Постанова

від 13.05.2015 по справі 825/787/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2015 р. м. Київ К/800/31886/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Буряка О.І.,

представника відповідача Труба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Десна»

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року

у справі № 825/787/14

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Десна» (далі - позивач, СТОВ «Десна»)

до Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач, Варвинська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

СТОВ «Десна» звернулось у березні 2014 року до суду з адміністративним позовом до Варвинської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2013 року № 0000222200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 року № 0000222200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 351 058,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 87 764,50 гривні. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 209.2, п. 209.6, п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України); ст. 72, ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 201.10 ст. 201, п. 209.6, п. 209.7, п. 209.17 ст. 209 ПК України; ст. 190 Цивільного кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2010 року по 30.06.2013 року складено акт від 17.10.2013 року № 23/2200/03796181, яким зафіксовано порушення позивачем вимог: пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, пп. «а», «б», «в» п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 209.6, п. 209.7 ст. 209 ПК України, в результаті чого позивачем занижено сплату податку на додану вартість по загальній декларації у сумі 531 158,00 гривень та завищено суму податку на додану вартість по скорочених деклараціях з податку на додану вартість у сумі 531 158,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 року № 0000222200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 531 158,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 132 789,50 гривень.

За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін а скарги позивача без задоволення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, одним із видів діяльності СТОВ «Десна» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Підприємство зареєстроване як суб'єкт спеціально режиму оподаткування податком на додану вартість (Свідоцтво від 22.02.2012 року № 200029464).

СТОВ «Десна» в перевіряємому періоді отримано попередні оплати під поставку в майбутньому зерна пшениці, жита кукурудзи, зокрема: у листопаді 2011 року отримана попередня оплата за зерно пшениці відповідно договору в сумі 367 000,00 гривень; у грудні 2011 року отримана попередня оплата за зерно пшениці згідно договорів у сумі 105 000,00 гривень та 185 000,00 гривень; у січні 2012 року отримана попередня оплата за жито згідно договорів у сумі 462 000,00 гривень, 863 400,00 гривень та 10 000,00 гривень; у лютому 2013 року за зерно кукурудзи згідно договору в сумі 230 000,00 гривень оплата в частині 31 543,00 гривні; у березні 2013 року за зерно кукурудзи згідно договорів у сумі 30 000,00 гривень та 9791,00 гривня; у квітні 2013 року за зерно кукурудзи згідно договорів в сумі 30 000,00 гривень та 21 400,00 гривень.

СТОВ «Десна» по вищевказаних передплатах виписані податкові накладні на загальну суму 351 058,00 гривень податку на додану вартість.

При цьому, податковий орган зазначає, що сума податку на додану вартість на загальну суму 351 058,00 гривень по операціях з отримання від СТОВ «Десна» попередніх оплат за кукурудзу, жито, пшеницю СТОВ «Десна» відображено у деклараціях з ПДВ (скорочених) спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, відповідно до яких сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету.

Відповідач вважає, що операції з попередньої оплати за поставку у майбутньому зерна пшениці, жита, кукурудзи підприємством повинні бути відображені у загальних деклараціях, за якими здійснюються розрахунки з бюджетом.

Також, перевіркою було встановлено, що СТОВ «Десна» реалізувало СТОВ «Дружба-нова» майнові права на об'єкти незавершеного сільськогосподарського виробництва по вирощуванню кукурудзи згідно актів передачі майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво від 23.09.2011 року № 11/2, від 22.09.2011 року № 11/1 та у грудні 2012 року згідно договору купівлі-продажу від 31.12.2012 року № 31/12.

Судами встановлено, що суму податку на додану вартість у розмірі 129 280,00 гривень віднесено позивачем до податкових зобов'язань Декларації з ПДВ (скороченої) за вересень 2011 року та в розмірі 50 820,00 гривень за грудень 2012 року в результаті постачання СТОВ «Дружба-Нова» згідно наданих позивачем податкових накладних незавершеного виробництва кукурудзи від 22.09.2011 року, від 23.09.2011 року, від 31.12.2012 року.

Про те, позиція податкового органу полягає у тому, що згідно наданих документів на перевірку СТОВ «Десна» реалізувало своєму контрагенту майнові права на об'єкти незавершеного сільськогосподарського виробництва по вирощуванню кукурудзи, які жодним чином не можуть відноситись до сільськогосподарської продукції.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність відображення позивачем у спеціальній скороченій податковій декларації сум передоплати за поставку сільськогосподарської продукції за першою подією, оскільки передоплата за зерна пшениці, жита, кукурудзи (яке за КВЕД відноситься до сільськогосподарської продукції) відбулася раніше, ніж його поставка. При цьому, суди дійшли висновку про те, що позивачем неправомірно віднесено до податкових зобов'язань Декларації з ПДВ (скороченої) суму податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 129 280,00 гривень, грудень 2012 року в розмірі 50 820,00 гривень по операціях з реалізації майнових прав на незавершене виробництво кукурудзи СТОВ «Дружба-Нова», оскільки незавершене виробництво кукурудзи є сільськогосподарським товаром, а майнові права на таке незавершене виробництво до таких товарів не належить.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками, враховуючи наступне.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (п. 209.6 ст. 209 ПК України).

Відповідно до п. 209.7 ст. 209 ПК України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до п. 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування, установленого статтею 209 цього Кодексу, включаються до податкової декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, яка є невід'ємною частиною звітності платника за відповідний звітний період.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п. 209.1 ст. 209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.11 статті 209 ПК України визначено, що якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач зареєстрований як суб'єкт спеціально режиму оподаткування податком на додану вартість, одним із видів діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Разом з тим, встановлено, що позивач у відповідності до виду діяльності отримав від СТОВ «Дружба-нова» попередні оплати під поставку в майбутньому зерна пшениці, жита, кукурудзи.

На підтвердження господарських операцій з попередньої оплати під поставку в майбутньому зерна пшениці, жита та кукурудзи позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків-фактур, податкових накладних та банківських виписок, при дослідженні яких судами встановлено, що такі відбулись та не ставиться під сумнів податковим органом.

Крім того, судами встановлено, що на момент здійснення даних операцій позивач та його контрагент у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, установчі документи яких не були визнані в судовому порядку недійсними та був відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб. При цьому, основним видом економічної діяльності зазначеного контрагента позивача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Так, суди попередніх інстанцій проаналізувавши зазначені норми права та врахувавши, що передоплата за зерно пшениці, жита та кукурудзи (яке за КВЕД відноситься до сільськогосподарської продукції) відбулася раніше, ніж його поставка, дійшли вірного висновку про правомірність відображення позивачем у спеціальній скороченій податковій декларації сум передоплати за поставку сільськогосподарської продукції за першою подією, чим спростовано доводи відповідача, щодо обов'язку позивача визначати податкові зобов'язання з податку на додану вартість по даним операціям у деклараціях на загальних підставах і сплачувати цей податок до бюджету в загальному порядку, оскільки продукція за передоплатою не була поставлена у звітний податковий період.

Положеннями п. 209.2 ст. 209 ПК України встановлено, що за спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 ПК України, товари, це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно з Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Мінфіну від 18.11.2005 року № 790, біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

Як вже було зазначено, для визначення об'єкта оподаткування під сільськогосподарськими товарами, з урахуванням положень п. 209.7 ст. 209 ПК України, розуміють товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, які отримані в результаті здійснення сільськогосподарської діяльності, тобто в процесі управління біологічними перетвореннями біологічних активів з метою отримання сільськогосподарської продукції та/або додаткових біологічних активів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач реалізував СТОВ «Дружба-нова» майнові права на об'єкти незавершеного сільськогосподарського виробництва по вирощуванню кукурудзи згідно актів передачі майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво у вересні 2011 року та у грудні 2012 року згідно договору купівлі-продажу.

Податковий орган, з яким погодились суди першої та апеляційної інстанцій, виходив з того, що згідно наданих документів на перевірку СТОВ «Десна» реалізувало своєму контрагенту майнові права на об'єкти незавершеного сільськогосподарського виробництва по вирощуванню кукурудзи, які жодним чином не можуть відноситись до сільськогосподарської продукції. У зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що незавершене виробництво кукурудзи є сільськогосподарським товаром, а от майнові права на таке незавершене виробництво до таких товарів не належить.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 209.7 ст. 209 ПК України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до п. 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Таким чином, у податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільгоспподатку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, в даному випадку, у разі передачі останнім майнових прав на об'єкти незавершеного сільськогосподарського виробництва по вирощуванню кукурудзи згідно актів передачі майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво, якщо при цьому дотримано вимоги податкового законодавства.

Отже висновок податкового органу про те, що майнові права на об'єкти незавершеного сільськогосподарського виробництва по вирощуванню кукурудзи не можуть відноситись до сільськогосподарської продукції є необґрунтованим.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень, відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення у справі в частині відмови в позові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2013 року № 0000222200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 180 100,00 гривень за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 45 025,00 гривень.

За таких обставин касаційна скарга СТОВ «Десна» підлягає задоволенню, а касаційна скарга Варвинської ОДПІ задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 167, 220-232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Десна» - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року у справі № 825/787/14 скасувати в частині відмови в позові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 25.10.2013 року № 0000222200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 180 100,00 гривень за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 45 025,00 гривень.

В цій частині прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 25.10.2013 року № 0000222200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 180 100,00 гривень за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 45 025,00 гривень.

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року у справі № 825/787/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно