТ "КБ "Надра" у м. Києві, Центр, МФО 380764) суму грошових коштів в розмірі 72000,00 грн., суму пені у розмірі 6624,00 грн., суму штрафу у розмірі 5040,00 грн., суму грошових коштів з врахуванням індексу інфляції у розмірі 3569,04 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.05.2015 р.

Суддя Д.О. Доленчук