Постанова

від 12.05.2015 по справі 824/781/15-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/781/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.;

за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.;

сторони в судове засідання не з'явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області

до приватного підприємства "Вітко"

про стягнення податкового боргу.

ВСТАНОВИВ:

Кіцманська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - позивач) звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути кошти з рахунків платника податків приватного підприємства "Вітко" (далі - відповідач) у сумі 20177,58 грн.

Оскільки, борг в добровільному порядку відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаного боргу в судовому порядку.

12.05.2015 р. позивачем подано до суду клопотання, в якому просив провести розгляд справи без його участі. Водночас вказував, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання призначене на 12.05.2015 р. не з'явився, явку представників не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення від 06.05.2015 р. (а.с. 48).

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи приписи ст. 128 КАС України, суд вважає, що подання до суду позивачем клопотання про розгляд справи без його участі, а також неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Приватне підприємство «Вітко» (59312, Чернівецька область, Кіцманський район, с. Шишківці, будинок 55, корпус 3, код ЄДРПОУ 33867386) зареєстроване як юридична особа 02.12.2005 р. (а.с. 5-6).

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законами.

Згідно п.п. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України (далі – ПК України) платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пункт 31.1 ст. 31 ПК України визначає, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно до п.п. 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (ст. 46, ст. 49 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 ст. 56 ПК України встановлено не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.02.2015 р. відповідач подав до Кіцманської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 р. Сума самостійно обчислена відповідачем по даній декларації становить 90,00 грн. (а.с. 16 - 17).

Також судом встановлено, що 20.02.2012 р. відповідач подав до позивача податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 р. Річна сума самостійно обчислена відповідачем по даній декларації склала 13365,36 грн., з розбивкою річної суми рівними частками по 1113,78 грн. за місяць (а.с. 22 - 23).

20.02.2013 р. відповідач подав до позивача податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 р. Річна сума самостійно обчислена відповідачем по даній декларації склала 10955,50 грн., з розбивкою річної суми рівними частками з січень по листопад 912,96 грн., грудень 912,94 грн. (а.с. 28-29).

23.04.2013 р. відповідач подав до позивача уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 р. Річна сума самостійно обчислена відповідачем по даній декларації склала 5497,04 грн., з розбивкою річної суми з січня по квітень рівними частками по 1113,78 грн. за місяць, за травень – 1041,92 грн., з червня по грудень по 00,00 грн. (а.с. 24 - 25).

Враховуючи вищевикладене, за відповідачем рахується податкове зобов'язання по платі за землю на загальну суму 13293,50 грн., а саме за червень - грудень 2012 р. у сумі 7796,46 грн. (1113,78 грн. Х 7) та за 2013 р. 5497,04 грн.

Оскільки відповідачем частково сплачено суму визначеного грошового зобов'язання за червень 2012 р. у сумі 486, 58 грн., то сума заборгованості по платі за землю складає 12806,92 грн. (13293,50 – 486,58).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі висновків викладених в акті перевірки №6/2200/33867386 від 03.04.2014 р., Кіцманською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 15.04.2014 р. №0000012200, яким застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 р. в сумі 1020,00 грн. (а.с. 18).

Вказане податкове повідомлення-рішення одержане відповідачем, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення від 18.04.2014 р. та (а.с. 18).

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем частково сплачено штрафні санкції у сумі 330,40 грн., а тому залишок несплаченої суми становить 689,60 грн.

Дослідженням матеріалів справи також встановлено, на підставі актів перевірки позивачем винесено наступні податкові повідомлення – рішення:

- від 22.10.2012 р. №0002331500, яким відповідачу за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання по орендній платі за землю нараховано штраф в сумі 978,68 грн.;

- від 04.12.2012 р. №0002791500, яким відповідачу за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання по орендній платі за землю нараховано штраф в сумі 1400,02 грн.;

- від 03.10.2013 р. №0003221500, яким відповідачу за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання по орендній платі за землю нараховано штраф в сумі 1460,23 грн.;

- від 05.02.2014 р. №0000311500, яким відповідачу за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання по орендній платі за землю нараховано штраф в сумі 547,77 грн.;

- від 20.02.2014 р. №0000661500, яким відповідачу за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання по орендній платі за землю нараховано штраф в сумі 57,55 грн.;

Вказані податкові повідомлення - рішення одержані уповноваженою особою відповідача (директором), що підтверджується відповідними відмітками (а.с. 30, 33, 36, 39, 41).

Сторони не надали до суду доказів оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень, відтак визначені позивачем грошові зобов'язання, на думку суду, є узгодженими.

Таким чином за відповідачем рахується заборгованість по сплаті штрафних санкцій, за не своєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання по орендній платі за землю на загальну суму 4444,25 грн. (1460,23 грн. + 547,77 грн. + 57,55 грн. + 1400,02 грн. + 978,68 грн.)

Відповідно до пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Стаття 129 ПК України передбачає, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Пеня, визначена пп. 129.1.1 п. 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із порушенням відповідачем строків погашення узгодженого грошового зобов'язання із податку на прибуток та орендній платі за землю позивачем нараховано пеню у розмірі 2148,81 грн., в тому числі по податку на прибуток у сумі 27,96 грн. та по платі за землю 2120,85 грн. Вказана обставина підтверджується зворотнім боком облікової картки платника.

Доказів оскарження нарахованої пені відповідачем до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 20179,58 грн., який складається із заборгованості по податку на прибуток у сумі 807,56 грн. (90,00 грн. + 689,60 грн. + 27,96 грн.) та по орендній платі за землю у сумі 19372,02 грн. (12806,92 грн. + 4444,25 грн. + 2120,85 грн.).

Згідно п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2, п. 95.3 ст.95 ПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач направляв відповідачу податкову вимогу форми «Ю» № 51 від 07.03.2011 р. Дані вимога отримана позивачем 21.03.2011 р. (а.с. 44). Доказів відкликання вимоги до суду сторонами не надано.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутності або погашення ним в добровільному порядку податкового боргу в сумі 20179,58 грн. За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог податкового законодавства.

          Частиною 2 ст.11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, а також приписи ст. 11 КАС України суд задовольняє позов в межах заявлених позовних вимог позивача, а саме в сумі 20177,58 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст. 19, 129 Конституції України, ст. ст. 71, 86, 158, 160 - 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Вітко" кошти з рахунків платника податків, відкритих у банківських установах у сумі 20177,58 грн.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано судом 18 травня 2015 р.

Суддя           В.К. Левицький