Ухвала

від 13.05.2015 по справі 914/3933/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.05.2015 р. Справа № 914/3933/14

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства проектно-конструкторського технологічного інституту „Львівхарчопроект", м. Львів, про розстрочку виконання рішення від 17.12.2014 р. у справі № 914/3933/14

за позовом:Державної установи „Львівська обласна фітосанітарна лабораторія", м. Львів до відповідача:Державного підприємства проектно-конструкторського технологічного інституту „Львівхарчопроект", м. Львів про:стягнення 39853,01 грн.

Суддя Артимович В.М.

Секретар судового засідання Струк Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: Лободзець Д.Я. - представник;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява Державного підприємства проектно-конструкторського технологічного інституту „Львівхарчопроект", м. Львів, про розстрочку виконання рішення від 17.12.2014 р. у справі № 914/3933/14 за позовом Державної установи „Львівська обласна фітосанітарна лабораторія", м. Львів, до Державного підприємства проектно-конструкторського технологічного інституту „Львівхарчопроект", м. Львів, про стягнення 39853,01 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.12.2014 р. позов Державної установи „Львівська обласна фітосанітарна лабораторія", м. Львів, задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Проектно-конструкторський технологічний інститут "Львівхарчопроект" на користь Державної установи "Львівська обласна фітосанітарна лабораторія" 39853,01 грн. основного боргу, 1857,00 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 р. апеляційну скаргу Державного підприємства проектно-конструкторського технологічного інституту "Львівхарчопроект" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2014 р. у справі № 914/3933/14 без змін.

На виконання рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2014 р. та Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 р. у справі № 914/3933/14 суд видав наказ від 03.03.2015 р.

24.03.2015 р. на розгляд суду відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення від 17.12.2014 р. від 24.03.2015 р. за № 54.

Ухвалою суду від 26.03.2015 р. заяву Державного підприємства проектно-конструкторського технологічного інституту „Львівхарчопроект" від 24.03.2015 р. за № 54 повернуто заявнику без розгляду.

02.04.2015 р. відповідач повторно звернувся з заявою про розстрочку виконання рішення від 17.12.2014 р. від 02.04.2015 р. за № 63.

Ухвалою суду від 03.04.2015 р. заяву Державного підприємства проектно-конструкторського технологічного інституту „Львівхарчопроект" про розстрочку виконання рішення від 17.12.2014 р. прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 16.04.15 р.

14.04.2015 р. на розгляд суду представник позивача подав клопотання з проханням продовжити строк розгляду справи.

16.04.2015 р. через канцелярію на розгляд суду представник відповідача подав клопотання з проханням долучити до матеріалів справи ряд документів.

08.05.2015 р. на розгляд суду позивач подав заперечення на заяву відповідача про розстрочку виконання рішення у справі.

В засідання суду 13.05.2015 р. представник позивача з'явився, надав пояснення щодо заяви та просив суд відмовити в задоволенні заяви Державного підприємства проектно-конструкторського технологічного інституту „Львівхарчопроект" про розстрочку виконання рішення від 17.12.2014 р. у справі № 914/3933/14.

Представник відповідача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено у п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Свою заяву боржник обгрунтовує тим, що заборгованість перед позивачем виникла у зв'язку з тривалою відсутністю замовлень на послуги підприємства у спірний період, проте на даний час фінансове становище відповідача стабілізується, однак, на рахунках підприємства відсутні грошові кошти в сумі, яка б дозволила виконати рішення суду в повному обсязі. Також заявник зазначає, що примусове стягнення, зокрема, шляхом накладення арештів на рахунки боржника, призведе до блокування роботи підприємства та унеможливить ведення господарської діяльності, що спричинить зростання поточної заборгованості перед кредитором, а також до заборгованості перед працівниками підприємства з виплати заробітної плати, та як наслідок призведе до невиконання рішення суду. На підтвердження зазначеного відповідачем додано довідку ПАТ КБ «Приватбанк» від 24.03.2015 р. за № 0-8.7.0.0.0/1503241434151 про те, що залишок на рахунку боржника становить 171,27 грн.

Згідно заперечень позивача від 08.05.2015 р. за № 263 останній зазначає, що позивач є бюджетною установою, що фінансується з державного бюджету. Також кошторисом доходів та видатків на 2015 рік на суму заборгованості зменшуються видатки на поточний рік, що призведе до заборгованості установи перед іншими організаціями, які надають послуги позивачу по газопостачанню та електропостачанню і як наслідок повне відключення будинку № 18 по вул. Вітовського у м. Львові від газопостачання.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає дані обставини такими, що не є достатніми для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено у п. 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, відповідно до 7.2. вказаної постанови, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо .

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

У заяві про розстрочку виконання рішення суду заявник наголошує на складному фінансовому становищі товариства, що підтверджує вищезгаданою довідкою банку.

Боржник у своїй заяві вказує на те, що сума, присуджена до стягнення є досить великою і сплата всієї суми одразу може призвести до зупинки діяльності боржника та його неплатоспроможності.

Боржник вважає, що у випадку арешту його рахунків та майна, це заблокує його господарську діяльність та унеможливить повне виконання ним зобов'язань.

При розгляді даної заяви суд виходить з того, що, оскільки ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у постанові від 26 грудня 2003 року № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Із вказаного вище випливає, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Обставини, на які посилається заявник (важке фінансове становище підприємства), не є винятковими та не можуть бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

З наведеного вбачається, що заявником не надано належних доказів в розумінні ст. 33 ГПК України наявності обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Беручи до уваги викладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, наявність вини відповідача у виникненні спору, суд прийшов до висновку, що заява Державного підприємства проектно-конструкторського технологічного інституту „Львівхарчопроект" є необгрунтованою, не підтвердженою належними доказами та такою, що не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства проектно-конструкторського технологічного інституту „Львівхарчопроект", м. Львів, про розстрочку виконання рішення від 17.12.2014 р. у справі № 914/3933/14 відмовити повністю.

Суддя Артимович В.М.