Рішення

від 11.03.2015 по справі 910/2701/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015Справа №910/2701/15-г За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія

ПБ ІНВЕСТ"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмаг"

Про стягнення 666 546,07 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Седов В.С. - директор (наказ № 03-09 від 02.09.2014 р.)

від відповідача Кучерук Ю.А. - представник (дов. № б/н від 23.04.2014 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія ПБ ІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмаг" про стягнення 666 546,07 грн. (451 580, 00 грн. - основний борг, 94 374, 03 грн. - пеня, 12 767, 96 грн. - 3% річних, сума інфляційних нарахувань - 107 824, 08 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 30/09/13 від 30.09.2013 р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 451 580, 00 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 94 374, 03 грн. - пені, 12 767, 96 грн. - 3% річних, суми інфляційних нарахувань - 107 824, 08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. порушено провадження у справі №910/2701/15-г, розгляд справи призначено на 11.03.2015 р.

10.03.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив на позов, відповідно до якого відповідач не заперечує проти позову.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 11.03.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія ПБ ІНВЕСТ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмаг" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 30/09/13 (далі-Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується продати та доставити покупцю замовлений товар, а саме: пісок річковий, відповідно до прайс-листа постачальника, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Як встановлено у п. 4.1. Договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальнику у разі поставки товару транспортом постачальника згідно видаткових та/або товаротранспортних накладних здійснюється в безготівковому порядку протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару покупцю.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується поясненнями представників сторін, позивач на замовлення відповідача відповідно до умов Договору передав останньому пісок річковий на загальну суму 471 580, 00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: 1. Видаткова накладна № РН-0000370 від 30.09.2013 р. на суму 328 320, 00 грн. 2. Видаткова накладна № РН-0000439 від 16.10.2013 р. на суму 143 260,00 грн.

10.01.2014 р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду про порядок погашення боргу, за умовами якої сторони підтверджують наявність грошових вимог позивача до відповідача на загальну суму 471 580, 00 грн., що виникли на підставі договору № 30/09/13 від 30.09.2013 р. При цьому, боржник зобов'язується погасити вказані вимоги не пізніше 15.02.2014 р. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок кредитора (п. 1.2.).

Таким чином, згідно з вищенаведеними накладними, умовами укладеного Договору та угоди про порядок погашення боргу від 10.01.2014 р., відповідач повинен був перерахувати суму основної заборгованості у розмірі 471 580, 00 грн. не пізніше 15.02.2014 р. Проте, відповідачем у повному обсязі не виконано свого обов'язку щодо оплати за вказаний товар.

Відповідачем лише частково здійснено оплату за поставлений позивачем пісок річковий у сумі 20 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку позивача станом на 18.02.2014 р.

Таким чином, станом на день подання даного позову до суду сума основної заборгованості за Договором становить 451 580, 00 грн., яку і просить стягнути позивач. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що заборгованість відповідача у зазначеному розмірі підтверджується також підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами звірки взаємних розрахунків.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимогу про стягнення 94 374, 03 грн. - пені, 12 767, 96 грн. - 3% річних, суми інфляційних нарахувань - 107 824, 08 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників позивача та відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення Договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за поставлений позивачем товар в повному обсязі, відповідач у встановлений строк не виконав.

Станом на день розгляду справи, сума основної заборгованості за Договором становить 451 580, 00 грн.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 451 580, 00 грн. грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 94 374, 03 грн. за період з 20.02.2014 р. по 29.01.2015 р., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до умов угоди про порядок погашення боргу від 10.01.2014 р., п. 1.7., у випадку невиконання умов даної угоди, кредитор вправі нараховувати штрафні санкції відповідно до умов договору № 30/09/13 від 30.09.2013 р. (Договір).

В свою чергу, відповідно до п. 7.2. Договору, у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неплатежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені в розмірі 94 374, 03 грн., суд зазначає що відповідачем не вірно здійснено розрахунок суми пені, оскільки, її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, оскільки сторонами не передбачено іншого порядку визначення періоду нарахування штрафних санкцій.

Здійснивши власний розрахунок суми пені за шестимісячний період з 20.02.2014 р. (як заявлено позивачем) по 19.08.2014 р., суд зазначає, що до стягнення підлягає сума пені в розмірі 41 062, 85 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме, в сумі 41 062, 85 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 12 767, 96 грн., що розраховані за період з 20.02.2014 р. по 29.01.2015 р., та збитків від інфляції за період з березня 2014 р. по грудень 2014 р. в сумі 107 824, 08 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить 107 824, 08 грн., 3 % річних - 12 767, 96 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи). Контррозрахунку суми інфляційних збитків та 3% річних відповідачем суду не надано.

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та збитків від інфляції, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 107 824, 08 грн. в якості збитків від інфляції та 3% річних у розмірі 12 767, 96 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, відповідач позов визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмаг" (04212, м. Київ, вул. М. Тимошенка, буд. 9, ідентифікаційний код 36790332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія ПБ Інвест" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 16В, ідентифікаційний код 38273812) 451 580 (чотириста п'ятдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 41 062 (сорок одна тисяча шістдесят дві) грн. 85 коп. пені, 107 824 (сто сім тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 08 коп. збитків від інфляції, 12 767 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 96 коп. 3% річних та 12 264 (дванадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 70 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 16.03.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева