Рішення

від 14.05.2015 по справі 911/974/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р. Справа № 911/974/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмен-Лайт», Київська обл., м. Бровари до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерне підприємство «Лінк», Київська обл., м. Бровари про стягнення 301 653,73 грн., за участю представників:

позивача:Онищенко Т.О., довіреність №б/н від 30.01.2015 року; відповідача:Дорошенко Ю.Ю., довіреність №б/н від 25.12.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Люмен-Лайт» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерне підприємство «Лінк» (відповідач) про стягнення 301 653,73 грн. основного боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару відповідно до видаткових накладних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.04.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 16.04.2015 року.

У судовому засіданні 16.04.2015 року було оголошено перерву у розгляді справи до 30.04.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Київської області 30.04.2015 року відповідач подав заперечення на позовну заяву, у яких просив суд задовольнити позов частково у розмірі 70 024,94 грн., заперечення прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

30.04.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області позивач подав клопотання про доручення письмових доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.04.2015 року представниками позивача та відповідача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.04.2015 року суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів, згідно ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 30.04.2015 року було оголошено перерву до 14.05.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Київської області 13.05.2015 року відповідач подав письмові пояснення по справі, у яких повторно просив суд задовольнити позов частково у розмірі 70 024,94 грн.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю «Люмен-Лайт» (постачальник) поставлено товар товариству з обмеженою відповідальністю «Інженерне підприємство «Лінк» (одержувач) без укладення письмового договору між сторонами.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 359 669,47 грн., що підтверджується видатковими накладними №0-00000059 від 03.02.2014 року на суму 57 441,12 грн., №0-00000060 від 03.02.2014 року на суму 41 253,17 грн., №0-00000026 від 03.02.2014 року на суму 36 553,44 грн., №0-00000029 від 04.02.2014 року на суму 224 421,74 грн., які підписані представником відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних видаткових накладних вартості, кількості та якості поставленого позивачем товару, з метою засвідчення факту прийняття відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видатковій накладній, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких відповідач не заперечує. Факт прийняття товару за вказаними видатковими накладними уповноваженим представником відповідача підтверджується довіреністю №31 від 27.01.2014 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи та достовірність якої відповідач не заперечує.

Тобто, підписані відповідачем видаткові накладні без будь-якого зазначення відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних видаткових накладних вартістю, обсягом та якістю поставленого позивачем товару свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань.

Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов'язань щодо повної оплати отриманого товару, оплативши товар частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 301 653,73 грн.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати відповідачем заборгованості за вищевказаними видатковими накладними у сумі 301 653,73 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

20.11.2014 року позивач надіслав відповідачу претензію №б/н з вимогою погасити борг у сумі 301 653,73 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 20.11.2014 року, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Через канцелярію господарського суду Київської області 30.04.2015 року відповідач подав заперечення на позовну заяву, у яких просив суд задовольнити позов частково у розмірі 70 024,94 грн.

В обґрунтування суми боргу відповідача перед позивачем у розмірі 70 024,94 грн., відповідач посилається на те, що за договором поставки №1/08 від 01.08.2013 року укладеного між ТОВ «Люмен-Лайт» (постачальник) та ТОВ «Інженерне підприємство «Лінк» (покупець), позивач поставив відповідачу товар на суму 4 062 595,43 грн. та після частково повернення товару та часткової оплати відповідачем отриманого товару заборгованість відповідача за договором поставки №1/08 від 01.08.2013 року складає 1 693 410,10 грн.

Також відповідач стверджує, що у період з вересня 2013 року по листопад 2014 року ТОВ «Інженерне підприємство «Лінк» поставив ТОВ «Люмен-Лайт» товар на суму 1 634 193,96 грн. та після частково повернення товару та часткової оплати позивачем отриманого товару заборгованість позивача складає 1 623 385,16 грн.

Тому, як стверджує відповідач, відповідно до розрахунку наданого у запереченні №29/04 від 29.04.2015 року борг відповідача перед позивачем складає 70 024,94 грн.

На підтвердження викладених обставин відповідачем до заперечення №29/04 від 29.04.2015 року долучено договір поставки №1/08 від 01.08.2013 року, реєстр накладних на отримання товару відповідачем від позивача на суму 4 062 595,43 грн. станом на 29.04.2015 року, реєстр повернення товару відповідачем на суму 22 760,40 грн. станом на 29.04.2015 року, реєстр оплат відповідачем товару за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року на суму 2 346 424,93 грн. станом на 29.04.2015 року, реєстр реалізації товару позивачу за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року на суму 1 634 193,96 грн. станом на 29.04.2015 року, реєстр оплат позивачем товару на суму 5 000,00 грн. станом на 29.04.2015 року, реєстр повернення товару позивачем на суму 5 808,80 грн. станом на 29.04.2015 року.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Зазначений закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п. 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні за змістом вимоги щодо господарських операцій і первинних документів визначені і у «Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., у п. 2.4. якого, зокрема, зазначається, що Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 Положення № 88 визначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

У відповідності до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, для цілей бухгалтерського обліку документальним підтвердженням здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання є належним чином оформлені первинні документи.

Первинним документом для підтвердження поставки товару є оформлена накладна (та/або акт приймання-передачі), де вказується найменування товару, кількість та вартість, назва підприємства - отримувача товару та підпис особи, яка отримує товар.

Однак відповідач в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не надав суду первинних документів на підтвердження здійснення поставок товару між сторонами на які останній вказує у запереченнях на позов.

Також судом встановлено, що підставами позову позивача є поставка товару за видатковими накладними №0-00000059 від 03.02.2014 року, №0-00000060 від 03.02.2014 року, №0-00000026 від 03.02.2014 року, №0-00000029 від 04.02.2014 року, а не за договором поставки №1/08 від 01.08.2013 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів суду та відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у вигляді боргу у сумі 301 653,73 грн. за видатковими накладними №0-00000059 від 03.02.2014 року, №0-00000060 від 03.02.2014 року, №0-00000026 від 03.02.2014 року, №0-00000029 від 04.02.2014 року.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у вигляді боргу за видатковими накладними №0-00000059 від 03.02.2014 року, №0-00000060 від 03.02.2014 року, №0-00000026 від 03.02.2014 року, №0-00000029 від 04.02.2014 року у сумі 301 653,73 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 6 033,07 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерне підприємство «Лінк» (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, 5, код 21025748) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Люмен-Лайт» (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, 5, код 37284289) 301 653 (триста одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн. 73 коп. боргу, 6 033 (шість тисяч тридцять три) грн. 07 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено:19.05.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак