Ухвала

від 12.05.2015 по справі 826/19617/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19617/14 Головуючий у 1-й інстанції:Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бужак Н. П.

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

за участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліас Інвест" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліас Інвест" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аліас Інвест" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки ТОВ "Аліас Інвест" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року; про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у зміні в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система "Податковий блок" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані позивачем за період 01.07.2014 по 31.08.2014 року на підставі акта від 08.09.2014 року №2722/26-55-22-13/39068490; про зобов'язання відповідача відобразити в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система "Податковий блок" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих позивачем за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 року та які були змінені на підставі акта від 08.09.2014 року №2722/26-55-22-13/39068490.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ТОВ "Аліас Інвест" подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з"явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.09.2014 року податковим органом було складено акт №1999/26-55-22-13/39068490 про неможливість вручення листа від 08.09.2014 року №44148/10/26-55-22-13-10 про надання інформації та її документального підтвердження в бухгалтерському та податковому обліках господарських відносин з контрагентами-постачальниками за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року.

Зазначений акт було складено у зв'язку з відсутністю позивача за податковою адресою.

08 вересня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт №2722/26-55-22-13/39068490 від 08.09.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аліас Інвест" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року.

В зазначену акті працівниками податкової інспекції у висновку було зазначено, що перевіркою встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, п.198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року завищення податкового кредиту з ПДВ за період 01.07.2014 р по 31.08.2014р.

За результатами звірки ТОВ "Аліас Інвест" не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.07.2014р по 31.08.2014 року, а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року.

Перевіркою встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави.

В адміністративному позові позивач, як підставу для задоволення позовних вимог, зазначив, що звірка податковим органом проведена у спосіб, не передбачений діючим законодавством, з порушенням вимог п. 73.5 ст. 73 ПК України зі складанням за результатами проведення дій акту невстановленої форми, що містить в собі висновки, які суперечать цілям та завданням проведення звірок.

Відповідно до п.73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно п.4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами ДПС зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України №236 від 22.04.2011 року, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, у т.ч. у зв'язку з встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше 2 робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції дії з проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

За змістом частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, до адміністративного суду може звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Обов'язковою умовою для такого звернення є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Проте, складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки не відповідають критеріям юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для платника будь-яких обов"язків, а отже такі дії по проведенню зустрічної звірки податковим органом не є протиправними у розумінні вимог Закону.

Суд першої інстанції правильно послався на судову практику по даній категорії справ, яка є аналогічною з тими висновками, які вказав в оскаржуваному рішенні Окружний адміністративний суд м. Києва.

Тому, колегія суддів вважає правомірним постанову суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині, що стосується визнання протиправними дій податкового органу по проведенню зустрічної звірки, за результатами якої складено акт №2722/26-55-22-13/39068490.

Щодо іншої частини позовних вимог, то колегія суддів також вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для їх задоволення та зазначає наступне.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2012 року № 1197 "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" з 1 січня 2013 року було введено в експлуатацію ІС "Податковий блок" в органах державної податкової служби всіх рівнів.

Виходячи з аналізу положень статті 74 ПК України, інформаційна система "Податковий блок" повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

У Методичних рекомендаціях, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України №165 від 14.06.2013 року зазначено, що єдина система "Податковий блок" та її підсистеми є програмними продуктами, створеними для використання органами ДПС для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Внесення до інформаційно-аналітичних систем податкової інформації, незалежно від її позитивного чи негативного змісту, перевірка цієї інформації, є обов'язком податкового органу.

Автоматизована система створена для службового користування у зв'язку з чим наявні в ній відомості не можуть порушувати прав та інтересів позивача, оскільки рішенням, яке впливає на права платника податків є саме податкове повідомлення-рішення, а не акт чи довідка, складені за результатами зустрічної звірки.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим документом, який встановлює, змінює або скасовує норми права чи породжує права та обов'язки суб'єкта, якому він адресований і не тягне по відношенню до позивача жодних юридичних наслідків.

Аналогічна позиція викладена Верховним судом України у постанові від 09.12.2014 року у справі №21-511а14.

Зазначення у акті даних про наявність порушень з боку позивача під час господарської діяльності, на думку колегії суддів, не може порушити права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки такі дані в акті не тягнуть за собою будь-яких наслідків для позивача, не зобов'язують вчиняти певні дії, у т.ч. і сплачувати фінансові чи штрафні санкції.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аліас Інвест " складено 08 вересня 2014 року.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.05.2015 року, наданий до суду апеляційної інстанції на вимогу суду, станом на 08.09.2014 року до Єдиного реєстру вже було внесено відомості про юридичну особу ТОВ "Аліас Інвест", а саме про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Тобто на день, коли мала проводитись зустрічна звірка та на день складання акта податковим органом, у ЄДР вже був запис про відсутність позивача за місцезнаходженням.

Представник податкового органу в судовому засіданні пояснив, що працівникам податкової інспекції дані відомості були відомі, і крім того, прийшовши за адресою місцезнаходження позивача, вони пересвідчились про відсутність останнього, а тому склали про це відповідний акт.

Даних про визнання незаконним внесеного до ЄДР запису про відсутність позивача за місцезнаходження представник позивача в судовому засіданні не наддав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю "Аліас Інвест" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 15 травня 2015 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.