Рішення

від 28.04.2015 по справі 911/784/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"28" квітня 2015 р. Справа № 911/784/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» , м. Київ,

до відповідачів: 1) селянського (фермерського) господарства «Еліта» , с. Трудове Мар'їнського району Донецької області,

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» ,

м. Бровари,

про стягнення 79 476,48 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: Літвінов Є.В. , уповноважений, довіреність від 02.04.2015р. б/н;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідачів - селянського (фермерського) господарства «Еліта», с. Трудове Мар'їнського району Донецької області, та товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг», м. Бровари, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів 79 476,48 грн. заборгованості за договором поставки від 05.12.2013р. №АП-15-0299 та договором поставки від 05.12.2013р. №АП-15-0300, в тому числі: 60 253,63 грн. курсової різниці, 1 805,79 грн. пені, 3 096,83 грн. процентів річних та 14 320,23 грн. штрафу, а також покласти на відповідачів витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 свої зобов'язання перед позивачем в частині оплати отриманого товару за договорами поставки від 05.12.2013р. №АП-15-0299 та від 05.12.2013р. №АП-15-0300 виконав із запізненням, в результаті чого за відповідачем 1 перед позивачем утворилась заборгованість з курсової різниці у розмірі 60 253,63 грн., оскільки за умовами договору розрахунок оплати мав здійснюватись з врахуванням фактичного курсу купівлі іноземної валюти (долара США та євро) на дату оплати, встановленого філією або відділенням банку, в якому у продавця відкрито поточний рахунок. У зв'язку із простроченням відповідачем 1 грошового зобов'язання, на твердження позивача, заборгованість має бути сплачена з врахуванням передбачених договором пені та процентів річних. Крім того, пунктом 5.4 Договору сторони передбачили сплату штрафу в розмірі 15% від ціни договору у випадку прострочення виконання зобов'язань за договором більше ніж на 30 днів, який позивач також просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 перед позивачем за вказаними договорами поставки від 05.12.2013р. №АП-15-0299, між позивачем та відповідачем 2 товариством з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» укладено договір поруки від 09.12.2013р. №ПР-15-0299 та від 05.12.2013р. №АП-15-0300, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» поручилось перед позивачем як солідарний боржник за виконання відповідачем 1 всіх грошових зобов'язань, в тому числі основного боргу, процентів, комісій, неустойки, курсових втрат, витрат кредитора тощо за договором поставки від 05.12.2013р. №АП-15-0299 та договором поставки від 05.12.2013р. №АП-15-0300. За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідачів заборгованість та судовий збір солідарно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/784/15 та призначено справу до розгляду на 24.03.2015р. Розгляд справи неодноразово відкладася.

В судове засідання 07.04.2015р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача 1. Відповідачем 1 подано витребувані судом документи. Крім того, відповідачем 1 подано суду клопотання від 07.04.2015р. про відкладення розгляду справи. В судовому засіданні 07.04.2015р. розпочато розгляд справи по суті. У зв'язку із виявленою в процесі розгляду справи необхідністю витребування у позивача додаткових документів та доказів, ухвалою від 07.04.2015р. розгляд справи відкладено на 28.04.2015р.

В судове засідання 28.04.2015р. з'явився повноважний представник позивача. Відповідач 1 свого повноважного представника не направив та про причини нез'явлення належним чином суд не повідомив.

Від відповідача 1 надійшов відзив на позов, в якому відповідач 1 проти позову заперечує, та твердить, що згідно Наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. № 193 курсові різниці (як різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах) виникають за монетарними статтями балансу, визначаються на дату здійснення розрахунків та на дату балансу, за немонетарною заборгованістю курсові різниці в бухобліку не виникають. Відповідач твердить, що розрахунки за договорами поставки, що є підставами поданого позову, здійснювались виключно в національній валюті - гривні, відповідно відповідач вважає, що за таких обставин відсутні підстави для стягнення курсової різниці.

Крім того, відповідач 1 подав клопотання про відкладення розгляду справи від 27.04.2015р., розглянувши яке, суд відхилив, оскільки, по-перше, відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 ГПК України здійснюється в межах строку розгляду спору у справі, який згідно ст. 69 ГПК України спливає 28.04.2015р., а по-друге, підставою для відкладення є неможливість розгляду справи в даному засіданні, а не неявка представників сторін, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Відповідач 2 в судові засідання 24.03.2015р., 07.04.2015р. та 28.04.2015р. свого представника не направив, вимоги ухвал суду не виконав, витребувані документи не подав, хоча про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлявся судом належним чином завчасно, про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Хімагромаркетинг») до селянського (фермерського) господарства «Еліта», с. Трудове Мар'їнського району Донецької області (далі по тексту - СФГ «Еліта»), та товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг», м. Бровари (далі по тексту - ТОВ «Евромаркетинг»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

І. Поставка

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

05.12.2013р. між ТОВ «Хімагромаркетинг» (продавець) та СФГ «Еліта» (покупець) укладено договір поставки №АП-15-0299 (далі по тексту - Договір поставки 1), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин (товар) загальною вартістю 37 855,40 грн., а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та оплатити його вартість (пункт 1.1. Договору поставки 1). Згідно умов Договору поставки 1:

- покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару: не пізніше 10.12.2013р. - 7 571,08 грн., не пізніше 30.08.2014р. - 3 785,54 грн., не пізніше 01.11.014р. - 26 498,78 грн. (пункт 2.1. Договору поставки 1);

- при розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США на дату оплати відповідно до графіку за формулою S1 = S0 x А1/А0, де S1 - вартість у гривнях, що підлягає оплаті, А0 - вартість одного долара за фактичним курсом, що встановлений на дату укладення договору, А1 - вартість долара США за фактичним курсом, що встановлений на дату оплати. Під фактичним курсом купівлі долара США сторони розуміють курс долара, встановлений філією або відділенням банку, в якому у продавця відкрито поточний рахунок. Підтвердженням фактичного курсу купівлі долара є довідка банку. При застосуванні перерахунку відносно курсу долара США продавець виставляє рахунок-фактуру, який продавець зобов'язаний оплатити протягом 1 банківського дня (пункти 1.3., 2.2., 2.3. Договору поставки 1);

- поставка товару здійснюється в строки, які передбачені п. 3.3. договору (до 05.04.2014р.), або раніше за заявкою покупця (пункти 3.1, 3.3 Договору поставки 1);

- покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного Договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу . При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені (пункт 5.2. Договору поставки 1);

- сторони дійшли згоди, щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої пунктом 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було виконане (пункт 5.3. Договору поставки 1);

- у випадку прострочення виконання зобов'язань більше ніж на 30 днів, винна сторона додатково сплачує штраф у розмірі 15% від ціни договору (пункт 5.4 Договору поставки 1);

- сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів, та 96% річних до дня повної оплати. (пункт 5.5. Договору поставки 1);

- даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2016р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором (пункт 7.1. Договору поставки).

Крім того, 05.12.2013р. між ТОВ «Хімагромаркетинг» (продавець) та СФГ «Еліта» (покупець) укладено договір поставки №АП-15-0300 (далі по тексту - Договір поставки 2), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця насіннєвий матеріал (товар) загальною вартістю 57 612,80 грн., а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та оплатити його вартість (пункт 1.1. Договору поставки 2). Згідно умов Договору поставки 2:

- покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару: не пізніше 10.12.2013р. - 22 522,56 грн., не пізніше 30.08.2014р. - 5 761,28 грн., не пізніше 01.11.014р. - 40 328,96 грн. (пункт 2.1. Договору поставки 2);

- при розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу купівлі євро на дату оплати відповідно до графіку за формулою S1 = S0 x А1/А0, де S1 - вартість у гривнях, що підлягає оплаті, А0 - вартість одного Євро за фактичним курсом, що встановлений на дату укладення договору, А1 - вартість Євро за фактичним курсом, що встановлений на дату оплати. Під фактичним курсом купівлі Євро сторони розуміють курс Євро, встановлений філією або відділенням банку, в якому у продавця відкрито поточний рахунок. Підтвердженням фактичного курсу купівлі Євро є довідка банку. При застосуванні перерахунку відносно курсу Євро продавець виставляє рахунок-фактуру, який продавець зобов'язаний оплатити протягом 1 банківського дня (пункти 1.3., 2.2., 2.3. Договору поставки 2);

- поставка товару здійснюється в строки, які передбачені п. 3.3. договору (до 05.04.2014р.), або раніше за заявкою покупця (пункти 3.1, 3.3 Договору поставки 2);

- покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного Договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу . При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені (пункт 5.2. Договору поставки 2);

- сторони дійшли згоди, щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої пунктом 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було виконане (пункт 5.3. Договору поставки 2);

- у випадку прострочення виконання зобов'язань більше ніж на 30 днів, винна сторона додатково сплачує штраф у розмірі 15% від ціни договору (пункт 5.4 Договору поставки 2);

- сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів, та 96% річних до дня повної оплати. (пункт 5.5. Договору поставки 2);

- даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2015р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором (пункт 7.1. Договору поставки 2).

За таких обставин, загальна ціна обох договорів поставки становить 37 855,40 грн. + 57 612,80 грн. = 95 468,20 грн.

Укладені між сторонами договори за правовою природою є договором поставки, за яким, згідно частин 1 та 2 ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу 1 обумовлені договорами поставки 1 та 2 товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача 1 прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договорами поставки 1 та 2 вартість у встановленому договорами порядку та строк.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.

На виконання умов вказаних Договорів поставки 1 та 2 позивачем було поставлено, а відповідачем 1 прийнято без зауважень товар на загальну суму 95 468,20 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями підписаних повноважними представниками позивача та відповідача 1 та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних, а також відповідних довіреностей:

від 06.03.2014р. №АП-15-0008 а суму 3 974,40 грн. (товар отриманий за довіреністю від 06.03.2014р. №2);

від 12.03.2014р. №АП-15-0011 а суму 23 282,60 грн. (товар отриманий за довіреністю від 12.03.2014р. №3);

від 05.12.2014р. №АП-15-0020 а суму 3 312,00 грн. (товар отриманий за довіреністю від 19.03.2014р. №6);

від 24.03.2014р. №АП-15-0033 на суму 7 286,40 грн. (товар отриманий за довіреністю від 24.03.2014р. №6).

Оригінали накладних та довіреностей на отримання матеріальних цінностей позивачем подано для огляду в судовому засіданні.

Згідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договорами поставки 1 та 2 сторони передбачили графік оплати з остаточним погашенням заборгованості до 01.11.2014р., з врахуванням перерахунку відносно фактичного курсу купівлі долара, встановленого філією/відділенням банку, в якому у продавця відкрито поточний рахунок. За таких обставин, передбачена Договорами поставки 1, 2 хронологія виконання відповідачем 1 зобов'язань із сплати вартості товару виглядає наступним чином:

підстава та сума оплати (грн.)строк оплативсього до сплати (грн.) Договір поставки 1 - 7 571,08 грн., Договір поставки 2 - 11 522,56 грн. 10.12.2013р. 9 093,64 грн. Договір поставки 1 - 3 785,54 грн., Договір поставки 2 - 5 761,28 грн. 30.08.2014р. 9 546,82 грн. Договір поставки 1 - 26 498,78 грн., Договір поставки 2 - 40 328,96 грн. 01.11.2014р. 60 827,74 грн. всього до сплати (грн.) 95 468,20 Відповідно до вищевикладеного, строк оплати отриманого за Договорами поставки 1 та 2 товару є таким, що настав.

Проте, відповідач 1 сплатив позивачу грошові кошти в сумі 95 468,20 грн. із запізненням, а саме сплатив платіжними дорученнями:

від 18.12.2013р. №105 на суму 7 300,00 грн.,

від 18.12.2013р. №106 на суму 271,08 грн.,

від 24.12.2013р. №113 на суму 10 000,00 грн.,

від 24.12.2013р. №114 на суму 1 522,56 грн.,

від 09.12.2014р. №137 на суму 22 351,00 грн.,

від 09.12.2014р. №138 на суму 7 933,32 грн.,

від 09.12.2014р. №139 на суму 46 090,24 грн. копії платіжних доручень та банківських виписок залучено до матеріалів справи).

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України, як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.12.2011р. у справі №16/23пд/2011.

