Постанова

від 18.05.2015 по справі 904/6589/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015 року Справа № 904/6589/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Валяр М.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Смірнов А.А. представник, довіреність № б/н від 02.01.15;

від відповідача: Сущенко М.В. представник, довіреність № б/н від 14.03.15;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕГАТ СП»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2014 року у справі № 904/6589/14

за позовом Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕГАТ СП», м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості в розмірі 92 234,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2014 року (суддя Ліпинський О.В.) позов Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району м. Дніпропетровська - задоволений.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕГАТ СП» на користь Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району м. Дніпропетровська заборгованість у розмірі 92 234,42 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРЕГАТ СП», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув штрафні санкції, оскільки договором, укладеним між сторонами не передбачено штрафних санкцій за невиконання зобов'язань, їх нарахування та розмір.

Суд прийняв до уваги розрахунок позивачем пені у розмірі 4 736, 47 грн., яка нарахована за 10 місяців прострочення виконання зобов'язання, що порушує положення п.6 ст. 232 ГК України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано нарахував 3% річних та інфляційні втрати за період з листопада 2013 року по липень 2014 року, в той час як заборгованість нарахована за період з вересня по липень 2014 року.

Всі ці обставини на думку відповідача, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 18 травня 2015 року.

Зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 18 травня 2015 року

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду та відмовити у позові.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні 18 травня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови відповідно до статей 85,99,105 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2010 року між Позивачем (Стороною-2) та Відповідачем (Стороною-1) укладено договір № Ар-71/12-2010, за умовами якого Сторона-2 надає Стороні-1 право використання будівель за адресами, що вказані у Додатку №-1 "Перелік будівель, які підвідомчі КВЖРЕП Індустріального району", для будівництва і експлуатації Стороною-1 комп'ютерних мереж Інтернет (надалі КМІ), а Сторона-1 сплачує Стороні-2 винагороду за надання такого права.

Мета використання Стороною -1 будинків Сторони-2 - надання населенню послуг з підключення до систем комп'ютерних мереж Інтернету і подальшого абонентського обслуговування. (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1., 2.1. Договору для організації КМІ в будинках Сторони-2, Сторона-1 встановлює необхідне обладнання, що забезпечує у подальшому необхідні роботи з експлуатації. Сторона-2 видає технічні умови на підключення обладнання Стороні-1 до внутрішньо будинкових електричних мереж, після виконання яких, Сторона-1 укладає договір з Дніпропетровськими міськими електричними мережами для прямих розрахунків за спожиту електроенергію.

Відповідно до п. 5.1. Договору з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 01.03.2012 року розмір оплати за використання будинків Сторона-2 для експлуатації Стороною-1 КМІ складає 2,06 грн. за знаходження одного комунікаційного ящика в місяць.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 28.05.2013 року №214 "Про питання використання окремих конструктивних елементів житлових будинків (гуртожитків) комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська операторами, провайдерами телекомунікацій" було затверджено: порядок визначення розміру та використання плати за право користування чужим майном (сервітут) у житлових будинках (гуртожитках) комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська операторами, провайдерами телекомунікацій; форму договору про встановлення сервітуту; відсоток використання окремих конструктивних елементів житлового будинку (гуртожитку) у розмірі 0,01 %.

На виконання вказаного рішення, 01.09.2013 року між Позивачем (Балансоутримувачем) та Відповідачем (Сервітуарієм) укладено Додаткову угоду № 2 (надалі Додаткова угода) до договору від 01.12.2010 року № Ар-71/12-2010, предметом якої є обмежене право користування Сервітуарієм конструктивними елементами житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська (далі - Об'єкти) для задоволення потреб Сервітуарія, які не можуть бути задоволені іншим способом, щодо розпорядження власним майном, яке розміщено у визначених проектними рішеннями місцях - комплексом технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків, у тому числі програм радіо- та телебачення, або повідомлень будь-якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах, крім радіотехнічних, між кінцевим обладнанням (далі -Телекомунікаційні мережі), що знаходяться за адресами, які зазначені у додатку до Договору.

Згідно п. 2.1. Додаткової угоди Сервітуарій зобов'язується вносити Балансоутримувачу відповідно до умов Договору плату за користування Об'єктом відповідно до Порядку визначення розміру та використання плати за право користування чужим майном (сервітут) у житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська операторами, провайдерами телекомунікацій.

