Рішення

від 15.05.2015 по справі 906/360/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" травня 2015 р. Справа № 906/360/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі Поливко М.С.

за участю представників сторін:

- від позивача: Вірьовкін О.І. - представник за дов. від 01.09.2014

- від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного малого підприємства фірма "Солярис-СД" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро фарм" (Житомирська область, Житомирський район, с. Тетерівка)

про стягнення 266300,74 грн.

Приватним малим підприємством фірма "Солярис-СД" (м. Житомир) подано до господарського суду Житомирської області позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Євро фарм" (Житомирська область, Житомирський район, с. Тетерівка) 266300,74 грн заборгованості за поставлений товар згідно з Договором купівлі - продажу № 14/18 від 24.03.2014, з яких: 236169,70 грн сума основного боргу, 2212,88 грн 3% річних та 27918,16 грн інфляційних втрат.

Ухвалою від 17.03.2015 господарський суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі, призначив справу до розгляду.

Ухвалами від 23.04.2015, 05.05.2015 господарський суд розгляд справи відкладав, зобов'язував сторін надати необхідні документи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду не прибув, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить Реєстр Ф 103 суду на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції (а. с. 50).

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

За пп. 3.9.1 п. 3.9 вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Абзацом абз.1 пп.3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи було надіслано відповідачу за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку, зважаючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, клопотань про відкладення розгляду справи та повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача станом на дату судового засідання 15.05.2015 до суду не надходило, при цьому в ухвалі суду від 17.03.2015 (а. с. 1) відповідач попереджався про наслідки нез'явлення у судове засідання його представника, тому суд вважає за можливе розглянути спір у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

24.03.2014 між приватним малим підприємством фірма "Солярис-СД" (продавець/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Євро фарм" (покупець/відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу № 14/18 (а. с. 11, 12, далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передавати (поставляти) продукцію фармацевтичного призначення у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни відпускної, що буде описана в кожному окремому випадку у замовленнях (специфікаціях, рахунках тощо) та видаткових накладних.

Як визначено в. п. п. 2.1, 2.2 Договору постачання товару здійснюється товарними партіями. Кожна товарна партія формується шляхом узгодження окремого замовлення. Підтвердження виконання замовлення продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийомці-передачі партії товару.

На кожну партію продукції, що поставляється, надається сертифікат якості товару, який повинен містити найменування товару, номер партії та дату виготовлення (п. 3.6 Договору).

Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що покупець проводить оплату товару на умовах 100 % передплати. Оплата здійснюється в триденний термін з моменту отримання рахунку від продавця. Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної представником покупця.

Відповідно до п. 5.1 зазначеного Договору покупець здійснює оплату у формі безготівкового розрахунку, шляхом перерахування грошових коштів та поточний рахунок продавця. Ціни на товар та розрахунки встановлюються та проводяться у національній валюті України - гривня (п. 5.3 Договору).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору купівлі -продажу № 14/18, на підставі платіжних доручень № 118 від 01.04.2014 та № 125 від 07.04.2014 (а. с. 21, 22) покупець перерахував продавцю в рахунок передоплати за товар 01.04.2014 - 50000,00 грн та 07.04.2014 - 144730,14 грн, а разом - 194730,14 грн.

09.04.2014 продавець передав покупцеві передбачений Договором товар на суму 182933,06 грн, доказом чого є видаткова накладна № РН-0000032 від 09.04.2014 (а. с. 14). Звідси, переплата за поставлений товар склала - 11797,08 грн (194730,14 - 182933,06).

В подальшому, продавцем здійснювалися поставки товару без проведення покупцем його передоплати, тобто по факту поставки товару по цінам, вказаних у видаткових накладних, а саме: 29.04.2014 на суму 173527,10 грн, 28.05.2014 на суму 201935,74 грн, 26.06.2014 - 106160,17 грн, 24.07.2014 - 189242,13 грн, 03.09.2014 - 179727,63 грн та 03.09.2014 - 4104,03 грн, а загалом на суму 854696,80 грн (а. с. 15 - 20) (без урахування поставки здійсненої 09.04.2014).

Крім того, продавець у відповідності до п. 3.6 Договору купівлі - продажу № 14/18 передав покупцеві паспорти відповідності товару вимогами ТУ (а. с 39 - 42).

Приписами ч. ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідач, всупереч п. 4.3 Договору та ст. 692 ЦК України, свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару виконав частково, сплативши на рахунок покупця 606730,02 грн, що підтверджено платіжними дорученнями (а. с. 7, 23 - 29).

Таким чином, загальна сума здійснених продавцем згідно з Договором купівлі-продажу № 14/18 поставок товару склала - 1037629,86 грн (182933,06 + 854696,80), а сума проведених покупцем проплат - 801460,16 грн (194730,14 + 606730,02).

Актом звірки взаємних розрахунків, підписаним та скріпленим печатками та підписами представників сторін, підтверджено, що станом на 01.02.2015 заборгованість покупця перед продавцем за поставлений товар складає 236169,70 грн (1037629,86 - 801460,16) (а. с. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту містяться в ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, продавець не виконав передбаченого Договором зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у встановлений строк.

Таким чином, внаслідок невиконання продавцем свого обов'язку перед покупцем станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді у нього рахується заборгованість у розмірі 236169,70 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу на суму 236169,70 грн суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором позивач нарахував до стягнення з відповідача 2212,88 грн 3% річних та 27918,16 грн інфляційних втрат за період з 18.11.2014 по 11.03.2015.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3 % річних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, виходячи з вказаного позивачем у позовній заяві періоду їх нарахування, суд вважає правомірно заявленою до стягнення їх суму у розмірі 27868,02 грн, обраховану таким чином: 236169,70 х 111,8 / 100 % = 264037,72; 264037,72 - 236169,70 = 27868,02.

Отже, у стягненні 50,14 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в акті звірки взаємних розрахунків суму основного боргу визнав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 236169,70 грн основного боргу, 2212,88 грн 3% річних та 27868,02 грн інфляційних втрат обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 50,14 грн інфляційних втрат суд відмовляє в задоволення позову за безпідставністю їх нарахування.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро фарм" (12420, Житомирська область, Житомирський район, с. Тетерівка, вул. Шевченка, 25-А, код ЄДРПОУ 38349577) на користь Приватного малого підприємства фірми "Солярис-СД" (10009, м. Житомир, вул. Вітрука, 47, кв. 40, код ЄДРПОУ 30672981):

- 236169,70 грн. основного боргу;

- 2212,88 грн. 3% річних;

- 27868,02 грн. інфляційних втрат;

- 5325,00 грн. судового збору.

3. В стягненні 50,14 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.05.2015

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек.)