Постанова

від 18.05.2015 по справі 904/1602/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015 року Справа № 904/1602/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Валяр М.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Ільїн А.М., довіреність № б/н від 26.02.15, представник;

представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року у справі № 904/1602/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Днепрохімсервіс»», м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства « Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», м. Дніпропетровськ

про стягнення 23 401,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2015 року (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Днепрохімсервіс»» задоволені.

Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ДНЕПРОХІМСЕРВІС" 17712,88 грн. основного боргу, 793,48 грн. 3% річних, 4894,80 грн. інфляційних нарахувань та 1827,00 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Публічне акціонерне товариство « Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні інфляційних втрат та 3 % річних.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що при винесенні рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права.

Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення ст. 625 ЦК України в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу, оскільки за відсутності договору позивач мав право лише на сплату процентів за користування чужими грошовими коштами у відповідності до ч.2 ст. 692 ЦК України.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 18 травня 2015 року.

Зміна судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 18 травня 2015 року.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його участю в іншому судовому засіданні.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 (із змінами і доповненнями) (далі - Постанова Пленуму), господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК)

Відповідно до абзацу 1 п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, з аналізу вищенаведених норм випливає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні 18 травня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови відповідно до статей 85,99,105 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з березня 2013 року по вересень 2014 року позивач на користь відповідача здійснив поставку продукції на загальну суму 17712,88 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-000103 від 18.03.2013р., №РН-000122 від 25.03.2013р., №РН-000180 від 29.04.2013р., №РН-000181 від 29.04.2013р., №РН-000369 від 20.08.2013р., №РН-000370 від 20.08.2013р., №РН-000456 від 10.10.2013р., №РН-000543 від 19.11.2013р., №РН-0000436 від 23.09.2014р. та довіреностями №892 від 15.03.2013р., №1046 від 25.03.2013р., №1559 від 29.04.2013р., №1559 від 29.04.2013р., №2957 від 12.08.2013р., №2999 від 14.08.2013р., №3689 від 10.10.2013р., №4168 від 19.11.2013р., №2318 від 22.09.2014р., на отримання представником ПАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" цінностей від ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "ДНЕПРОХІМСЕРВІС", товарно-транспортними накладними, податковими накладними та рахунками-фактурами копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.20-62). Накладні мають підписи з боку Позивача та Відповідача та скріплені печатками обох підприємств.

Звертаючись до Публічного акціонерного товариства « Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» із позовом про стягнення 23401,16 грн., з яких: 17712,88 грн. - сума основного боргу, 793,48 грн. - 3% річних, 4894,80 грн. - інфляційні нарахування, позивач посилався на не виконання відповідачем грошового зобов'язання перед Позивачем за отриманий товар.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Позивач в період з березня 2013 року по вересень 2014 року здійснив відповідачу поставку продукції на загальну суму 17712,88 грн., проте відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого товару не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача разом із 793,48 грн. 3% річних, нарахованих по кожній видатковій накладній окремо за період з 19.03.2013р. по 27.02.2015р. та 4894,80 грн. інфляційних нарахувань за період з квітня 2013р. по лютий 2015 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Дії сторін ( передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

В силу частини 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом першої інстанції і не заперечувалось сторонами, позивач поставив товар, проте відповідач свої зобов'язання в частині оплати за поставлений товар не виконав, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу.

Відповідач в означеній частині рішення суду не оскаржує.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, висновки суду першої інстанції про стягнення з Відповідача 793,48 грн. 3% річних та 4894,80 грн. інфляційних нарахувань - є правильними та обґрунтованими.

При цьому, суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних за кожною накладною, та дійшов висновку про вірність розрахунків.

Доводи апелянта про те, що положення статті 625 ЦК України не можуть бути застосовані, оскільки норми ст.692 ЦК України є спеціальними у спірних правовідносинах і не передбачають стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає безпідставними, оскільки положення статті 625 ЦК України застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання.

Як роз'яснено у п.6.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України « Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами, то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника із позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних - за наявності порушення боржником

грошового зобов'язання.

Оскільки між сторонами відсутній договір у якому б визначалися проценти за користування чужими коштами, а відповідач порушив зобов'язання в частині своєчасної оплати за поставлений товар, відсутні законні підстави для незастосування положень ст. 625 ЦК України до правовідносин сторін.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є неспроможними, висновків суду першої інстанції вони не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів, які надані судом першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому судове рішення у відповідності до п.1 ч.1 ст. 103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» - залишити без задоволення.

Рішення на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року у справі № 904/1602/15 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 травня 2015 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус