Рішення

від 12.05.2015 по справі 922/1605/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р.Справа № 922/1605/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" м.Ірпінь, Київська область до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт", с. Новоганівка, Луганська область про стягнення коштів за участю :

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробонус" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до СТОВ "Агросвіт" в якій просить суд стягнути з відповідача 166 566,49грн. основного боргу, інфляційні нарахування в сумі 10 357,50грн., 3% річних в сумі 4 496,02грн., пені в сумі 18 520,10грн., плату за користування товарним кредитом в сумі 40 982,85грн., курсову різницю у розмірі 75 864,80грн., 20 % штрафу в сумі за договором в сумі 33 313,30грн., які виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №Л3020 від 13.02.2013року, укладеного між позивачем та відповідачем. Також позивач просить суд покласти на відповідача сплачені позивачем судові витрати в сумі 6335,76 грн.

20.03.2015р. господарським судом Харківської області винесено ухвалу про порушення провадження у справі за вказаним позовом.

Втім, під час виготовлення вказаної ухвали було допущено технічну описку в пункті 2 резолютивної частини, а саме в даті призначення справи до розгляду 13 квітня 2015р." замість 14 квітня 2015 р. помилково вказано 13 квітня 2015 р.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2015року , виправлено технічну описку в ухвалі господарського суду Харківської області від 20.03.2015р. у справі № 922/1605/15 шляхом заміни дати слухання справи на дату 14 квітня 2015року.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2015року , у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 12.05.2015року.

Представник позивача в судове засідання 12.05.2015року не з'явився, через канцелярію господарського суду електронною поштою (вх.№625 від 12.05.2015року) та поштою(вх.№17834 від 12.05.2015року) надіслав додаткові пояснення до позовної заяви стосовно нарахованих штрафних санкцій в яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача .

Представник відповідача в судове засідання 12.05.2015року не з*явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Інформація про час і місце розгляду справи №922/1605/15 була розміщена на сторінці господарського суду Харківської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (http://hr.arbitr.gov.ua/sud5023), доказом чого є Витяг з веб-сторінки офіційного сайта.

Відповідно до розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р розгляд справ, підсудних господарському суду Луганської області , здійснюється господарським судом Харківської області.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-062052/14, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення Антитерористичної операції, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов.

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому, слід мати на увазі, що, згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі, коли учасник судового процесу не значиться у згаданому

реєстрі, якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 нього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, - які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого суду, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час ї місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчинюється його підпис.

Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104, або пункт 2 частини другої статті 111 ГПК України.

У зв'язку з неможливістю направлення за належністю поштової кореспонденції, про складено відповідні акти від 20.03.2015 р. та від 15.04.2015року.

Ухвали суду від 20.03.2015року та від 14.04.2015року були розміщені на сторінці господарського суду Харківської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступне.

13 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробонус» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» було укладено Договір поставки №Л3020.

Розділом першим договору сторонами визначено предмет договору , зокрема, п.1.1., п.1.2., 1.3., п.1.4. договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця насіння та/або засоби захисту рослин та.або міндобрива та/або мікродобрива (іменоване надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар на умовах визначених даним Договором.

Асортимент, ціна, строк оплати, одиниця виміру, кількість, вартість партії Товару визначається Сторонами її Специфікації (як) до даного Договору або в видаткових накладних.

Товар поставляється партіями в порядку та на умовах, визначених даним Договором, відповідно до Специфікації (їй) або видаткової (их) накладної (их), що оформляються Сторонами на кожну партію Товару і є невід'ємними частинами даного Договору. В разі поставки Товару на умовах відстрочення платежу асортимент, ціна, строк плати, одиниця виміру, кількість, вартість партії Товару визначається Сторонами виключно в Специфікації як до даного Договору. У випадку розбіжності даних у Специфікації (як) щодо кількості та або вартості Товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу мас видаткова накладна.

Право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту поставки відповідної партії Товару, що оформляється у порядку, визначеному п.4.5., п.4.6. даного Договору.

Загальний обсяг Товару, що поставляється за Договором, визначається сумарно і дорівнює загальній кількості товару. поставленого Покупцем протягом строку дії Договору.

Розділом п'ятим договору сторонами визначено умови оплати та сума договору, зокрема, п5.1.,п.5.2,п.5.3. договору:

покупець здійснює оплату за Товар в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточним рахунок Постачальника згідно рахунку-фактури у порядку і строки, що визначені у Специфікації (ях), які є невід'ємною частиною цього Договору. В разі відсутності специфікації (ій) оплата Товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати згідно рахунку-фактури Постачальника або не пізніше 10 (десяти) календарних днів після поставки Товару згідно видаткових накладних. Оплата згідно рахунку-фактури дійсна в межах терміну визначеному в рахунку-фактурі. В разі несплати відповідного рахунку-фактури в вищевказаний строк рахунок - фактура анулюється і Сторони погоджують інший асортимент, ціну, кількість тощо Товару при цьому у постачальника не виникає жодного зобов'язання щодо поставки товару, зазначеного в анульованому рахунку -фактурі.

На виконання умов Договору Позивачем та Відповідачем було оформлено Специфікації, що передбачали наступні умови розрахунку за поставлений товар.

Згідно з умовами оформленої Специфікації від 25.03.2013 р. до Договору Відповідач був зобов'язаний здійснити оплату на наступних умовах:

-30% - в розмірі 1 521.00 грн. в строк до 28.03.2013 р. - сплачено вчасно;

-70% - в розмірі 3 549.00 грн. в строк до 01.11.2013 р. - сплачено 28.11.2013 року.

Таким чином, Специфікація оплачена на 100% з простроченням другого платежу.

Згідно з умовами оформленої Специфікації від 11.04.2013 р. до Договору Відповідач був зобов'язаний здійснити оплату на наступних умовах:

-30% - в розмірі 45 360,00 грн. в строк до 14.04.2013 р., - сплачено вчасно;

-70% - в розмірі 105 840.00 грн. в строк до 01.1 1.2013 р. - сплачено частками: платежами 25.12.2013року, від22.01.2014року

Таким чином, Специфікація оплачена на 100% з простроченням другого платежу,

Згідно з умовами оформленої Специфікації від 22.04.2013 р. до Договору Відповідач був зов'язаний здійснити оплату на наступних умовах:

-30% - в розмірі 13 392.00 грн. в строк до 25.06.2013 р., - сплачено вчасно;

-70% - в розмірі 31 248.00 грн. в строк до 01.10.2013 р. - сплачено 22.01.2014 р. Таким чином, Специфікація оплачена на 100% з простроченням другого платежу.

Згідно з умовами оформленої Специфікації від 23.04.2013 р. до Договору Відповідач був зобов'язаний здійснити оплату на наступних умовах:

-30% - в розмірі 46 692.00 грн. в строк до 15.05.2013 р.. - сплачено вчасно;

-70% - в розмірі 108 948.00 грн. в строк до 01.11.2013 р. - сплачено частинами: 22.01.2014 р від 02.04.2014 р.

Таким чином, сума заборгованості за даною специфікацією с становить 59 469.50 грн.

Згідно з умовами оформленої Специфікації від 13.05.2013 р. до Договору Відповідач був зобов'язаний здійснити оплату на наступних умовах:

-30% - в розмірі 24 192,00 грн. в с трок до 15.05.2013 р.. - сплачено вчасно;

-70% - в розмірі 56 447.99 грн. в строк до 01.10.2013 р. - не повністю сплачено.

Таким чином, сума заборгованості за даною Специфікацією становить 56 147,99 грн. (з урахуванням авансу у розмірі 300 грн.)

Згідно з умовами оформленої Специфікації від 12.06.2013 р. до Договору Відповідач був зобов'язаний здійснити оплачу на наступних умовах:

-30% - в розмірі 11 880,00 грн. в строк до 15.06.2013 р.,

-70% - в розмірі 27 720.00 грн. в строк до 01.10.2013 р.

Відповідач за цією Специфікацією здійснив оплату в розмірі 16 200.00 грн. 28.11.2013 р. Таким чином, сума заборгованості за даною Специфікацією становить 23 400,00 грн.

Згідно з умовами оформленої Специфікації від 22.07.2013 р. до Договору Відповідач був зобов'язаний здійснити оплату на наступних умовах:

-30% - в розмірі 4 320.00 грн. в строк до 25.07.2013 р.;

- 70% - в розмірі 10 080.00 грн. в строк до 01.10.2013 р. Заборгованість Відповідача за цією Специфікацією становить14 400,00 грн.

Згідно з умовами оформленої Специфікації від 01.10.2013 р. до Договору Відповідач був зобов'язаний здійснити оплату на наступних умовах:

-30% - в розмірі 2 880.00 грн. в строк до 01.10.2013 р.;

-70% - в розмірі 6 720.00 грн. в строк до 01.11.2013 р. Заборгованість відповідача за цією Специфікацією становить 9 600.00 грн.

У відповідності до Договору Позивач поставив, а Відповідач належним чином отримав Товар:

згідно видаткової накладної №71 8 від 05.04.201 3 р. на суму 3 600.00 грн.,

згідно видаткової накладної №926 від 12.04.2013 р. на суму 92 160.00 грн.:

згідно видаткової накладної №981 від 13.04.2013 р. на суму 59 040.00 грн.;

згідно видаткової накладної №1365 від 19.04.2013 р. на суму 25 600,00 грн.;

згідно видаткової накладної №1244 від 23.04.2013 р. на суму 1 55 640.00 грн.;

згідно видаткової накладної №1366 від 26.04.2013 р. на суму 1 470.00 грн.;

згідно видаткової накладної №1673 від 14.05.2013 р. на суму 62 639,99 грн.;

згідно видаткової накладної №1962 від 23.05.2013 р. на суму 1 7 999,99 грн.;

згідно видаткової накладної №2238 від 01.06.2013 р. на суму 44 640,00 грн.;

згідно видаткової накладної №2440 від 14.06.2013 р. на суму 39 600,00 грн.;

згідно видаткової накладної №2671 від 22.07.2013 р. на суму 14 4400,00 грн.;

згідно видаткової накладної №3099 від 02.10.2013 р. на суму 9 600.00 грн., таким чином позивачем поставлено товару на загальну суму 526 389,98

Відповідачем було здійснено наступну оплату за отриманий товар:

25.02.2013 р. - оплата в розмірі 25 600.00 грн.;

25.03.2013 р. - оплата в розмірі 1 212.30 грн.;

26.03.2013 р. - оплата в розмірі 308.70 грн.:

11.04.2013 р. - оплата в розмірі 45 360,00 грн.;

14.05.2013 р, - оплата в розмірі 71 183.99 грн.;

19.06.2013 р. - оплата в розмірі 13 392,00 грн.;

28.11.2013 р. - оплата в розмірі 16 200,00 грн.;

25.12.2013р. - оплата в розмірі 88 283,25 грн.;

22.01.2014р. - оплата в розмірі 88 283,25 грн.;

02.04.2014 р - оплата в розмірі 10 000,00 грн.,

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Позаяк відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого обладнання, оплату належним чином не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 166 566,49 грн.

На умовах договору поставки №Л3020 від 13.02.2013 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки, які регулюються нормами пар.1-3 гл.54 Цивільного кодексу України та пар.1 гл.30 Господарського кодексу України. За договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до норм ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин. Згідно з ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі в гривнях.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Нормами ст.627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В листі Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, від 21.12.2007р. за №9563 вказано, що при визначенні ціни у договорі слід враховувати положення ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України про те, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 1, 2 ст.533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується із положеннями ч.2 ст. 198 Господарського кодексу України.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

За статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках та на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, сторонам надано право визначати зокрема, у договорі, грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що дає можливість учасникам цивільного обороту уникнути впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань.

Стороні і домовились визначити еквівалент ціни Товару в доларах США або євро. відповідний еквівалент Сторони встановлюють в відповідній Специфікації (ях) або видатковій (их) накладних до договору шляхом зазначення курсу відповідної валюти до української гривні згідно п.5.3. договору.

На момент виставлення відповідного рахунку-фактури сума вартості Товару визначається постачальником за курсом долара США (євро) до гривні згідно даних Української міжбанківської валютної біржи + 1,0% до цього курсу.

У випадку, якщо курс продажу долара США (євро) У+1,0% до цього курсу на дату оплати товару є незмінним або нижчим, ніж на дату виставлення рахунку-фактури Покупець здійснює оплату товару в сумі зазначеній у відповідному рахунку - фактурі.

В тому випадку, коли курс пролажу долара США (євро) згідно даних УМВБ+ 1,0% до цього курсу на дату оплати Товару виший, ніж курс долара США (євро) згідно даних УМВБ+ 1,0% на день виставлення рахунку -фактурі, для визначення суми, яка підлягає до сплати. Сторони використовують формулу:

С2=С1*1,0%,де

С2-сума платежу в гривні, що визначається на дату оплати товару ,

С1-вартість товару в гривнях відповідно до відповідного рахунку - фактури,

К1 -курс продажу долара США(євро) за даним УМВБ на дату виставлення рахунку- фактури +1,0% до цього курсу,

К2- курс продажу долара США(євро) за даним УМВБ на дату оплати товару +1,0% , до цього курсу сума платежу в гривнях, шо визначається на дату оплати Товару, вартість Товару в гривнях відповідно до відповідного рахунку-фактури,

Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу згідно умов договору.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Сторони вправі за своєю домовленістю змінити порядок форму та види здійснення розрахунків за цим договором.

