Рішення

від 05.05.2015 по справі 922/4831/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2015 р.Справа № 922/4831/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Жельне С.Ч.

судді: Аюпова Р.М. , Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

розглянувши справу

за позовом Куп'янського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Грушівської сільської ради, с.Грушівка до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Куп'янськ , 2. Куп'янської районної державної адміністрації, м. Куп'янськ, 3. Реєстраційної служби Куп'янського міськрайонного управління юстиції, м. Куп'янськ про треті особи визнання недійсним договору, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків, третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головне управління Держземагентства у Харківській області, третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Управління Держземагентства у Куп'янському районі Харківської області. за участю представників:

від органу прокуратури - Панова М. С.,

від позивача - Бикова О.Ю.,

від першого відповідача - не з'явився;

від другого відповідача - не з'явився;

від третього відповідача - не з'явився.

від третьої особи 1 - Ремінний В.І.

від третьої особи 2 - Ведут Н.М.,

від третьої особи 3 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Куп'янський міжрайонний прокурор Харківської області в інтересах держави в особі Грушівської сільської ради (надалі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та Куп'янської районної державної адміністрації, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Куп'янської районної державної адміністрації № 214 від 07.09.2004 року та № 193 від 11.08.2005 року;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,5600 га, укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Куп'янською районною державною адміністрацією, зареєстрований у Куп'янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 20.02.2006 року за № 040667400002;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди землі земельної ділянки площею 0,5600 га, укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Куп'янською районною державною адміністрацією.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2014 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.11.2014 року о 12:00 год.

Цією ж ухвалою до участі у справі, в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача судом залучено Реєстраційну службу Куп'янського міськрайонного управління юстиції та Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області.

Ухвалою суду від 26.11.2014 року, у зв'язку із неявкою в призначене судове засідання представників позивача та третіх осіб, розгляд справи було відкладено на 17.12.2014 року об 11:30 год.

У судовому засіданні 17.12.2014 року було оголошено перерву до 25.12.2014 року до 12:30 год.

На підставі ухвали суду від 25.12.2014 року та Розпорядження заступника голови господарського суду Харківської області від 25.12.2014 року призначено колегіальний розгляд справи № 922/4831/14 у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., судді Аюпова Р.М. та Лаврова Л.С.

Ухвалою суду від 25.12.2014 року розгляд справи було відкладено на 03.02.2015 року о 14:20 год.

Ухвалою суду від 03.02.2015 року до участі у справі, в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів судом залучено Головне управління Держземагентства у Харківській області та Управління Держземагентства у Куп'янському районі Харківської області. Розгляд справи було відкладено на 19.02.2015 року о 14:20 год.

Ухвалою суду від 19.02.2015 року розгляд справи відкладався до 10.03.2015 року до 14:20 год.

Ухвалою суду від 10.03.2015 року до участі у справі, в якості іншого відповідача судом було залучено Реєстраційну службу Куп'янського міськрайонного управління юстиції.

Цією ж ухвалою розгляд справи було відкладено на 08.04.2015 року о 14:20 год.

Ухвалою суду від 08.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 05.05.2015 року о 14:20 год.

Представник органу прокуратури у судовому засіданні 05.05.015 року підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні 05.05.2015 року представник позивача заявлений прокурором позов підтримав в повному обсязі.

Перший відповідач правом на участь свого представника в господарському засіданні 05.05.2015 року не скористався. У відзиві на позовну заяву та у попередніх судових засіданнях ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечував, обґрунтовуючи свою правову позицію тим, що викладені у позовній заяві доводи стосовно знаходження спірної земельної ділянки в межах населеного пункту с. Грушівка є безпідставними та документально непідтвердженими.

Представники Куп'янської районної державної адміністрації та Реєстраційної служби Куп'янського міськрайонного управління юстиції в судове засідання, призначене на 05.05.2015 року не прибули.

Присутні в судовому засіданні представники Державної інспекції сільського господарства в Харківській області та Головного управління Держземагентства у Харківській області в обґрунтування поданого прокурором позову або заперечень проти нього не виступили.

Представник Управління Держземагентства у Куп'янському районі Харківської області у судове зсідання 05.05.2015 року не прибув.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Так, розпорядженням Куп'янської районної державної адміністрації № 214 від 07.09.2004 року Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки з метою оформлення права оренди земельної ділянки 0,56 га.

Розпорядженням Куп'янської районної державної адміністрації № 193 від 18.08.2005 року затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,56 га та передачі її в оренду Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку з торговою вставкою та альтанкою.

На підставі вказаних розпоряджень 20.02.2006 року між Куп'янською районною державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки 0,56 га, зареєстрований у Куп'янському районному відділі державної реєстрації земель ХРФ ДП ЦДЗК за № 040667400002.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка була передана в оренду для обслуговування нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_2

Із наявного в матеріалах справи договору купівлі - продажу від 20.09.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Куп'янської державної нотаріальної контори Гречук Е.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-4225, вбачається, що ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_2 купив 1/2 частину цілісного майнового комплексу, який знаходиться в с. Грушівка, Куп'янського району, Харківської області та розташований на земельній ділянці Грушівської сільської ради.

Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності від 20.05.2002 року, виданого виконавчим комітетом Грушівської сільської ради, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить жилий будинок з торговою вставкою та альтанкою, що знаходиться в АДРЕСА_2.

