Ухвала

від 15.04.2015 по справі 804/14812/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2015 рокусправа № 804/14812/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі № 804/14812/14 за позовом Приватного підприємства «Біонтоп» до про Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,- ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Біонтоп» (далі по тексту - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 29.08.2014 року № 0004122204. (а.с. 3-5)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/14812/14. (а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що під час перевірки Він надав достатньо письмових доказів про те, що придбане ним обладнання дійсно використовується в його господарській діяльності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі №804/14812/14 адміністративний позов задоволено. (суддя - Єфанова О.В.) (а.с.135-137)

Відповідач - Державна податкова інспекція в Амур - Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі № 804/14812/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає, що за результатами перевірки він прийшов до обґрунтованого висновку про порушення Позивачем податкового законодавства та приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач та Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутністю представників сторін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що фахівцями ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Біонтоп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «СІЛКО-КОМПАНІ» за період з 01.01.2011 року по 25.07.2014 року, за результатами якої складено акт № 2230/04-61-22-4/33974531 від 20.08.2014 року. (далі акт перевірки) (а.с.11-20)

Згідно наданої суду ксерокопії зазначеного акту, перевіркою встановлено наступні порушення, а саме: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), ПП "БІОНТОП" занижено податок на додану вартість всього у сумі 16 000 грн., за листопад 2013 року у сумі 16 000 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0004122204 від 20.08.2014 року за яким Позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 16000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4000,00 грн. (а.с. 6)

Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» № 0004122204 від 20.08.2014 року є предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Біонтоп», суд першої інстанції виходив з того, що надані до суду первинні документи в повній мірі підтвердили факт реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Пунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Приписи пунктів п. 138.1, 138.6, 138.8 статті 138 Податкового Кодексу України регламентують , що включають у себе витрати операційної діяльності, що включається до складу прямих матеріальних витрат та загальновиробничих витрат, з чого складається собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, а пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 цього Кодексу визначає, що не включаються до складу витрат, а саме - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Таким чином, проаналізувавши наведені вище норми, колегія суддів зауважує, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат та доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій. При цьому, підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних і лише відсутність такої накладної або оформлення її з порушенням ст. 201 ПК України позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач за договором купівлі-продажу № 051113 від 28.11.2013 року придбав у ТОВ «СІЛКО-КОМПАНІ» (далі по тексту - продавець) вимірювач характеристик часткових розрядів, вартістю - 80000,00 грн., з урахуванням ПДВ - 16000,00 грн. (а.с. 31-32)

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору Позивачем було надано до суду: копії рахунку-фактури № РФ-281101 від 28.11.2013 року; видаткової накладної № ВН 2811001 від 30.11.2013 року; податкової накладної від 28.11.2013 року за № 1128001. Оплата продавцеві здійснена в безготівковій формі на його розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням від 28.11.2013 року № 604 на загальну суму 96000,00 грн. (а.с. 33 - 42)

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що після придбання вищезазначеного обладнання воно належним чином було введено в експлуатацію, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: наказ № 28 від 30.11.2013 року про введення в експлуатацію вимірювача характеристик часткових розрядів; акт приймання-передачі основних засобів від 30.11.2013 року; інвентарна книга обліку об'єктів основних засобів за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку « 131» за листопад 2013 року; карточка рахунку « 104» за листопад 2013 року; технічний паспорт на вказане обладнання. (а.с. 36 - 70)

Колегією суддів встановлено, що перелічені вище первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є належними доказами виконання господарських операцій за вищенаведеним договором.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ГУМ у Дніпропетровській області при перевірці використано акт перевірки, а саме акт від 30.05.2014р. №2539/46/04-03-22-03/38837927 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сілко-Компані" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з покупцями та постачальниками за період з 2011 по 2013 роки». (а.с. 103-128)

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Щодо посилань Відповідача на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити що, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Крім того, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість Відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог колегія суддів приходить до висновку, що у Позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких останнім задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість. Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані Позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зобов'язання контрагентів Позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для Позивача, так само Позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

З огляду на вищезазначені приписи законодавства та наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За даних обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 11 листопада 2014 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі № 804/14812/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 20 квітня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна