Рішення

від 14.05.2015 по справі 914/990/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015 р. Справа№ 914/990/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЦЕГЛА", м.Самбір Львівської області

до: Приватного підприємства "Будторгсервіс", м.Львів

про: стягнення 97 100,00 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Туровський А.В. - представник (довіреність від 20.03.15р.);

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 14.05.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору :

позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЦЕГЛА" (м. Самбір, Львівська область) до Приватного підприємства "Будторгсервіс" (м.Львів) про стягнення 97 100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором постачання товару № ЛВ-007 від 02.01.2014 року не виконав, зокрема, не провів повної оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 30.03.15 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 16.04.15р. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі, визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

В судове засідання 16.04.2015 року позивач участь повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду представник позивача подав витребувані документи (вх. №15497/15 від 15.04.2015 року).

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Судом відкладено розгляд справи до 14.05.2015 року.

В судове засідання 14.05.2015 року позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядадється за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

02.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Цегла" (продавцем згідно договору, позивачем у справі) та Приватним підприємством "Будторгсервіс" (покупцем згідно договору, відповідачем у справі) було укладено договір постачання товару № ЛВ-007.

Відповідно до п. 1 договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та попередньо оплатити товар згідно виставленого рахунку.

Покупець оплачує поставлений продавцем товар за ціною, вказаною в виставлених рахунках, товар в рахунках вказується з врахуванням доставки товару на склад покупця. Поставка товару здійснюється транспортом продавця в терміни згідно заявок покупця з території складу продавця, або попередньо обговорюється сторонами (п. п. 3, 4 договору).

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 99200,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 527 від 03.09.2014 року на суму 12400,00 грн.; № 549 від 09.09.2014 року на суму 12400,00 грн.; № 561 від 12.09.2014 року на суму 12400,00 грн.; № 574 від 18.09.2014 року на суму 12400,00 грн.; № 613 від 06.10.2014 року на суму 12400,00 грн.; № 617 від 07.10.2014 року на суму 12400,00 грн.; № 623 від 09.10.2014 року на суму 12400,00 грн. та № 662 від 27.10.2014 року на суму 12400,00 грн.

Товар отримував директор відповідача - Фічук Лариса Іванівна згідно довіреності № 0209-1 від 02.09.2014 року.

За отриманий товар відповідачем оплачено 2100,00 грн.

06.02.2015 року позивач направив відповідачу претензію із вимогою оплати боргу.

Відповідно до п. 5 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на умовах попередньої оплати згідно з рахунками, виставленими продавцем.

Докази оплати на суму 97100,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Судом встановлено, що 02.01.2014 року сторони уклали договір постачання товару № ЛВ-007, який став підставою виникнення взаємних прав та обов'язків відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між сторонами договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 99200,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Порушивши умови договору в частині оплати отриманого товару, відповідач заборгував позивачу 97100,00 грн.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 5 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на умовах попередньої оплати згідно з рахунками, виставленими продавцем.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено п. 1.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Будторгсервіс" (79059, м. Львів, вул. Мазепи, 29, ідентифікаційний код 25552373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЦЕГЛА" (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Заводська, 10, ідентифікаційний код 38037519) 97100,00 грн. основного боргу та 1942,00 грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 19.05.2015 р.

Суддя Король М.Р.