Рішення

від 15.04.2015 по справі 910/6735/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015Справа №910/6735/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «ВУСО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУР'ЄРСЬКА СЛУЖБА «ПРОФІ УКРАЇНА»

про стягнення 37 025,80 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Жугальська Ю.Ю. - довіреність № ГН-16-Ю від 02.01.2015 року;

від відповідача: не з'явилися;

Обставини справи :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУР'ЄРСЬКА СЛУЖБА "ПРОФІ УКРАЇНА" про стягнення 37 025,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо надання платних послуг з кур'єрської доставки згідно умов Договору №2014-03/18 про надання кур'єрських послуг від 19.03.2014 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 25 369,04 грн. - збитків, 11 656,76 грн. - штрафних санкцій, 1 827,00 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 08.04.2015 року.

В судове засідання, призначене на 08.04.2015 року представник позивача з'явився, надав пояснення по справі.

В судове засідання, призначене на 08.04.2015 року представник відповідача не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 15.04.2015 року.

В судове засідання 15.04.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.04.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 15.04.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2014 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі по тексту - позивач, замовник, ПрАТ «СК «ВУСО») та Товариством з обмеженою відповідальністю «КУР'ЄРСЬКА СЛУЖБА «ПРОФІ УКРАЇНА» (далі по тексту - виконавець, відповідач, ТОВ «КС «ПРОФІ УКРАЇНА», ТОВ «ПРОФІ УКРАЇНА») укладено Договір №2014-03/18 про надання кур'єрських послуг (далі по тексту - Договір), за умовами якого замовник зобов'язується оплатити, а виконавець зобов'язується надати платні послуги з кур'єрської доставки Відправлень фізичним та юридичним особам (Далі - клієнти), які вказані у відповідному реєстрі.

Відповідно до змісту послуги з кур'єрської доставки: ПрАТ «СК «ВУСО» передає TOB «КС «Профі Україна» Відправлення, яке підлягає доставці Клієнту, який при отриманні Відправлення розраховується з представником Відповідача, та кошти (ціну Відправлення) TOB «КС «Профі Україна» зобов'язаний передати Позивачеві на завершення надання кур'єрської послуги з доставки.

В період часу з 15.05.2014 року по 15.07.2014 року у відповідності до умов укладеного Договору ПрАТ «СК «ВУСО» замовлено надання кур'єрських послуг, які були оформлені відповідними Деклараціями, а саме: № 146045, № 146044, № 151997, № 0790071, № 0789474, № 152775, № 152776, № 200419, № 70009533, № 70009538, № 202847, № 203017, № 202837, № 202836, № 203154, № 203170, № 0789449, № 202860, № 202861, № 202859, № 201022, № 201009, № 209606, № 204694, № 204728, № 204726, № 209390, № 209394, № 209395, № 209740, № 200572, № 200578, № 200579, № 209399, № 209397, № 147101, № 200604, № 200603, № 200825, № 213656, № 213655, № 213675, № 147094, № 147093, № 147092, № 213901, № 213868, № 213866 (копії декларацій містяться в матеріалах справи).

Згідно вказаних Декларацій Замовник оплатив надання послуг, а Виконавець зобов'язувався:

1) доставити Клієнтам визначеним у Деклараціях відправлення передані Замовником, що уповноваженою особою Виконавця було виконано;

2) отримати від Клієнтів оголошену цінність відправлення (накладений платіж), яку ТОВ «Профі Україна» у особі кур'єра отримав,

3) доставити грошові кошти отримані від Клієнта на розрахунковий рахунок Замовника або в інший спосіб заздалегідь погоджений з Замовником при виникненні складнощів з реалізації кур'єрського доставлення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що дії з перерахування грошових коштів на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» не були виконані ТОВ «КС «Профі Україна», що призвело до заподіяння матеріальних збитків ПрАТ «СК «ВУСО» (загальна сума збитків 25 369,04 грн.), як стороні укладеного Договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 906 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1, 2 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому такий зв'язок між порушенням та збитками має бути прямим та безпосереднім.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, оплатив надані послуги згідно умов Договорів, а відповідач в порушення умов Договорів не виконав дії з перерахування грошових коштів на рахунок позивача, що призвело до заподіяння збитків позивачу в розмірі 25 369,04 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків в розмірі 25 369,04 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач, керуючись п. 6.2. Договорів просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, які за розрахунками позивача становлять 11 656,76 грн.

Згідно з п. 6.2. Договору, за несвоєчасне виконання взятих на себе обов'язків винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з урахуванням і індексу інфляції та 3% річних від вартості ненаданих послуг чи неоплачених послуг суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 11 656,76 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КУР'ЄРСЬКА СЛУЖБА «ПРОФІ УКРАЇНА» (02002, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРНІГІВСЬКА, будинок 51, ЦЕХ №4, код ЄДРПОУ 37587840) на користь Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «ВУСО» (03680, м. Київ, ВУЛИЦЯ КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА, будинок 31, код ЄДРПОУ 31650052) 25 369 (двадцять п'ять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 04 коп. - збитків, 11 656 (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 76 коп. - штрафних санкцій, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 грн. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 12.05.2015 року.