Рішення

від 12.05.2015 по справі 904/2732/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.15р. Справа № 904/2732/15 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УНІКРЕДИТ ЛІЗІНГ", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ОКЕАН", смт.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Євроднепр", смт.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Ластовецький С.Г. - довіреність № б/н від 05.12.14р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Океан", смт.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач-1) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Евроднепр", смт.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач-2) про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача заборгованість за договором фінансового лізингу №3468L1/00-LD від 05.03.2012р. в сумі 645840,04грн., з яких 458455,80грн. основної заборгованості за лізинговими платежами; 118031,83грн. інфляційних втрат, 11538,68грн. три відсотки річних за час прострочення; 57113,73грн. пені; 700,00грн. загальна сума платежів за складання та направлення відповідачам вимог та повідомлення про відмову від договору лізингу.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №б/н від 26.03.2015р. ухвалою суду від 01.04.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 20.04.2015р.

Суд розгляд справи відкладав з 20.04.2015р. до 12.05.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 20.04.2015р.

Відповідач-1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 05.05.2015р. з відміткою представника відповідача-1 про отримання ухвали суду 28.04.2015р.

Відповідач-2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 05.05.2015р. з відміткою представника відповідача-2 про отримання ухвали суду 28.04.2015р.

12.05.2015 року повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, крім того, подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів повідомлення відповідачів про розгляд справи.

Повноважний представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відзив на позов надав.

Повноважний представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відзив на позов не надав, витребуванні судом документи не представив.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представників відповідача-1 та відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 12.05.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (далі по тексту - позивач, лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Євроднепр" (далі по тексту - відповідач-1, лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №3468L1/00-LD (далі по тексту - договір, договір лізингу, договір фінансового лізингу), відповідно до умов якого лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати у власність від продавця, що обраний лізингоодержувачем, предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем умов придбання та технічних характеристик (специфікацій), та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором. Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, комісії, які зазначені в додатку "Тарифи" до цього Договору (надалі - Тарифи), який є його невід'ємною частиною, інші комісії, що передбачені цим Договором та виконувати інші обов'язки, передбачені цим Договором та чинним законодавством (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.1.1 договору визначення предмета лізингу, його технічних характеристик (специфікацій), вартість предмета лізингу, графік лізингових платежів, дата та місце поставки предмета лізингу, а також інші умови, що мають безпосереднє відношення до цього Договору, визначаються у додатку (-ах) до цього Договору. У випадку, коли згідно цього Договору у лізинг передається декілька предметів лізингу, сторони укладають відповідну кількість додатків до цього Договору, які є в рівній мірі невід'ємною частиною цього Договору.

За умовами п. 1.2.2(d) Договору строк лізингу закінчується в день, визначений в повідомленні про відмову від Договору за ініціативою лізингодавця або лізингоодержувача у випадках, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством.

Відповідно до п. 5.1 Договору лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі. Розмір лізингових платежів, їх складові частини та Дати платежів визначаються у графіку лізингових платежів, що міститься у Додатку(-ах) до цього Договору.

Розмір лізингових платежів та їх складових частин виражається в іноземній валюті (доларів США, Євро або інша валюта) та підлягає сплаті у національній валюті України - гривні за курсом, що визначений цим Договором (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 5.3.2 Договору періодичні лізингові платежі сплачуються після передачі предмета лізингу у користування лізингоодержувачу за курсом продажу та включають в себе:

а) відшкодування вартості предмета лізингу, що розраховується за курсом, встановленим у відповідному додатку до цього Договору;

б) комісію лізингодавця, яка є такою, що змінюється, та розраховується як різниця між розміром періодичного платежу, який зазначений у стовпці „Лізинговий платіж" та перерахований в гривню, та розміром відшкодування вартості предмета лізингу у гривні, розрахованого згідно п. 5.3.2(а) цього Договору. Мінімальний розмір комісії лізингодавця не може бути меншим ніж одна гривня.

Згідно умов Розділу „Визначення" Договору, курс продажу - безготівковий курс продажу долара США/євро, встановлений на Офіційному сайті ПАТ "Укрсоцбанк" (або банку, який буде його правонаступником) на дату, що передує даті платежу або іншій даті, визначеній в цьому Договорі. Дата платежу означає дату, коли лізингоодержувач повинен сплатити будь-який платіж, визначений в цьому Договорі.

В п. 12.1.2 сторони погодили, що у випадку повернення чи вилучення предмета лізингу, не передбачається повернення лізингодавцем будь-яких платежів належно сплачених лізингооодержувачем або скасування платежів, що мають бути сплачені лізингоодержувачем лізингодавцю до моменту такого повернення/вилучення в межах виконання цього Договору.

Відповідно до п. 12.3. Договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена за цим Договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, яка діяла протягом періоду прострочення, за кожний день прострочення.

За умовами п. 15.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У додатках до договору сторонами визначено предмети лізингу, їх технічні характеристики, ціну, графіки лізингових платежів та інші умови.

У відповідності із зазначеними додатками, предметами лізингу, що передається відповідачу у користування є десять вантажівок HYUNDAI HD-78 (об'єм двигуна 3907 куб.см.). Ціна предметів лізингу відповідно до умов договору та додатків до нього виражається у доларах США. Вартість одного предмету лізингу становить 58466,87 доларів США, що на день складання договору становить 467033,40грн.

Додатковою угодою №1 від 15.05.2012р. до договору лізингу сторони домовилися змінити графіки платежів, визначені в додатках до договору.

Таким чином, сторонами у договорі лізингу та додатках до нього визначено істотні умови, а саме предмет лізингу та його вартість; строк, на який відповідачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), початок та кінець строку лізингу, розмір першого лізингового платежу, щомісячний платіж, графік платежів, умови передачі предмета лізингу у власність лізингоодержувача після закінчення строку лізингу та інше.

13.01.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (далі по тексту - позивач, лізингодавець), товариством з обмеженою відповідальністю "Євроднепр" (далі по тексту - відповідач-1, лізингоодержувач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Океан" (далі по тексту - відповідач-2, новий лізингоодержувач) укладено договір про переведення боргу та передавання прав та обов'язків (далі по тексту - договір про переведення боргу), відповідно до пункту 1.1 умов якого лізингоодержувач переводить на нового лізингоодержувача свій борг, а також передає усі права та обов'язки лізингоодержувача, що витікають з умов договору фінансового лізингу укладеного між лізингодавцем та лізингоодержувачем (далі по тексту - договір фінансового лізингу), а новий лізингоодержувач приймає на себе зазначений борг та набуває права та обов'язки лізингоодержувача за договором фінансового лізингу.

Пунктом 2 договору про переведення боргу визначено, що лізингодавець дає свою згоду на переведення боргу, а також прав та обов'язків лізингоодержувача за договором фінансового лізингу до нового лізингоодержувача.

Пунктом 3 договору про переведення боргу визначено, що з моменту підписання сторонами цього договору до нового лізингоодержувача переходять у повному обсязі всі права та обов'язки лізингоодержувача за договором фінансового лізингу.

Пунктом 4 договору про переведення боргу визначено, що лізингоодержувач зобов'язується на дату укладання цього договору передати новому лізингоодержувачу предмет лізингу та супутні документи, що оформляється підписанням акту приймання-передачі. У випадку не здійснення передачі предмету лізингу у строк, визначений цим договором, цей договір вважається таким, що втратив чинність.

Пунктом 8 договору про переведення боргу визначено, що з моменту підписання сторонами цього договору новий лізингоодержувач зобов'язується виконувати всі умови договору фінансового лізингу, які мав би виконувати лізингоодержувач з моменту його укладання до повного виконання всіх передбачених ним зобов'язань. Починаючи з дати укладання цього договору, всі права та обов'язки лізингоодержувача за договором фінансового лізингу переходять до нового лізингоодержувача, який стає лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу.

На виконання пункту 4 договору про переведення боргу 13.01.2014р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі (а.с.92-93) за яким лізингоодержувач передав, а новий лізингоодержувач отримав транспортні засоби; документи включаючи свідоцтво про реєстрацію, книга сервісного обслуговування.

13.01.2014р. між позивачем (лізингодавцем), відповідачем-1 (лізингоодержувачем) та відповідачем-2 (поручитель) укладено договір поруки №3468L12/00SUR (далі по тексту - договір поруки), відповідно до пункту 1.1 умов якого відповідно до умов договору фінансового лізингу №3468L12/00SUR від 05.03.2012р. (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситися до них, і разом з усіма додатками до них (далі по тексту - договір фінансового лізингу), укладений між лізингоодавцем та лізингоодержувачем, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою в гривневому еквіваленті до 542862,45 доларів США 45 центів, що на день укладання цього договору становить 4503044,02грн.

Пунктом 1.2 договору поруки визначено, що поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в пункті 1.1 договору, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога, протягом 5 (п'яти) днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки лізингодавця, вказані у цьому договорі або у вимозі.