Пунктами 1.3, 2.2, 2.3 Договору поставки 1 сторони передбачили, що при розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США на дату оплати відповідно до графіку за формулою S1 = S0 x А1/А0, де S1 - вартість у гривнях, що підлягає оплаті, А0 - вартість одного долара США за фактичним курсом, що встановлений на дату укладення договору (8,28 грн. за долар США), А1 - вартість долара США за фактичним курсом, що встановлений на дату оплати. Під фактичним курсом купівлі долара США сторони розуміють курс долара США, встановлений філією або відділенням банку, в якому у продавця відкрито поточний рахунок.

Пунктами 1.3, 2.2, 2.3 Договору поставки 2 сторони передбачили, що при розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу купівлі Євро на дату оплати відповідно до графіку за формулою S1 = S0 x А1/А0, де S1 - вартість у гривнях, що підлягає оплаті, А0 - вартість одного Євро за фактичним курсом, що встановлений на дату укладення договору (11,2525 грн. за Євро), А1 - вартість Євро за фактичним курсом, що встановлений на дату оплати. Під фактичним курсом купівлі Євро сторони розуміють курс Євро, встановлений філією або відділенням банку, в якому у продавця відкрито поточний рахунок.

Вимога позивача, названа ним як курсова різниця, за правовим змістом є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару, тобто, є індексацією (збільшенням) ціни товару.

Суд звертає увагу на те, що наказ Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. №193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», на який відповідач посилається у відзиві, жодних чином не регулює зобов'язальних відносин сторін, які засновані на Договорах поставки 1 та 2, умови яких в порядку ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України є обов'язковими для виконання його сторонами. Умовами Договорів поставки 1 та 2 сторони передбачили спосіб визначення ціни шляхом перерахунку відносно курсу долара та євро, що законом не заборонено. За таких обставин, заперечення відповідача проти нарахування курсової різниці, яка за правовим змістом є складовою ціни (дооцінкою вартості, порядок визначення якої сторонами передбачено в договорах поставки) з посиланням на вказаний наказ Мінфіну від 10.08.2000р. №193 є безпідставними. Відповідач в порядку ст. 627 ЦК України в добровільному порядку підписав Договори поставки 1 та 2, протоколів розбіжностей суду не подано, як не подано доказів визнання договорів поставки недійсними повністю або в частині, а стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності правочину.

Пунктом 2.2 Договорів поставки 1 та 2 сторонами погоджено, що у випадку порушення покупцем строків оплат, перерахунок вартості товару із врахуванням фактичного курсу купівлі долара США та Євро буде здійснюватись на дату надходження коштів.

Так, судом встановлено, що до 01.11.2014р. відповідачем 1 мав бути погашений платіж в загальній сумі 95 468,20 грн., який остаточно в повному обсязі відповідачем було погашено лише 09.12.2014р.

Пунктом 1.3 основних Договорів 1 та 2, сторонами зафіксовано курс купівлі долара США на дату укладення Договору 1 та курс купівлі Євро на дату укладення Договору 2, а саме:

8,28 грн./долар США. Курс станом на 09.12.2014р. у відділенні ПУМБ, де у позивача відкрито поточний рахунок, становить - 15,5777 грн./долар США (основний Договір 1);

11,2525 грн./Євро. Курс станом на 09.12.2014р. у відділенні ПУМБ, де у позивача відкрито поточний рахунок, становить - 19,4440 грн./Євро (основного Договір 2).

Суму платежу, яку відповідач 1 був зобов'язаний сплатити за умовами Договору 1, визначаємо за формулою, наведеною в пункті 2.2 основних Договору 1, відповідно обрахована судом курсова різниця за платежем, який мав бути здійснений 01.11.2014р., становить 56 984,32 грн.

Суму платежу, яку відповідач 1 був зобов'язаний сплатити за умовами Договору 2, визначаємо за формулою, наведеною в пункті 2.2 основного Договору 2, відповідно обрахована судом курсова різниця за платежем, який мав бути здійснений до 01.11.2014р. становить 79 643,93 грн.

За таких обставин, враховуючи передбачене Договорами поставки 1 та 2 право позивача вимагати перерахування ціни товару пропорційно збільшення курсу купівлі долара та євро, курсова різниця (індексація ціни товару), яка підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача, складає 60 253,63 грн. = (56 984,32 грн. - 30 284,32 грн.) + (79 643,93 грн. - 46 090,24 грн.).

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання за Договорами поставки 1, 2 у позивача виникло право на нарахування передбаченої договором пені та процентів річних, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. Договорів поставки 1, 2 встановлено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеню його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Згідно частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше встановлено пунктом 5.3 Договору поставки, згідно якого сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів річних встановлений сторонами у пункті 5.5. Договорів поставки 1, 2, в якому сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів, та 96% річних до дня повної оплати.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

Договір поставки від 05.02.2013р. №АП-15-0299 належить до сплати, грн. строк оплати фактично сплачено, грн.основний борг, грн.період простроченняпеня, грн. 40% річних, грн. 7 571,08 10.12.2013 7 571,08 11.12.2013-18.12.2013 21,57 66,38 7 571,08 (18.12.2013р.) 3 785,54 30.08.2014 3 785,54 01.09.2014-01.11.2014 160,76 257,21 26 498,78 01.11.2014 30 284,32 38 днів (02.11.2014-09.12.2014) 855,43 1 261,16 30 284,32 (09.12.2014р.) всього 1 037,76 1 584,75 Договір поставки від 05.02.2013р. №АП-15-0300 належить до сплати, грн. строк оплати фактично сплачено, грн.основний борг, грн.період простроченняпеня, грн. 40% річних, грн. 11 522,56 10.12.2013 11 522,56 11.12.2013-24.12.2013 57,45 176,78 11 522,56 (24.12.2013р.) 5 761,28 30.08.2014 5 761,28 01.09.2014-01.11.2014 244,66 391,45 40 328,96 01.11.2014 46 090,24 38 днів (02.11.2014-09.12.2014) 1 301,89 1 919,37 46 090,24 (09.12.2014р.) всього 1 604,00 2 487,60 судом встановлено, що належна до стягнення з відповідача 1 пеня за період 11.12.2013р. - 09.12.2014р. становить 2 641,76 грн. (1 037,76 +1 604,00), а належні до стягнення з відповідача проценти річних (40%) становлять 4 072,35 грн. (1 584,75 + 2 487,60).

Крім того, у зв'язку із затримкою відповідачем 1 розрахунків більше ніж на 30 днів, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, передбачений пунктом 5.4 Договорів 1 та 2, в розмірі 15% від ціни договору, що становить 14 320,23 грн. (5 678,31 грн. від ціни Договору поставки 1 та 8 641,92 грн. від ціни Договору поставки 2).

Статтями 216-218 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У розумінні частин 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно частини 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до приписів частини першої ст. 230 ГК України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, траф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно частини четвертої ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання , або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, а по-друге, такий штраф за порушення зобов'язання має бути передбачений договором.

Пунктом 5.4 Договорів поставки 1 та 2 сторонами дійсно передбачено те, що в разі затримки розрахунків більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Враховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем 1 - СФГ «Еліта» своїх грошових зобов'язань перед позивачем - ТОВ "Хімагромаркетинг" за Договорами поставки 1 та 2 в частині оплати поставленого товару на строк більше ніж 30 днів, а також те, що ціна Договору 1 становить 37 855,40 грн., а ціна Договору 2 становить 57 612,80 грн., судом встановлено, що належний до стягнення з відповідача 1 на користь позивача штраф становить 14 320,23 грн. (5 678,31 грн. (15% від ціни Договору 1) + 8 641,92 грн. (15% від ціни Договору 2).

За таких обставин, судом встановлено, що прострочене грошове зобов'язання відповідача 1 перед позивачем за Договорами поставки від 05.12.2013р. №АП-15-0300 та від 05.12.2013р. №АП-15-0299 станом на день розгляду справи становить 81 288,03 грн., в тому числі: 60 253,69 грн. курсової різниці, 14 320,23 грн. штрафу, 4 072,35 грн. процентів річних та 2 641,71 грн. пені.

Позивачем заявлено до стягнення курсова різниця в сумі 60 253,63, штраф в сумі 14 320,23 грн., проценти річних в сумі 3 096,83 грн. та пеня в сумі 1 805,79 грн., суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, відповідно зазначені вимоги підлягають задоволенню в заявлених сумах.

ІІ. Порука

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

09.12.2013р. між ТОВ «Хімагромаркетинг» (кредитор) та ТОВ «Евромаркетинг» (поручитель) укладено Договір поруки №ПР-15-0299 (далі за текстом - Договір поруки), згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків СФГ «Еліта» за договором поставки від 05.12.2013р. №АП-15-0299 та договором поставки від 05.12.2013р. №АП-15-0300 (далі - основний договір). Згідно умов Договору поруки:

- у разі порушення боржником основного договору, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 1.2. Договору поруки);

- поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, курсових втрат, витрат кредитора тощо (пункт 1.3. Договору поруки);

- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 4.1. Договору поруки);

- цей договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України (пункт 4.2. Договору поруки);

- порука за цим договором припиняється з припиненням зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор на протязі трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання по договору не звернеться з вимогою до поручителя (пункт 4.3. Договору поруки).

Приписами статті 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, визначених договором або законом.

Згідно положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договором поруки встановлено, що ТОВ «Евромаркетинг» відповідає перед ТОВ «Хімагромаркетинг» за виконання зобов'язання СФГ «Еліта» в повному обсязі.

За таких обставин, судом встановлено наявність солідарного зобов'язання відповідача 1 та відповідача 2 перед позивачем за Договором поставки, в результаті чого відповідач 2 - ТОВ «Евромаркетинг» зобов'язаний перед позивачем в тій самій мірі, що й відповідач 1 - СФГ «Еліта», включаючи сплату суми основного боргу, процентів, неустойки, курсової різниці, при цьому позивач ТОВ «Хімагромаркетинг» у відповідності до частини 1 ст. 543 ЦК України має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі, як від солідарних боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Також, судом встановлено, що позивачем 16.12.2014р. вручено директору ТОВ «Евромаркетинг» Марцинкевичу Р.Л. вимогу від 15.12.2014р., в якій позивач на підставі Договору поруки вимагав у відповідача 2 оплати суми курсової різниці в розмірі 60 253,63 грн.

Доказів того, що відповідач 2 надав позивачу обґрунтовану відповідь на зазначену вимогу, або задовольнив вимоги позивача та сплатив суму курсової різниці, суду не подано.

Відповідно до частини 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Суду не подано жодних доказів того, що сторонами спірних відносин укладалися угоди щодо зміни спірних зобов'язань, в результаті яких збільшилась відповідальність поручителя.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави вважати припиненим зобов'язання поручителя солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань зі сплати курсової різниці, процентів та неустойки, тобто судом встановлено факт наявності солідарного обов'язку з виконання зобов'язань СФГ «Еліта» (боржника) та ТОВ «Евромаркетинг» (поручителя) перед ТОВ «Хімагромаркетинг» за основними Договорами поставки.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, враховуючи встановлення судом факту солідарного обов'язку СФГ «Еліта» та ТОВ «Евромаркетинг» зі сплати ТОВ «Хімагромаркетинг» заборгованості за Договором поставки від 05.12.2013р. №АП-15-0299 та Договором поставки від 05.12.2013р. №АП-15-0300, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними, задовольняє позов повністю та приймає рішення про стягнення солідарно з селянського (фермерського) господарства «Еліта» та товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» заборгованості в сумі 79 476,48 грн., в тому числі: курсова різниця в сумі 60 253,63, штраф в сумі 14 320,23 грн., проценти річних в сумі 3 096,83 грн. та пеня в сумі 1 805,79 грн.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідачів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» задовольнити повністю .

2. Стягнути солідарно з

Селянського (фермерського) господарства «Еліта» (85 650, Донецька обл., Мар'їнський район, с. Трудове, вул. Мічуріна, буд. 17, код ЄДРПОУ 30349028)

та товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 290, код ЄДРПОУ 35646846)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, буд. 15, код ЄДРПОУ 30262667)

60 253,63 грн. (шістдесят тисяч двісті п'ятдесят три гривні шістдесят три копійки) дооцінки вартості товару (курсової різниці),

14 320,23 грн. (чотирнадцять тисяч триста двадцять гривень двадцять три копійки) штрафу,

1 805,79 грн. (одну тисячу вісімсот п'ять гривень сімдесят дев'ять копійок) пені,

3 096,83 грн. (три тисячі дев'яносто шість гривень вісімдесят три копійки) процентів річних,

1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору .

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 19.05.2015р.

Суддя О.В. Конюх