Постанова

від 15.05.2015 по справі 815/807/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/807/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, дочірнього підприємства «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо встановлення ознак нікчемності правочинів з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів товариства з обмеженою відповідальністю «УММК», приватного підприємства «Сі.Ті.Джи» та приватного підприємства «Сегмент-Юг», просив суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 18 січня 2013 року №0000102201 та №0000092201.

Позов обґрунтовував тим, що посадовим особам відповідача було надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «УММК», ПП «Сі.Ті.Джи» та ПП «Сегмент-Юг», а висновки ДПІ про недійсність правочинів, укладених між дочірнім підприємством «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» (далі - ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд») та вказаними контрагентами, є лише припущеннями перевіряючих, які не підтверджені жодним доказом.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 09 квітня 2013 року ухвалено постанову про часткове задоволення позову ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд».

Суд першої інстанції визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 18.01.2013р. №0000102201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 46989 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 22497 грн. та податкове повідомлення-рішення від 18.01.2013р. №0000092201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 58736 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 29368 грн. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Приймаючи вказане рішення суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях з контрагентами ПП «Сі.Ті.Джи» та ПП «Сегмент-Юг», у зв'язку з наданням документів на підтвердження фактичності господарських операцій та подальшого використання товару у господарській діяльності підприємства. Разом з цим, Одеський окружний адміністративний суд визнав обґрунтованими висновки відповідача про неправомірне віднесення ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» до податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «УММК» у розмірі 18937 грн., так як виписані зазначеним товариством податкові накладні не відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України , а саме, не містять ПІБ особи, яка склала податкову накладну, що не дає змоги ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарської операції, а отже не підтверджують належним чином здійснення господарської операції з ТОВ «УММК».

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» залишити без задоволення. При цьому, апелянт не зазначає, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» також подало апеляційну скаргу, обґрунтовану неповним з'ясуванням судом обставин справи, та просить скасувати постанову суду від 09.04.2013р. з прийняттям нової - про задоволення його позову в повному обсязі. В своїй скарзі апелянт зазначає, що чинне на час здійснення господарських операцій з ТОВ «УММК» законодавство передбачало лише один випадок, за якого податкова накладна вважалася недійсною - при заповненні її особою, яка не зареєстрована платником ПДВ і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер. Апелянт вважає безпідставним посилання суду на порушення п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України при оформленні податкових накладних ТОВ «УММК», посилаючись на те, що на момент виписки вказаних накладних Податковий кодекс ще не діяв.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційних скарг, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби не підлягає задоволенню, а скаргу ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» слід задовольнити.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» від 25.12.2012р. №1390, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 , ст. 79 Податкового кодексу України , у період з 25.12.2012р. по 29.12.2012р. податковим ревізором-інспектором відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» (код ЄДРПОУ 22483602) по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ «УММК» (код ЄДРПОУ 34321060), ПП «Сі.Ті.Джи» (код ЄДРПОУ 35767686), ПП «Сегмент-Юг» (код ЄДРПОУ 35818058) за період з 01.12.2009р. по 28.02.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №24/22-1/22483602 від 09 січня 2013 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5, абз.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ «УММК», ПП «Сі.Ті.Джи», ПП «Сегмент-Юг» за період з 01.12.2009р. по 28.02.2011р., в результаті чого занижено суму податку на прибуток за рахунок завищення валових витрат на загальну суму 82407 грн. (у т.ч. за 2009р. - 13061 грн., 1 кв. 2010р. - 6233 грн., 1 півріччя 2010р. - 12201 грн., 9 місяців 2010р. - 18835 грн., 2010 рік - 29578 грн., 1 кв. 2011р. - 2499 грн.);

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п.198.1 ст. 198 , п.201.1 ст. 201 , п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України , в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за рахунок завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «УММК», ПП «Сі.Ті.Джи», ПП «Сегмент-Юг» на загальну суму 65925,66 грн. (у т.ч.: за грудень 2009р. - 10448,28 грн., січень 2010р. - 2631,22 грн., лютий 2010р. - 399,97 грн., березень 2010р. - 1954,56 грн., квітень 2010р. - 1318,80 грн., травень 2010р. - 3822,38 грн., червень 2010р. - 4620,54 грн., липень 2010р. - 3272,06 грн., серпень 2010р. - 5967,86 грн., вересень 2010р. - 6098,88 грн., жовтень 2010р. - 1525,55 грн., листопад 2010р. - 13439,02 грн., грудень 2010р. - 8967,67 грн., січень 2011р. - 1173,77 грн., лютий 2011р. - 825,10 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» формувало валові витрати та податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «УММК», ПП «Сі.Ті.Джи», ПП «Сегмент-Юг». ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби отримано акти від 28.11.2012р. №2324/22-3/35767686 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сі.Ті.Джи» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, перелік яких встановлено постановою слідчого, їх реальності та відображенні в обліку за весь період діяльності», від 13.12.2011р. №3048/23-513/35767686 «Про неможливість проведення невиїзної звірки суб'єкта господарювання ПП «Сі.Ті.Джи» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за березень 2010р. - лютий 2011р.», від 28.11.2012р. №2326/22-3/35818058 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сегмент-Юг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, перелік яких встановлено постановою слідчого, їх реальності та відображення в обліку за весь період діяльності», від 17.05.2012р. №382/22-211/34321060 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УММК» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період грудень 2010 року, січень, березень, серпень 2011 року», від 12.04.2012р. №932/22-3/34321060 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «УММК» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р.», з яких вбачається відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) вказаними контрагентами, а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах. Зазначене, за висновками податкового органу, свідчить про відсутність реальності договірних відносин між ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» і ТОВ «УММК», ПП «Сі.Ті.Джи», ПП «Сегмент-Юг» та, у зв'язку з цим, дефектність первинних документів, складених за результатами безтоварних господарських операцій.

18 січня 2013 року, на підставі акту перевірки №24/22-1/22483602 від 09.01.2013р., ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС прийняла податкові повідомлення-рішення: №0000102201, яким позивачу визначено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 65926 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 31965 грн.; №0000092201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 82407 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 41203,50 грн.

Колегія суддів знаходить зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними та не погоджується з висновком Одеського окружного адміністративного суду про неправомірне віднесення ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» до податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «УММК». При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зазначеним положенням Закону України «Про податок на додану вартість» відповідають положення ст.198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.6 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що у період грудень 2009 року, лютий, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, січень, лютий 2011 року між ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» (покупець) та ПП «Сі.Ті.Джи» (продавець) відбувалися господарські відносини з постачання електропобутових товарів.

На підтвердження вказаних операцій в матеріалах справи містяться податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення та банківські виписки.

У період грудень 2009 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень 2010 року між ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» (покупець) та ПП «Сегмент-Юг» (продавець) відбувалися господарські відносини з постачання електропобутових товарів.

На підтвердження вказаних операцій в матеріалах справи містяться податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення та банківські виписки.

Подальше використання придбаного у ПП «Сі.Ті.Джи» та ПП «Сегмент-Юг» товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» підтверджується звітами про нормативне використання матеріалів співставлених з фактичними виконаними роботами.

Судом, також, встановлено, що 03.11.2010р. між ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» (замовник) та ТОВ «УММК» (виконавець) було укладено договір №28, за умовами якого Виконавець виконує власними і наданими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи і здає їх в обумовлені строки Замовнику, а Замовник оплачує виконані роботи. Роботи проводяться на об'єкті: 10-поверховий, 3-секційний житловий будинок №19 з вбудованим дитячим садком-яслами на 55 міст №19А, МКР Ш-4-2 сел. Котовського м.Одеса.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до суду надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт і затрат за формою КБ-3, акт прийомки виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, підсумкові відомості ресурсів та податкові накладні. Розрахунки між сторонами договору проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Суми податку на додану вартість по господарських операціях з вказаними підприємствами включено та відображено позивачем у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за відповідні періоди.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарських договорів з контрагентами ПП «Сі.Ті.Джи», ПП «Сегмент-Юг» та ТОВ «УММК» відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

В оскаржуваній постанові Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку про неправомірне віднесення ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» до податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «УММК» у розмірі 18937 грн. у зв'язку з тим, що податкові накладні від 30.11.2010р. №87, від 22.12.2010р. №169, від 24.12.2010р. №182, виписані позивачу ТОВ «УММК», не відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України , а саме, не містять ПІБ особи, яка склала податкову накладну, що не дає змоги ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Тобто, в зазначеній статті Закону відсутні вимоги щодо обов'язкового зазначення в податкових накладних ПІБ особи, яка підписала податкову накладну.

Посилання же суду на невідповідність податкових накладних від 30.11.2010р. №87, від 22.12.2010р. №169, від 24.12.2010р. №182, виписаних ТОВ «УММК», п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України суд апеляційної інстанції знаходить безпідставним, оскільки на момент складання вказаних накладних Податковий кодекс України не був чинним.

Варто зазначити, що незначні недоліки в оформленні податкових накладних, що не перешкоджають ідентифікації покупця або продавця товару, не суперечать вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не впливають на обчислення і сплату податку до бюджету і, відповідно, не можуть бути підставою для визнання податкової накладної недійсною та виключення зазначених в ній сум зі складу податкового кредиту.

В матеріалах справи містяться документи, які підтверджують подальшу здачу об'єкта в експлуатацію, на якому здійснювало роботи ТОВ «УММК» згідно договору №28 від 03.11.2010р., а саме: Декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 16.11.2011р. №00142110799085, зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області, а також Сертифікат ОД №16411011983, виданий Інспекцією ДАБК в Одеській області, про засвідчення відповідності закінченого будівництва об'єкта (черги, окремого пускового комплексу).

Колегією суддів встановлено, що період безпосереднього здійснення господарської діяльності позивача з ТОВ «УММК» вже був перевірений ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС, про що відповідачем було складено акт від 09.07.2010р. №3757/23-01/22483602 планової виїзної перевірки ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р., та акт від 29.07.2011р. №3278/23-1/22483602 виїзної перевірки ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р. У вказаних актах відсутня будь-яка інформація щодо можливих відхилень між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість чи заниження сум податку на прибуток по операціях позивача з ТОВ «УММК».

Судова колегія вважає, що ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» доведено, що договори з контрагентами ТОВ «УММК», ПП «Сі.Ті.Джи», ПП «Сегмент-Юг» не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ДПІ у Суворовському районі м.Одеси не надано. При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ зазначає, що контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з поставки товарів (робіт, послуг). Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень відповідача, оскільки такі висновки взято відповідачем з податкової звітності контрагентів позивача та актів іншого податкового органу, без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. У справі, що розглядається, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та його контрагентами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд апеляційної інстанції доходить висновку про незаконність податкових повідомлень-рішень ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 18 січня 2013 року №0000102201 та №0000092201. Як наслідок, зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті без передбачених на те законом підстав.

Під час розгляду справи судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права в частині висновків про неправомірне віднесення ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» до податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «УММК», що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, постановлене судове рішення, на підставі ст.202 КАС України , підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріалами справи документально підтверджено понесені ДП «БУ-2» ВАТ «Одестрансбуд» судові витрати по справі в сумі 3322,07 грн., а тому на підставі ст.94 КАС України , з Державного бюджету України вказана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 185 , 195 , 196, 198 , 202 , 205 , 207 , 254 КАС України , апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов дочірнього підприємства «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 18 січня 2013 року №0000102201 та №0000092201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» (код ЄДРПОУ 22483602) понесені ним судові витрати в сумі 3322,07 грн. (три тисячі триста двадцять дві гривні 07 копійок).

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.