Ухвала

від 13.05.2015 по справі 818/377/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 р.Справа № 818/377/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. по справі № 818/377/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баєр Електро"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баєр Електро" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Баєр Електро") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000132205 від 22.01.2015 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 року по справі № 818/377/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Баєр Електро" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0000132205 від 22.01.2015 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Баєр Електро" (вул. Чернігівська, 3, м. Суми, ідентифікаційний код 36334265) витрати зі сплати судового збору в сумі 182,70 грн.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року по справі № 818/377/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

З посиланням на податкову інформацію ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 22.09.2014 року № 4730/7/26-57-22-01-20 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Голден Марк» з платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року стверджує про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Голден Марк» з огляду на нездійснення останнім реальної господарської діяльності, недекларування своїх господарських зобов'язань за серпень 2014 року. Вказує, що об'єктом оподаткування ПДВ в даному випадку є транспортні послуги, які передбачають обов'язкову наявність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних. Зазначив про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних (незазначення номеру подорожнього листа, кодів ЄДРПОУ, неповне зазначення пункту навантаження та розвантаження, відсутність відтиску печатки підприємств авто перевізника, вантажоодержувача, вантажовідправника, дата і час виїзду від вантажоодержувача та виїзду з підприємства-вантажовідправника). Вказує на наявність розбіжностей в автоматизованій інформаційній системі «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» між податковим кредитом ТОВ «Баєр Електро» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Голден Марк». Враховуючи викладене, вважає вірним висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за результатами відносин із вказаним контрагентом на 19979 грн. та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представники сторін в судове засідання не прибули, сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника позивача прибути в судове засідання. Доказів на підтвердження вищевказаних обставин позивач до суду апеляційної інстанції не надав.

Колегія суддів, враховуючи те, що директор ТОВ «Баєр Електро» не позбавлений можливості прибути в судове засідання особисто або направити іншого представника, та беручи до уваги не надання позивачем доказів неможливості прибути в судове засідання, з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи за наявними у ній матеріалами без надання пояснень представником позивача, з метою дотримання строків розгляду адміністративної справи, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, а розгляд справи слід провести у відсутність представника позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ в м. Сумах була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Баєр Електро" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Голден-Марк", код ЄДРПОУ 39010241, за період з 01.08.2014 р. - 31.08.2014 р., за результатами якої складено акт № 5192/2205/36334265/533 від 25.12.2014 р. (а.с.8-21).

Вказаним актом зафіксовано порушення ТОВ «Баєр Електро» вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 19979 грн., у т.ч. за серпень 2014 року на суму 19979 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132205 від 22.01.2015 р., відповідно якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19979,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 9989,50 грн. (а.с.6).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій із ТОВ «Голден Марк», які носили реальний характер та належним чином підтверджені первинними документами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Голден-Марк".

У свою чергу, такий висновок відповідачем зроблено на підставі податкової інформації від 22.09.2014 р. за № 4730/7/26-57-22-01-20, наданої ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по ТОВ "Голден-Марк" за серпень 2014 року, щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Голден-Марк" з платниками податків за період з 01.07.2014 р. по 31.08.2014 р., а також з посиланням на неналежне, на думку відповідача, оформлення товарно-транспортних накладних, виписаних ТОВ «Голден Марк» як перевізником (а.с.54-58).

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача хибним, з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "Баєр Електро" (Замовник) та ТОВ "Голден-Марк" (Перевізник) було укладено договір №18.авг на транспортні послуги від 01.08.2014 р., за умовами якого Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги з перевезень вантажу, вантажним транспортом (а.с.30-31).

Виконання умов зазначеного договору підтверджується наданими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних №69 від 19.08.2014 р., №95 від 26.08.2014 р., №99 від 27.08.2014 р., №62 від 05.08.2014 р., №59 від 04.08.2014 р. (а.с.59,66,72,78-79,84-85), а також складеними ТОВ "Голден-Марк" актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-829-15 та № ОУ-815-18 (а.с.32,33), випискою з банку про оплату послуг перевізника (а.с.36).

Перевізником було виписано позивачеві податкові накладні № 193 від 15.08.2014 р. та № 202 від 28.08.2014 р., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.34,35).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені у товарно-транспортних накладних товари супроводжувались видатковими накладними від 19.08.2014 р. за №БЄ-0004482, №БЄ-0004478, №БЄ-0004477, №БЄ-0004487, №БЄ-0004479, №БЄ-0004481 (а.с.60-65), від 26.08.2014 р. за №БЄ-0004529, №БЄ-0004527, №БЄ-0004528, №БЄ-0004522, №БЄ-0004526 (а.с.67-71), від 27.08.2014 за №БЄ-0004536, №БЄ-0004533, №БЄ-0004535, №БЄ-0004534, №БЄ-0004530 (а.с.73-77), від 05.08.2014 за №БЄ-0004385, №БЄ-0004388, №БЄ-0004390, №БЄ-0004389 (а.с.80-83), від 04.08.2014 за №БЄ-0004374, №БЄ-0004378, №БЄ-0004379, №БЄ-0004380, №БЄ-0004376, №БЄ-0004377, №БЄ-0004377, №БЄ-0004372, №БЄ-0004381 (а.с.86-94), копії яких надано до матеріалів справи.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем послуги ТОВ «Голден Марк» замовлялись з метою перевезення електротехнічної продукції (світильник, лампа, з'єднувач, провід, роз'єм, кабель, прожектор тощо).

При цьому, зареєстрованими видами діяльності ТОВ «Баєр Електро» за КВЕД є, зокрема, 43.21 «Електромонтажні роботи», 46.47 «Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям», 47.59 «Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції між ТОВ «Баєр Електро» та контрагентом ТОВ "Голден Марк" повністю підтверджені первинними документами, мають реальний характер та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

З приводу посилань відповідача на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних (незазначення номеру подорожнього листа, кодів ЄДРПОУ, неповне зазначення пункту навантаження та розвантаження, відсутність відтиску печатки підприємств авто перевізника, вантажоодержувача, вантажовідправника, дата і час виїзду від вантажоодержувача та виїзду з підприємства-вантажовідправника), колегія суддів зазначає, що окремі неточності у заповненні товарно-транспортних накладних, за наявності інших первинних документів, якими підтверджується фактичне перевезення товару, не є підставою для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання транспортних послуг.

Колегія суддів зауважує, що відсутність у товарно-транспортних накладних кодів ЄДРПОУ вантажовідправника, перевізника та вантажоодержувача не свідчить про неможливість ідентифікувати перевізника, оскільки такий код можливо встановити за найменуванням підприємства за допомогою Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ України, тим більше за наявності відповідних інформаційних баз даних у податкових органів.

Крім того, факт отримання ТМЦ, зазначених у товарно-транспортних накладних, підтверджено підписом службової особи підприємства-вантажоотримувача як у товарно-транспортних накладних, так і у видаткових накладних, номенклатура ТМЦ у яких співпадає з номенклатурою ТМЦ за товарно-транспортними накладними, а тому відсутність або неточне зазначення вищевказаних реквізитів не є свідченням безтоварності господарських операцій з перевезення відповідних товарів між ТОВ «Баєр Електро» та ТОВ «Голден Марк».

З приводу посилання відповідача на податкову інформацію від 22.09.2014 р. за № 4730/7/26-57-22-01-20, надану ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по ТОВ "Голден-Марк" за серпень 2014 року, щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Голден-Марк" з платниками податків за період з 01.07.2014 р. по 31.08.2014 р., колегія суддів зазначає наступне.

Слід вказати, що з системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку №984, випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень у податковій інформації про неможливість проведення перевірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що податкова інформація ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.09.2014 р. за № 4730/7/26-57-22-01-20 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Голден-Марк" з платниками податків за період з 01.07.2014 р. по 31.08.2014 р., на яку посилається відповідач в акті перевірки ТОВ «Баєр Електро» № 5192/2205/36334265/533 від 25.12.2014 р., не є належним та допустимим доказом безтоварності господарських операцій з надання послуг вказаним контрагентом.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з ПДВ та має всі документальні підтвердження його розміру.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по відносинам із контрагентом ТОВ "Голден Марк" за серпень 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000132205 від 22.01.2015 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 29968,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 19979,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9989,50 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. по справі № 818/377/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 18.05.2015 р.