Рішення
від 14.05.2015 по справі 911/1042/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р. Справа № 911/1042/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроюбекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродторг-С»

про стягнення 61 662, 97 грн.

Представники:

від позивача: Дробний Р.П.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 61 662, 97 грн. заборгованості за договором поставки товару № 10 від 08.10.2014, з яких: 54 114, 90 грн. - основного боргу, 5 724, 52 грн. - пені, 232, 42 грн. - 3 % річних та 1 591, 13 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставлено товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.04.2015.

Присутній у судовому засіданні 09.04.2015 представник позивача надав суду документи по справі (вх. № 8213/15 від 09.04.2015) та подав клопотання про продовження строку розгляду спору, передбаченого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 8243/15 від 09.04.2015).

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2015 продовжено строк вирішення спору у справі № 911/1042/15 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 14.05.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача і неналежним виконанням сторонами вимог суду.

27.04.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н б/д (вх. № 9806/15 від 27.04.2015), до якого додано документи по справі.

Присутній у судовому засіданні 14.05.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.05.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

08.10.2014 між сторонами укладено договір поставки товару № 10, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач - прийняти товар і сплатити його вартість відповідно до умов, визначених у даному договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору кількість, вартість та асортимент товару, що поставляється вказується в накладних на товар, які складаються на основі замовлень відповідача на поставку товару.

Згідно з п. 1.4 договору загальна вартість даного договору визначається на основі загальної кількості накладних на товар, які являються невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що форма оплати вартості поставленого товару: безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 2.2 договору відповідач зобов'язався здійснити оплату за фактично поставлений товар протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 3.1 договору товар поставляється транспортом та за рахунок позивача на склад відповідача: м. Запоріжжя, вул. Чапаєва, 284.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що право власності на товар переходить до відповідача при передачі товару позивачем відповідачу. Передача товару оформляється шляхом здійснення відповідачем відмітки про отримання товару на екземплярі накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи та відтиском печатки (штампу) відповідача.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку прострочки оплати поставленого товару більш ніж на п'ять днів, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,2 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Згідно з п. 9.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2014.

На виконання умов договору поставки товару № 10 від 08.10.2014 позивач по видаткових накладних № РН-0000001 від 01.12.2014 на суму 32 382, 60 грн. та № РН-0000002 від 27.12.2014 на суму 43 932, 30 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 76 314, 90 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявністю підписів та печаток сторін на вказаних видаткових накладних, копії яких залучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуто.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, а саме на суму 22 200, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та довідкою з банку, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 54 114, 90 грн., що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов'язань за договором поставки товару № 10 від 08.10.2014 суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за отриманий відповідачем товар настав, доказів його оплати останнім не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 54 114, 90 грн. основного боргу за договором поставки товару № 10 від 08.10.2014 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 6.2 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,2 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки, яка за розрахунком позивача за період з 13.12.2014 по 25.02.2015 (по видаткові накладній № РН-0000001 від 01.12.2014) та з 07.01.2015 по 25.02.2015 (по видатковій накладній № РН-0000002 від 27.12.2014) складає 5 724, 52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписом ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Таким чином, судом було здійснено власний розрахунок пені із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, за заявлений позивачем період, відповідно до якого пеня підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 2 782, 74 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 13.12.2014 по 25.02.2015 (по видаткові накладній № РН-0000001 від 01.12.2014) та з 07.01.2015 по 25.02.2015 (по видатковій накладній № РН-0000002 від 27.12.2014) складають 232, 42 грн., а інфляційні втрати за період з грудня 2014 року по січень 2015 року (по видаткові накладній № РН-0000001 від 01.12.2014) та за січень 2015 року (по видатковій накладній № РН-0000002 від 27.12.2014) складають 1 591, 13 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем при розрахунку не було враховано здійснених відповідачем проплат.

За розрахунком суду сума 3 % річних та інфляційних втрат є більшою, ніж заявлена позивачем, а оскільки, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання заінтересованої сторони, стягненню підлягають 3 % річних у розмірі 232, 42 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 591, 13 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки товару № 10 від 08.10.2014 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 58 721, 19 грн., з яких: 54 114, 90 грн. - основного боргу, 2 782, 74 грн. - пені, 232, 42 грн. - 3 % річних та 1 591, 13 грн. - інфляційних втрат.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроюбекс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродторг-С» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Грушевського, будинок 21, ідентифікаційний код - 39304139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроюбекс» (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, провулок Берестовий, будинок 19, ідентифікаційний код - 39294236) 54 114 (п'ятдесят чотири тисячі сто чотирнадцять) грн. 90 коп. - основного боргу, 2 782 (дві тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 74 коп. - пені, 232 (двісті тридцять дві) грн. 42 коп. - 3 % річних, 1 591 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна) грн. 13 коп. - інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 15.05.2015.

Суддя Т.В. Лутак

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення14.05.2015
Оприлюднено22.05.2015
Номер документу44240164
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/1042/15

Рішення від 14.05.2015

Господарське

Господарський суд Київської області

Лутак Т.В.

Ухвала від 16.03.2015

Господарське

Господарський суд Київської області

Лутак Т.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні