Ухвала

від 13.05.2015 по справі 826/4317/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 року м. Київ К/800/36276/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013

у справі № 826/4317/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 № 0001622220.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що реальність виконання операцій з поставки послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Східна Україна» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аква» підтверджується документально, тоді як викладені Інспекцією в акті перевірки обставини не є свідченням недобросовісності позивача як платника податків та необґрунтованості його податкової вигоди.

Посилаючись на невідповідність висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень зі спору, положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення судів та відмовити у позові. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що установлені у ході проведених заходів із зустрічного податкового контролю обставини щодо господарської діяльності названих контрагентів свідчать про неможливість виконання ними послуг та підтверджують номінальне оформлення розглядуваних операцій виключно з метою отримання сприятливих податкових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Східна Україна» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аква» за періоди з 01.02.2012 по 28.02.2012 та з 01.05.2012 по 31.05.2012.

За результатами цієї перевірки Інспекцією було складено акт від 06.02.2013 № 482/22-222-24720182 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 231 458 грн. за основним платежем із застосуванням 57865 грн. штрафних санкцій.

Підставою для цього донарахування слугував висновок Інспекції про незаконне відображення позивачем у податковому обліку податкового кредиту за операціями з придбання експлуатаційно-господарських послуг, послуг з прибирання, послуг з обслуговування адміністративного будинку у названих контрагентів.

Зі змісту оскаржуваних судових актів вбачається, що даний висновок податкового органу ґрунтується на установлених у ході здійснення зустрічно-перевірочних заходів з податкового контролю обставинах щодо неперебування спірних постачальників за місцезнаходженням та відсутності у них майна, транспортних засобів, основних фондів, виробничих та трудових ресурсів для провадження фактичної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди попередніх інстанцій правомірно визнали правову позицію податкового органу зі спору помилковою, виходячи з того, що у сукупності та взаємозв'язку зібрані у справі докази (подані позивачем договори з додатками, податкові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), виписки з банківського рахунку Товариства) спростовують висновки Інспекції та підтверджують реальність виконання господарських операцій з поставки названих послуг товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Східна Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аква».

При цьому суди об'єктивно відхилили посилання Інспекції на те, що платник не мав фактичної (реальної) господарської діяльності з названими контрагентами з огляду на відсутність у останніх трудових ресурсів, виробничих активів, основних фондів, складських приміщень, оскільки податковим органом не доведено зв'язок цього факту з неможливістю виконати товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Східна Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аква» договірних зобов'язань перед позивачем. Адже чинним законодавством передбачено можливість залучення платником осіб до виконання роботи на умовах найму без реєстрації у державних органах. Основні та транспортні засоби необов'язково повинні перебувати у власності суб'єкта господарювання, позаяк можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб.

Доводи Інспекції про відсутність контрагентів за юридичними адресами, вказаними в установчих документах, свідчать лише про недотримання цими постачальниками порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводять того, що послуги насправді не надавалися позивачеві.

З урахуванням викладеного суди обох попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для невизнання права позивача на податковий кредит за розглядуваними операціями, і правомірно задовольнили позов.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні. Крім того, зазначені доводи спрямовані на переоцінку встановлених судами фактичних обставин справи та прийнятих ними доказів, що є неприпустимим в силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України. Інших доводів касаційна скарга не містить.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 у справі № 826/4317/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько