Рішення

від 12.05.2015 по справі 922/1498/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р.Справа № 922/1498/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс" (м. Антрацит) про стягнення 495427,46 грн. за участю представників сторін:

позивача - Кожихов А.Ю. (довіреність №93/15 від 23.03.2015 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №010/01-42/041, укладеним між сторонами 09.10.2009 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 495 727,46 грн., з яких 426 427,57 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 65 862,62 грн. - заборгованість за відсотками; 3 137,27 - пеня. Судові витрати в розмірі 9908,55 грн. просить суд покласти на відповідача.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території міста Луганськ та Луганської області, відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", на виконання Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" № 1632-18 від 12.08.2014 року та відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" №28-р від 02.09.2014 року визначено, які суди розглядатимуть справи, підсудні господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, зокрема: господарським судом Харківської області - господарських справ, підсудних господарському суду Луганської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 березня 2015 р. справу № 922/1498/15 призначено до розгляду у судовому засіданні на 06 квітня 2015 р. о 10:15 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2015 р. розгляд справи відкладено на 20 квітня 2015 р. о 10:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 квітня 2015 р. розгляд справи відкладено на 12 травня 2015 р. о 10:10 год.

Представник позивача у судовому засіданні 12 травня 2015 р. підтримав заявлені позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 12 травня 2015 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно Актам господарського суду Харківської області від 16.03.2015 р., 09.04.2015 р. та від 23.04.2015 р. поштові відправлення господарського суду Харківської області за вихідними номерами № 008963/2, 012872/1 та 014930/1 відповідно по справі №922/1498/15, адресовані до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс" останньому не надсилалися, з посиланням на лист Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 19.02.2015 № 7-14-70, якими поінформовано, що відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської області (за переліком).

Крім того, ухвали суду від 16.03.2015 р. та від 20.04.2015 р. по справі № 922/1498/15 були розміщені на офіційному веб-порталі "Судова влада України" в мережі Інтернет (www.hr.arbitr.gov.ua/sud5023/155223/), що є належним повідомленням сторони у зв`язку наступним.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 N 01-06/1290/14 Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчинюється його підпис.

Згідно з приписами пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09 жовтня 2009 року між Відкритим акціонерними товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плюс" (Позичальник) було укладено Кредитний договір №010/01-42/041, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії, а Позичальник зобов'язався отримати Кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути суму Кредиту, сплатити проценти за користування Кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.1.1 Кредитного договору, сума кредитного ліміту визначена у розмірі 778 947,36 гривень.

Процентна ставка визначена сторонами у п. 1.2.1 Кредитного договору, відповідно до якого Позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати проценти за користування Кредитом в розмірі 20,5% річних.

За змістом п. 1.1.2. кредитного договору, Кредит в сумі 778 947,36 грн. надано Позичальнику для рефінансування валютної кредитної заборгованості за кредитним договором № 010/54-0031ГУ/2 від 27 квітня 2008 р.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язався здійснювати погашення нарахованих процентів щомісячними платежами . Погашення частини Кредиту здійснюється у розмірах та строках, які визначаються Графіком зменшення кредитного ліміту (Додаток № 1 до цього Договору).

Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 22.04.2018 р. (п. 1.1.4. кредитного договору).

Водночас, частиною 7.1. статті 7 Кредитного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором Кредитор має право припинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового погашення кредиту Позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом, пеню штрафи та інші платежі відповідно до цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не виконуються вищезазначені умови Кредитного договору, а саме відповідачем порушено зобов'язання по погашенню у встановлені у договорі терміни кредитної заборгованості та заборгованості по нарахованим процентам..

За розрахунком позивача загальна заборгованість відповідача за кредитним договором № 010/01-42/041 від 09.10.2009 р. станом на 12.02.2015 р. становить 495427,46 грн. та складається з наступного:

426427,57 грн. - заборгованість по тілу Кредиту,

65862,62 грн. - заборгованість за відсотками, в т.ч. прострочена заборгованість по відсоткам - 58677,61 грн.;

- 3137,27 грн. - пеня.

Матеріали справи свідчать про те, що порушення кредитного договору ТОВ "Плюс" усунуті не були.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Згідно з положеннями ч. З от. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦК України).

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по поверненню кредиту та сплати відсотків в термін, встановлений договором, а також те, що відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 426427,57 грн. заборгованості по тілу Кредиту, та 65862,62 грн. заборгованості за відсотками за Кредитним договором № 010/01-42/041 від 09.10.2009 р., яка виникла станом на 12.02.2015 р., визнаються судом обґрунтованими, вони відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами та підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 13.4 Кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором Позичальник сплачує Кредитору пеню у розмірі 0,04% від суми прострочення платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, і по день виконання позичальником простроченого грошового зобов'язання.

Позивачем за порушення відповідачем взятих на себе за Кредитним договором № 010/01-42/041 від 09.10.2009 р. зобов'язань нараховано пеню у розмірі 3137,27 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання щодо своєчасного повернення суми кредиту та відсотків позивачу, що підтверджено матеріалами справи та враховуючи встановлену у кредитному договорі відповідальність за невиконання договірних зобов'язань у вигляді пені, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення зазначену суму пені та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню..

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 9908,55 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс" (місце реєстрації: Луганська область, м. Антрацит, вул. Луганська, буд. 44, код ЄДРПОУ 30496024, р/р 2600415012 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 304007) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, рахунок 290955437, МФО 300335, ОКПО 14305909, отримувач: "АТ Райффайзен Банк Аваль") заборгованість за Кредитним договором № 010/01-42/041 від 09.10.2009 р. в сумі - 495427,46 грн., з них: 426427,57 - заборгованість по тілу кредиту; 65862,62 грн. - заборгованість за відсотками; 3137,27 грн. - пеня та 9908,55 грн. судового збору за подачу позовної заяви.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.05.2015 р.

Суддя Г.І. Сальнікова