За доводами органу прокуратури спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Грушівка, відтак право розпорядження останньою належить представницькому органу відповідної територіальної громади - Грушівській сільській раді.

На підставі вищевикладених обставин прокуратура констатує незаконність оскаржуваних розпоряджень Куп'янської районної державної адміністрації та, як наслідок, неправомірність передачі в оренду Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 спірної земельної ділянки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі ч.2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності є районні, обласні Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених у абзаці третього цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, розпорядження землями територіальних громад.

В той же час, стаття 17 Земельного кодексу України відносить до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Із змісту спірного Договору оренди землі від 20.02.2006 року № 040667400002 слідує, що земельна ділянка площею 0,56 га передається в оренду для житлової забудови та громадських послуг (п.13 Договору).

При цьому, відповідно до положень ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

У відповідності до матеріалів проекту відведення, а саме експлікації земельних угідь, цільове призначення спірної земельної ділянки визначено за кодом Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.13.2 - землі житлової забудови і комерційного використання.

Разом з тим, відповідно до УКЦВЗ, землі житлової забудови і комерційного використання є землями змішаного використання (п.1.13) та землями населених пунктів.

Як вбачається з матеріалів справи, попередньо право користування спірною земельною ділянкою було закріплене за АТ "Старовірівський кар'єр" відповідно до державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за 1997 № 39, Серія ХР19-00-002940 (т.2 а.с. 33). При цьому, зазначений правовстановлюючий документ був виданий підприємству саме Грушівською сільською радою. Більше того, на підставі відповідного рішення вказаного органу місцевого самоврядування № 78 від 09.10.2001 року таке речове право АТ "Старовірівський кар'єр було й припинено.

Так, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про факт проведення організаційно-правових заходів спрямованих на віднесення спірної земельної ділянки до земель державної форми власності.

Крім того, із наявних у справі матеріалів вбачається, що на спірній земельній ділянці розташований цілісний майновий комплекс, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, тобто в межах населеного пункту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах с. Грушівка.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Аналогічна за змістом правова норма міститься в ст. 118 Конституції України.

За таких обставин Куп'янська районна державна адміністрація, передаючі в користування ОСОБА_2 земельну ділянку, яка знаходиться в межах населеного пункту, діяла всупереч приписів Земельного кодексу України, з перевищенням повноваження у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. з ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції, що діяла на момент винесення спірного розпорядження) розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваних розпоряджень голови Куп'янської районної державної адміністрації № 214 від 07.09.2004 року та № 193 від 11.08.2005 року.

Вирішуючи господарський спір в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, суд виходить з наступного.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.

Отже, в даній справі необхідною умовою для визнання договору орнедди недійсним є встановлення обставин, визначених ст. 203 ЦК України - невідповідності договору вимогам Закону.

У відповідності ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У відповідності до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ЦК України узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто, встановлений вище судом факт незаконності розпоряджень Куп'янської районної державної адміністрації № 214 від 07.09.2004 року та № 193 від 11.08.2005 року, на підставі яких ОСОБА_2 було надано в оренду спірну земельну ділянку, та його скасування судом, означає відсутність передбаченої нормою ч.1 статті 124 Земельного кодексу України обов'язкової передумови для укладення договору оренди землі - рішення відповідного органу виконавчої влади. В свою чергу це означає невідповідність спірного договору вимогам Закону і, як наслідок, необхідність визнання його недійсним

Поряд з цим, колегія суддів вважає передчасними та необґрунтованими позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації договору оренди землі земельної ділянки площею 0,5600 га, укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Куп'янською районною державною адміністрацією, з огляду на слідуюче.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст.20 Господарського кодексу України.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені наступні повноваження органу державної реєстрації прав: проведення державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечення обліку безхазяйного нерухомого майна; інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

За змістом абзацу другого ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Обов'язковій державній реєстрації, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

При цьому, згідно з положеннями ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав

Тобто, державний реєстратор при надходженні відповідного рішення суду зобов'язаний внести до державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації прав в силу прямої вказівки на це Закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає потреби окремого скасування державної реєстрації спірного договору та відмовляє в задоволенні позову в цій частині вимог.

Таким чином, заявлені прокурором позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до приписів п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор.

З огляду на викладене, судові витрати у даній справі відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Куп'янської районної державної адміністрації № 214 від 07.09.2004 року "Про дозвіл на встановлення меж земельної ділянки підприємцю ОСОБА_2" та № 193 від 11.08.2005 року "Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки та передачі її в оренду суб'єкту підприємницької діяльності - фізичні особі ОСОБА_2".

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,5600 га, укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Куп'янською районною державною адміністрацією, зареєстрований у Куп'янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 20.02.2006 року за № 040667400002.

Стягнути з Грушівської сільської ради Куп'янського району харківської області (63758, Харківська область, Куп'янський район, с. Грушівка, пров. Центральний, 1, код ЄДРПУО 21226984) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 1 218 грн. судового збору.

Стягнути з Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області (63701, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 3 045 грн. судового збору.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (63701, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 609 грн. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його підписання шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Повне рішення складено 12.05.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя С.Ч. Жельне Р.М. Аюпова С.Ч. Жельне

справа № 922/4831/14