Позивач долучив до матеріалів справи договір №10-К купівлі-продажу від 05.03.2012р. в пункті 1.1 умов якого визначено, що продавець (товариство з обмеженою відповідальністю "Колдбакс") зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця (позивача) товар, згідно додатку №1 та додатку №2, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Товар покупцеві постачається у кількості 10 автомобілів Hyundai HD-78, обладнаних ізотермічними кузовами IglooCar та XOY Thermo King, з монтажем (далі по тексту - товар).

Позивач звертався до відповідача-1 з листами в яких вимагав негайно погасити існуючу заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

За умовами п. 9.1 Договору у випадку дострокового припинення дії Договору або у випадку повернення предмета лізингу лізингодавцю з будь-якої іншої причини, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу та всі необхідні документи, які вимагаються лізингодавцем, у місці, визначеному лізингодавцем в межах України, протягом 5 (п 'яти) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо інше не буде зазначено у відповідному повідомленні лізингодавця.

26.09.2014р. позивач звернувся до відповідача-1 з повідомленням за вих.№5292 про відмову від договору фінансового лізингу та повернення предметів лізингу.

На підставі актів приймання-передачі відповідач-1 повернув позивачу предмети лізингу.

Вимогою за вих.№5398 від 09.10.2014р. позивач звернувся до відповідача-2 про погашення існуючої заборгованості за договором фінансового лізингу.

Доказом направлення вимоги за вих.№5398 від 09.10.2014р. на адресу відповідача-2 служить лист з описом вкладень (а.с. 197).

Вказана вимога відповідачем-2 залишена без відповіді та задоволення.

Позивач надав суду копію першої сторінки договору фінансового лізингу з виправленою опискою.

Таким чином, замість договору фінансового лізингу №3468L1/00-LD від 05.03.2012р. вважати правильним договір фінансового лізингу №3468L12/00-LD від 05.03.2012р.

В свою чергу, відповідач-1 доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач-1 скористався наданим йому правом на судовий захист та у відзиві на позов повідомив наступне.

Відповідач-1 сплатив всі отримані від позивача рахунки, а отже позивачем у позовній заяві невірно визначено заборгованість за договором фінансового лізингу, інфляційні втрати, три відсотки річних.

Відповідач-1 просить суд часткові відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Відповідач-2 доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач-2 не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Позивач надав свої заперечення на відзив відповідача-1 та зазначив наступне.

У відзиві відповідач-1 зазначає, що загальна сплачена сума коштів за договором лізингу становить 680568,62грн., що також підтверджується наданими позивачем на вимогу суду банківськими виписками. Однак, суму заборгованості перед позивачем відповідач-1 розраховував як різницю між загальною сумою коштів, що містяться в отриманих від позивача рахунках на оплату, та загальною сплаченою сумою коштів за договором лізингу. Проте такий порядок розрахунку та оплати лізингових платежів суперечить умовам Договору лізингу та положенням спеціального Закону України "Про фінансовий лізинг".

За нормативними приписами пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР своєчасну сплату лізингових платежів віднесено до зобов'язань лізингоодержувача. Ці зобов'язання знайшли своє продовження в нормах статті 16 зазначеного Закону, якими передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно з укладеним договором лізингу лізингодавець прийняв на себе зобов'язання придбати у власність від продавця предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем умов придбання та технічних характеристик (специфікацій) та передати його у користування лізингоодержувача на строк та на умовах, визначених цим договором, а відповідач-2 зобов'язався прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі , комісії, які зазначені в додатку «Тарифи» до цього договору, який є його невід'ємною частиною, та виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором та чинним законодавством (п.1.1 Договору).

Вищенаведені положення чинного законодавства також кореспондуються з п. 5.1. договору фінансового лізингу, яким передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі, а їх складові, розмір та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів, який містяться у Додатку (ах) до цього Договору, та є його невід'ємною частиною. В свою чергу порядок нарахування лізингових платежів визначений в п.5.3. Договору лізингу.

Умовами підпункту а) пункту 11.1. Договору лізингу Сторонами погоджено, що випадком невиконання умов Договору є несвоєчасна сплата Лізингоодержувачем будь-якої суми, яку він повинен сплатити за умовами Договору лізингу.

Таким чином, Договором лізингу не передбачено , що відповідач-1 повинен здійснювати сплату лізингових платежів на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату, а з урахуванням викладених вище положень спірного Договору сплата Лізингових платежів повинна здійснюватись виключно згідно з Графіком лізингових платежів, який міститься у Додатках до цього Договору, та є його невід'ємною частиною.

В наданому позивачем розрахунку заборгованості зазначені суми лізингових платежів, починаючи з лізингового платежу від 15.01.2014 року згідно з Графіком та закінчуючи платежем від 30.09.2014 року, тобто до моменту припинення дії договору лізингу. Таким чином, загальна сума по лізинговим платежам, що підлягає сплаті, формується саме з урахуванням Графіку лізингових платежів, а не з огляду на суми, що містяться в отриманих (або з незалежних від позивача причин не отриманих) відповідачем-1 рахунках на оплату.

Окрім цього, позивач по справі зазначає, що станом на 12.05.2015 року будь-яких інших платежів від відповідачів не надходило. Враховуючи викладене, позивач підтримує викладені в позові вимоги в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частиною 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 806 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частиною 7 статті 292 Господарського кодексу України передбачено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до Господарського кодексу України та інших законів.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

За умовами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено статтею 611 Цивільного кодексу України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З урахуванням приписів ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та умов договору, строк оплати заявленої суми лізингових платежів є таким, що настав.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок пені, інфляційних та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору.

За встановлених обставин, відповідач-1 неналежним чином виконав свої, встановлені договором фінансового лізингу, зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору фінансового лізингу та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 458455,80грн. основної заборгованості за лізинговими платежами; 118031,83грн. інфляційних втрат, 11538,68грн. три відсотки річних за час прострочення; 57113,73грн. пені - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суму у розмірі 700,00грн. за складання та направлення відповідачам вимог та повідомлення про відмову від договору лізингу.

Господарський суд констатує, що пунктом 1.1 договору лізингу визначено, що лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, комісії, які зазначені в додатку "Тарифи" до цього Договору (надалі - Тарифи).

В додатку до договору фінансового лізингу під назвою "Тарифи" викладено розділ 3 платежі за повідомлення лізингоодержувача щодо несплати лізингових та інших платежів у встановлений договором строк в якому визначено наступні розцінки:

- при простроченні сплати лізингоодержувачем простроченої заборгованості більше ніж 5 (п'ять) календарних днів - 100,00грн.;

- при простроченні сплати лізингоодержувачем простроченої заборгованості більше ніж 15 (п'ятнадцять) календарних днів - 200,00грн.;

- при простроченні сплати лізингоодержувачем простроченої заборгованості більше ніж 25 (двадцять п'ять) календарних днів - 300,00грн.;

Позивач підготував та направив на адресу відповідача-1 лист за вих.№3953 від 28.04.2014р. (плата за вказане повідомлення становить 100,00грн.) (а.с.105); лист за вих.№4905 від 01.08.2014р. (плата за вказане повідомлення становить 100,00грн.) (а.с.106); лист за вих.№4941 від 06.08.2014р. (плата за вказане повідомлення становить 200,00грн.) (а.с.107); повідомлення за вих.№5292 від 26.09.2014р. (плата за вказане повідомлення становить 300,00грн.) (а.с.108-109).

Вказані витрати підлягають оплаті, а отже вимога про їх солідарне стягнення підлягає задоволенню.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути порівну з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача судовий збір у розмірі 12773,57грн., з урахуванням того, що 99,89% позовних вимог позивача судом задоволено.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 7, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Солідарно стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Океан" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище міського типу Ювілейне, вулиця Теплична, 27-г; ідентифікаційний код 32293587) та з товариства з обмеженою відповідальністю "Євроднепр" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище міського типу Ювілейне, вулиця Теплична, 27-г; ідентифікаційний код 24429899) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м.Київ, вул.Сагайдачного, 22/1; ідентифікаційний код 33942232) 458455,80грн. (чотириста п'ятдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять грн. 80 коп.) основної заборгованості за лізинговими платежами; 118031,83грн. (сто вісімнадцять тисяч тридцять одна грн. 83 коп.) інфляційних втрат, 11538,68грн. (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім грн. 68 коп.) три відсотки річних за час прострочення; 57113,73грн. (п'ятдесят сім тисяч сто тринадцять грн. 73 коп.) пені; 700,00грн. (сімсот грн. 00 коп.) - загальна сума платежів за складання та направлення відповідачам вимог та повідомлення про відмову від договору лізингу, видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Океан" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище міського типу Ювілейне, вулиця Теплична, 27-г; ідентифікаційний код 32293587) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м.Київ, вул.Сагайдачного, 22/1; ідентифікаційний код 33942232) 6386,79грн. (шість тисяч триста вісімдесят шість грн. 79 коп.) судового збору, видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євроднепр" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище міського типу Ювілейне, вулиця Теплична, 27-г; ідентифікаційний код 24429899) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м.Київ, вул.Сагайдачного, 22/1; ідентифікаційний код 33942232) 6386,79грн. (шість тисяч триста вісімдесят шість грн. 79 коп.) судового збору, видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

18.05.2015 року

Суддя І.В. Петренко