Рішення

від 14.05.2015 по справі 904/3020/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.15р. Справа № 904/3020/15

За позовом Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6", м. Дніпропетровськ

до Комунального закладу "Дніпропетровська стоматологічна поліклініка № 2" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпропетровськ

про стягнення 7 204,15 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Кадникова Л.Г. - представник (дов. б/№ від 14.05.2015)

відповідача: Телятник Л.В. - представник (дов. № 5/157 від 14.05.2015)

Щедріна Ю.Г. - представник (дов. № 156 від 14.05.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Комунальний заклад "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Комунального закладу "Дніпропетровська стоматологічна поліклініка № 2" про стягнення заборгованості у розмірі 7 204,15 грн. за договорами про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 509/с від 23.12.2013 та № 509/1 від 23.12.2013 та витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договорами про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 509/с від 23.12.2013 та № 509/1 від 23.12.2013, в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.04.2015.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 21.04.2015 на 14.05.2015.

06.05.2015 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому підтверджує наявність заборгованості та просить суд задовольнити позовні вимоги у розмірі 7 203,85 грн., а у стягненні витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн. відмовити.

14.05.2015 представник позивача надав у судовому засіданні акти звірки взаєморозрахунків, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.05.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2012 між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та Комунальним закладом "Дніпропетровська стоматологічна поліклініка № 2" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 509-ДКП/12 (а.с.20).

Відповідно до пункту 1.1 договору з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 60,4 кв.м. у тому числі, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, 31 на четвертому поверсі будівлі, та перебуває на балансі КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6".

Отже, балансоутримувачем об'єкту оренди є Комунальний заклад "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6".

Пунктом 5.11 договору встановлено, що орендар зобов'язаний протягом 5 днів з дати укладення цього договору укласти з балансоутримувачем або з відповідними комунальними службами договір на оплату комунальних послуг (газ, електроенергія, тепло, водопостачання та водовідведення, вивезення сміття, телефон) та з баласоутримувачем - договір на оплату експлуатаційних витрат, у т.ч. відшкодування витрат по податку на землю.

23.12.2013 між Комунальним закладом "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" (балансоутримувач) та Комунальним закладом "Дніпропетровська міська дитяча стоматологічна поліклініка №2" (орендар) укладено договір № 509/с на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір про відшкодування витрат) (а.с.26).

Згідно з пунктом 1.1 договору про відшкодування витрат, у відповідності з договором № 509-ДКП/12 від 22.11.2012 орендар використовує приміщення, що знаходиться на балансі КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6", та відшкоджовує комунальні послуги, експлуатаційні витрати.

Відповідно до пункту 1.3 договору про відшкодування витрат, загальна сума договору складає 9 025,89 грн., в т.ч.: оплата теплопостачання - 5 107,09 грн.; оплата водопостачання і водовідведення - 743,46 грн.; оплата електроенергії - 3 175,34 грн.

Пунктом 2.3 договору про відшкодування витрат встановлено, що орендар зобов'язується щомісячно своєчасно у повному обсязі відшкодовувати експлуатаційні витрати не пізніше 10 числа наступного місяця.

Цей договір діє до 31.12.2013 або до повного його виконання.

Позивачем та відповідачем були підписані акти звірки взаєморозрахунків від 21.04.2015, відповідно до яких, заборгованість відповідача перед позивачем складається з наступних сум:

- за теплопостачання у 2012 - 4 177,17 грн.;

- за водопостачання і водовідведення у 2012 - 557,82 грн.;

- за електропостачання у 2012 - 2 468,86 грн.;

- за водопостачання і водовідведення у 2013 - 0,30 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 7 204,15 грн.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 7 204,15 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7 204,15 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

15.01.2015 між Комунальним закладом "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" (клієнт) та Адвокатом Кадниковою Л.Г. (адвокат) було укладено угоду про надання юридичної допомоги (а.с.71).

Відповідно до розділу 1 угоди, предметом даної угоди є юридична консультація, захист прав та законних інтересів клієнта зі сторони адвоката, у захист інтересів КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6".

Пунктом 2 розділу 4 угоди встановлено, що була виконана робота та оплата за неї клієнтом адвокату за цивільними справами:

- написання позовної заяви - 1 000,00 грн.;

- участь адвоката у судовому засіданні (один день участі) - 1 000,00 грн.

15.01.2015 адвокатом та клієнтом був підписаний акт прийому-здачі виконаних послуг (а.с.74), в якому зазначено, що адвокату було оплачено 2 000,00 грн. за написання позовної заяви (1 000,00 грн.) - роботи виконані у повному обсязі; аванс за участь адвоката у судовому засіданні (1 000,00 грн.).

Клієнт оплатив надані послуги у розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 15.01.2015 (а.с.73).

Суд не знаходить підстав для включення цих витрат до складу судових витрат позивача, з наступних підстав.

По-перше, зі змісту угоди про надання юридичної допомоги від 15.01.2015 неможливо встановити до якої справи вона була укладена, оскільки вона не містить посилання на найменування сторін, на реквізити договору, суму заборгованості, тощо.

По-друге, умовами вищезазначеної угоди визначено перелік та вартість робіт адвокату лише з цивільних справ.

По-трете, з акту виконаних послуг вбачається, що адвокатом було виконані послуги з написання позовної заяви 15.01.2015, тоді як позовна заява, яка подана до суду датована 06.04.2015.

Частиною 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Суд не вбачає підстав включити витрати на правову допомогу у сумі 2 000,00 грн. у склад судових витрат, оскільки позивачем не доведено, що витрати були понесені ним саме за цією судовою справою.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального закладу "Дніпропетровська стоматологічна поліклініка № 2" (49017, м. Дніпропетровськ, пр. Петровського, 47; ідентифікаційний код 01983950) на користь Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" (49102, м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, 31; ідентифікаційний код 01280527) - 7 204,15 грн. основний борг, 1 827,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.05.2015.

Суддя Я.С. Золотарьова