Згідно з п. 4 наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. №193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів» курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Оскільки сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості зміни обумовленої ціни у визначених ними, а чинне законодавство не містить прямого застереження про недійсність відповідної домовленості, з огляду на значне збільшення курсу продажу іноземних валют до гривні, позовна вимога про стягнення курсової різниці що пов'язана зі зміною курсу гривні до її грошового еквіваленту в іноземній валюті долар США (євро) - є підставною і підлягає задоволенню в сумі 75 864,80грн.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 40 982,85 грн. плати за користування товарним кредитом.

Відповідно до п. 5.8 Договору в разі поставки Товару до повної оплати Покупець ув'язується сплатити відсотки за користування товарним кредитом у такому порядку:

5.8.1 в період до кінцевого строку оплати вартості Товару, зазначеної у відповідній Специфікації (ях) до Договору відсотки за користування товарним кредитом не нараховуються.

5.8.2Початком нарахування відсотків за користування товарним кредитом вважається:

- наступний день за днем кінцевої дати сплати вартості Товару зазначеної в відповідній специфікації (ях) до Договору або

- наступний день за днем поставки неоплаченого Покупцем Товару (в разі поставки на умовах попередньої оплати).

Пунктом 5.8.3 Договору встановлено, що плата за використання Товарного кредиту становить 0.1 % від вартості поставленого та неоплаченого Товару за кожен календарний день користування, починаючи з дати, визначеної п. 5.8.2 до дня оплати Товару в повному обсязі.

Крім того, умовами Специфікації від 22.04.2013 р.. Специфікації від 23.04.2013 р., Специфікації від 13.05.201.3 р., Специфікації від 12.06.2013 р.. Специфікації від 22.07.2013 р., Специфікації від 01.10.2013 р. передбачено, що п. 5.8 не розповсюджується на дану Специфікацію, користування товарним кредитом покупець сплачує Постачальнику 0,07 % від вартості поставленого та неоплаченого товару за кожний календарний день користування.

Частиною 1 статті 695 Цивільного кодексу України встановлено, що договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу (частина 3 вказаної статті).

У силу частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (абзац 2 частини 5 цієї статті).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В п. 2.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

За таких підстав суд визнає вимоги позивача в частині стягнення 40 982,85грн. плату за користування товарним кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у позовній заяві позивач просить застосувати до відповідача штрафні санкції та стягнути на його користь пеню в сумі 18 520,10 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання та 20 % штрафу в сумі 33 313,30грн.

Згідно п. 7.4 Договору за порушення строку оплати, який вказано у відповідній (их) Специфікації (ях) до Договору та (або) п. 5.1. та (або) п. 5.3 та (або) п. 9.3 даного Договору, покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У відповідності до п. 7.5 Договору за порушення с троку оплати, який вказано в відповідній Специфікації (ях) до Договору та (або) п. 5.1, та (або) п. 5.З., та (або) її. 9.3. даного Договору більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 20% від вартості несвоєчасно оплаченого Товару.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу суд дійшов висновку, що він не суперечить вимогам цивільного законодавства та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 18 520,10грн., та 20% штрафу в сумі 33 313,30грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 4 496,02грн. 3 % річних та 10 357,50 грн. інфляційних втрат

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, суд звертає увагу на те, що інфляційні втрати в даному випадку не підлягають задоволенню.

Так, в постанові від 23.07.2009 у справі №15/351-08 Вищий господарський суд України наголосив на тому, що курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв'язку із знеціненням грошових коштів.

Втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Фактично сума, що виникає в зв'язку з курсовою різницею, і є інфляційними втратами.

Крім того, в п. 8.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначається, що вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Відтак, оскільки сторонами при укладанні договору передбачено відшкодування курсової різниці, підстав для стягнення інфляційних втрат не вбачає.

Судовий збір у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України та п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт"(94470, Луганська область, Краснодонський район, с. Новоганнівка, вул. Радянська, 1, код 30648257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус"(08296, Київська область, м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Крупської ,18, код 36426339)- 166 566,49грн. основного боргу, 3% річних в сумі 4 496,02грн., пені в сумі 18 520,10грн., плату за користування товарним кредитом в сумі 40 982,85грн., курсову різницю у розмірі 75 864,80грн., 20 % штрафу в сумі за договором в сумі 33 313,30грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 6 128,60грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Повне рішення складено 14.05.2015 р.

Суддя О.О. Присяжнюк