Рішення

від 13.05.2015 по справі 916/857/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2015 р.Справа № 916/857/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЗ ТУР";

до відповідача: Приватного підприємства "Юкка Тревел";

про стягнення 312 592,8 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Гнатюк М.Р. - довіреність від 28.02.2013року;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЗ ТУР" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Юкка Тревел", в якій в якій просить стягнути з відповідача 312 592,8 грн., з яких 121 423,25 грн. сума основного боргу; 169 716,54 грн. штрафу; 19 303,63 грн. пені та 3 % річних у сумі 2 149,38 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення Приватним підприємством "Юкка Тревел" умов укладеного між сторонами по справі агентського договору про реалізацію туристичних продуктів № 806 від 02.04.2013 року в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2015р. було порушено провадження у справі №916/857/15-г із призначенням її до розгляду в судовому засіданні 08.04.2015 року.

Ухвалою суду від 08.04.2015 року строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотань про розгляд справи за його відсутності, розгляд справи відкладено на 13.05.2015 року.

У судовому засіданні 13.05.2015 року під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач - Приватне підприємство "Юкка Тревел" про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, шляхом надсилання судової ухвали про порушення провадження у справі від 05.03.2015 року та ухвали про продовження строку розгляду справи та відкладення від 08.04.2015 року на адресу, що зазначена у спеціальному витязі з ЄДР (а.с.90-91) та на адресу, що зазначена у договорі, у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення ухвали про порушення провадження у справі від 05.03.2015 року та ухвали про продовження строку розгляду справи та відкладення від 08.04.2015 року було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи, «за закінченням терміну зберігання» (а.с.93,121,125), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЗ ТУР" (Туроператор) та Приватним підприємством "Юкка Тревел" (Турагент) було укладено агентський договір про реалізацію туристичних продуктів № 806 (а.с.16-23), відповідно до якого Турагент зобов'язується за винагороду надати послуги Туроператору з реалізації Терпродукту шляхом укладення договорів на туристичне обслуговування або договорів на користь від імені, в інтересах та під контролем Туроператора, а також здійснювати фактичні дії, визначені договором, із забезпеченням надання Туроператором турпродукту туристам (замовникам, юридичним особам) (п.2.1 договору).

Згідно п. 4.3 договору, Турагент здійснює перерахування Туроператору грошових коштів, наданих Турагенту Туристом, Замовником або юридичною особою в оплату вартості Турпродукту протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку але не пізніше трьох банківських днів з моменту подання заявки Турагента. Оплата повинна бути підтверджена надходженням грошових коштів на поточний рахунок Туроператора.

Кошти, отримані Турагентом від реалізації Тур продукту, не є власністю Турагента, а є транзитними коштами і ввірені йому на тимчасове зберігання до здійснення розрахунків з Туроператором (п.4.4 договору).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надавши туристам за замовленнями відповідача №14350426, 14431622, 14444229, 14474844, 14494357, 6172233 (а.с.29-35) туристичні послуги на загальну суму 152 745,25 грн.

На виконання умов договору, позивачем 23.06.2014 року, 12.07.2014 року, 16.07.2014 року, 23.07.2014 року, 29.07.2014 року та 19.09.2014 року електронною поштою було направлено відповідачу відповідні рахунки на оплату наданих послуг (а.с.36-41).

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, Приватне підприємство "Юкка Тревел" за надані послуги розрахувалося лише частково на суму 31 322,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи бухгалтерськими довідками (а.с.80-81) та банківською випискою (а.с.82-88), в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 121 423,25 грн.

Враховуючи, що наявність основної заборгованості у сумі 121 423,25 грн. підтверджується матеріалами справи, а належних доказів, які б спростовували її наявність відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЗ ТУР" в цій частині цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 19 303,63 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Пунктом 7.2.3 договору сторони встановили, що у випадку прострочення зобов'язання по оплаті Турпродукта, Туроператор має право стягнути з Турагента пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочки, за кожен день прострочки. Пеня обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказано на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст. ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, п. 7.2.3 договору передбачено, що нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а продовжується до повного перерахування Турагетом вартості Турпродукту.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок пені, що наведений у позовній заяві, в межах зазначеного позивачем періоду, вважає його вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 169 716,54 грн. суд зазначає наступне

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 9.04.2012р. у справі №20/246-08, які є обов'язковими для суду при прийнятті рішення, відповідно до ст. 82 та ст. 111-28 ГПК України, у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до п. 7.2.2 договору, при не перерахуванні коштів, наданих Турагенту Туристом (юридичною особою, Замовником) в оплату вартості Терпродукту в повному обсязі та в строки, зазначені у п. 4.3 договору, Туроператор має право стягнути з Турагента штраф у розмірі 100 % від вартості Турпродукту.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем, з урахуванням наявності факту прострочення оплати, суд вважає розрахунок позивача вірним та вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Враховуючи, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися, а також те, що розмір штрафу є надмірно великий по відношенню до суми основного боргу, з урахуванням стягнення з відповідача пені та 3 % річних, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за доцільне та правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді штрафу до 85 000 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 2 149,38 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок 3% річних, наведений позивачем у позовній заяві, вважає його вірним та вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених у п. 4.3 Постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України» від 21.02.2013 року № 7 (зі змінами та доповненнями), витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Юкка Тревел" (65065, м. Одеса, Малиновський район, вул. Варненська, буд. 8 А, кв. 28, код ЄДРПОУ 26507699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЗ ТУР" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 63, офіс 2, код ЄДРПОУ 32348756) основну заборгованість у сумі 121 423 /сто двадцять одна тисяча чотириста двадцять три/ грн. 25 коп.; 19 303 /дев'ятнадцять тисяч триста три/грн.63 коп. пені; 2 149 /дві тисячі сто сорок дев'ять/ грн. 38 коп. 3 % річних; 85 000 /вісімдесят п'ять тисяч/ грн. штрафу та витрати по сплаті судового збору у сумі 6 251 /шість тисяч двісті пятдесят одна/ грн. 86 коп.

3 . В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 травня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська