Постанова

від 18.05.2015 по справі 826/5847/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2015 року № 826/5847/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., розглянувши відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві до Товариствв з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж" про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укоспецмонтаж» (далі по тексту - відповідач) податкового боргу в розмірі 81578,88 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що податковий борг виник внаслідок несплати позивачем вчасно та в повному обсязі грошового зобов'язання по авансовим внескам з податку на прибуток на загальну суму 81578,88 грн. згідно податкових декларацій № 9068187027 від 02 листопада 2012 року та № 9087570875 від 20 березня 2013 року, якими відповідачем самостійно нараховано податкове зобов'язання на загальну суму 81532,00 грн. за період існування недоїмки відповідачу нарахована пеня у розмірі 46,88 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі № 826/5847/15 та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження цих заперечень або заяву про визнання позову.

Ухвала про відкриття скороченого провадження скерована рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за юридичною адресою відповідача (04060, м. Київ, вулиця О.Теліги, 41). Однак судова кореспонденція, яка скеровувалася на адресу відповідача, була повернута до суду з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою фірми немає».

Відповідно до частини 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Таким чином, протягом встановленого пунктом 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України 10 (десяти) денного строку з дня одержання ухвали (відповідно до п.11 ст.35 КАС вважається належно одержаною) відповідачем не надано письмових заперечень проти позову чи заяви про визнання позову.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укоспецмонтаж» перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем самостійно подано податкові декларації № 9068187027 від 02 листопада 2012 року та № 9087570875 від 20 березня 2013 року, якими самостійно нараховано податкове зобов'язання на загальну суму 81532,00 грн. за період існування недоїмки відповідачу нарахована пеня у розмірі 46,88 грн. Оскільки ці зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то вони перетворилися на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України на відповідача, як на платника податків, покладено обов'язки подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Статтею 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України позивачем направлено на юридичну адресу відповідача податкову вимогу від 12 квітня 2014 року № 4809-25, повернену без вручення адресату з відмуткою «за зазначеною адресою не значиться».

Виходячи з положень п. 58.3 ст. 58 ПК України податкова вимога надсилається органом податкової служби в порядку визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

Доказів оскарження зазначеної вимоги в адміністративному або судовому порядку відповідач суду не надав.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Органами стягнення згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

У контексті наведених законодавчих положень зміст матеріально-правових вимог ДПІ, викладених у даному позові, зводиться до стягнення коштів з рахунків відповідача в обслуговуючих банках на погашення його податкового боргу.

Згідно п. 8 ч. 6 ст. 183 2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач зобов'язаний виконати постанову негайно.

Згідно з частиною третьою статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною четвертою статті 94 КАС України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки, відповідачем не надано суду доказів понесення ним судових витрат, підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись положеннями статей 69-71, 158-163, 183 2 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві задовольнити.

2. Стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Укоспецсервіс» (код ЄДРПОУ 33993659) податкову заборгованість по авансовим внескам з податку на прибуток у розмірі 81578 (вісімдесят одна тисяча п'ятсот сімдесят вісім) гривень 88 копійок до Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 33112347700011, одержувач: УДКСУ в Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м.Києві, МФО 820019, код платежу 11024000).

3. Постанова підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 256 та п. 8. ч. 6 ст. 183 2 КАС України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ч 8 ст. 183-2, ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя К.Ю. Гарник