Ухвала

від 12.05.2015 по справі 15/335-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"12" травня 2015 р. Справа №15/335-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Сотнікова С.В.

за участю представників:

від боржника: не з'явився;

від Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві: не з'явився;

від Акціонерного комерційного банку "Київ": Пінчук Ю.А. (довіреність від 02.03.2015 №25/39);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову господарського суду міста Києва від 03.03.2015

у справі № 15/335-б (суддя Пасько М.В.)

за заявою публічного акціонерного товариства

Акціонерний комерційний банк "Київ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп - ХХІ"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 03.03.2015 у справі №15/335-б за заявою публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп - ХХІ" про визнання банкрутом припинено процедуру санації товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп - ХХІ";

припинено повноваження керуючого санацією боржника арбітражного керуючого Агафонова О.Ю.;

товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп - ХХІ" визнано банкрутом;

відкрито ліквідаційну процедуру;

призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Агафонова О.Ю.;

підприємницьку діяльність банкрута завершено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, головне управління Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржувану постанову суду та припинити провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зокрема, такий випадок встановлений статтею 106 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Стаття 91 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження, такими особами є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", стаття 1 якого визначає сторін у справі про банкрутство, якими є, зокрема, конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» сторонами у справі про банкрутство є боржник (банкрут) та конкурсні кредитора (представник комітету кредиторів), які також є учасниками провадження по справі про банкрутство, а кредитором є особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами грошові вимоги до боржника. Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Стаття 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» також передбачає, що кредиторами боржника є органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Однак, і зазначені особи набувають статусу кредиторів по справі в разі наявності у встановленому порядку підтверджених грошових вимог до боржника.

Правовий статус органів справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) як кредиторів неплатоспроможних боржників визначається і статтею 210 Господарського кодексу України, якою не передбачено автоматичне визнання цих органів кредиторами в усіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальним Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В матеріалах справи відсутні докази звернення скаржника з заявою з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку. В апеляційній скарзі заявник не посилається на заборгованість боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у податкового органу не має.

Скаржник статусу кредитора у справі не набув, доказів підтвердження того, що оскаржена ухвала стосується його прав та обов'язків або порушує його права, не надав та у цьому зв'язку позбавлений можливості апеляційного оскарження відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення його права на проведення перевірки з наступних підстав.

Наявними матеріалами справи підтверджується надіслання 07.10.2010 на адресу податкового органу за місцезнаходженням боржника ухвали про порушення провадження у даній справі від 05.10.2010.

Зважаючи на встановлені обставини справи й норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що органи державної податкової служби не позбавлені права та можливості здійснювати в межах повноважень свої функції та проводити перевірку вимог податкового законодавства Боржником.

Чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. В будь-якому випадку порушення провадження у справі про банкрутство боржника не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки боржника.

За таких обставин, апеляційне провадження має бути припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що помилково порушене.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101-103 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Припинити апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову господарського суду міста Києва від 03.03.2015 у справі № 15/335-б.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Л.Л. Гарник

Судді В.О. Пантелієнко

С.В. Сотніков