Відповідно до 2.3. Додаткової угоди загальний розмір плати за Договором становить 7518,14 гри., в тому числі ПДВ 1253,02 гри. за один календарний місяць.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат СП» із позовом про стягнення заборгованості в розмірі 92 234,42 грн., із яких: 80 998 грн. 18 коп. - основного боргу, 4 736 грн. 47 коп. - пені, 5 479 грн. 46 коп. - інфляційних збитків, 1 020 грн. 31 коп. - 3% річних, позивач посилався на порушення з боку Відповідача господарського зобов'язання, встановленого умовами договору № Ар-71/12-2010 від 01.12.2010 року в частині оплати за використання будівель.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов Договору та Додаткової угоди Позивачем було надано Відповідачу право користування сервітутами у житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська за період з вересня 2013 року по липень 2014 року на суму 82699 грн. 54 коп., що підтверджується рахунками, які містяться в матеріалах справи. Проте, у порушення умов договору, Відповідач за користування сервітутами розрахувався частково в розмірі 1 701 грн. 36 коп., внаслідок чого заборгованість в розмірі 80 998 грн. 18 коп. підлягає стягненню на користь позивача разом із нарахованими пенею, 3% річних та інфляційними втратами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно рахунків на оплату, позивачем за період з вересня 2013 року по липень 2014 року надано право користування сервітутами у житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська на суму 82699 грн. 54 коп., які були оплачені відповідачем частково в розмірі 1 701 грн. 36 коп., внаслідок чого колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення відповідачем зобов'язання та стягнення суми боргу в сумі 80 998 грн. 18 коп.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.1. Додаткової угоди сторони погодили, що за несплату, несвоєчасну або неповну оплату платежів, передбачених розділом 2 Договору, Сервітуарій сплачує Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За порушення строків здійснення платежів, Позивач нарахував Відповідачеві пеню за період з 21.10.2013 року по 21.08.2014 в розмірі 4 376 грн. 47 коп. (а.с. 13-14).

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача, інфляційні втрати за період з листопаду 2013 року по липень 2014 року складають 5 479 грн. 46 коп., а 3% річних за період з 21.10.2013 року по 21.08.2014 року - 1 020 грн. 31 коп., які суд першої інстанції також обґрунтовано стягнув з відповідача.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає: 92 234,42 грн., із яких: 80 998 грн. 18 коп. - сума основного боргу, 4 736 грн. 47 коп. - пеня, 5 479 грн. 46 коп. - інфляційні втрати, 1 020 грн. 31 коп. - 3% річних.

При цьому, доводи апелянта про те, що суд безпідставно стягнув пеню є необґрунтованими, оскільки пунктом 5.1. Додаткової угоди сторони погодили, що за несплату, несвоєчасну або неповну оплату платежів, передбачених розділом 2 Договору, Сервітуарій сплачує Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Також є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо нарахування пені за період, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано з огляду на наступне.

Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте у відповідності до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем розрахована пеня у межах шестимісячного строку, передбаченого ст. 232 ГК України, оскільки договором та додатковою угодою передбачена помісячна оплата. Як вбачається з розрахунку, пеня на суму боргу за кожен місяць розрахована у межах 6-місячного строку ( л.с.13), а 10 місяців, на які посилається апелянт - це загальний період, у якому виникла заборгованість, тому доводи апелянта в цій частині спростовуються розрахунком, наданим позивачем і перевіреним як судом першої інстанції , так і судом апеляційної інстанції.

Не є обґрунтованим також посилання апелянта на неправильний розрахунок інфляції та 3% річних з огляду на те, що на думку апелянта, сума основної заборгованості утворилась у період з вересня по липень 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні позивача із позовом була допущена помилка у визначені періоду утворення основного боргу, зазначена позивачем у розрахунку на л.с. 10, де вказаний період з вересня 2014 року по липень 2014 року.

У подальшому, під час розгляду справи позивач у письмових поясненнях ( л.с. 88) виправив помилку, надавши розрахунок суми основного боргу з вересня 2013 року по липень 2014 року.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи без участі представника відповідача, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки він був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Про означене свідчить реєстр на відправку замовленої пошти від 3.10.2014 року, та особиста присутність представника відповідача у судовому засіданні 30.09.2014 року, коли розгляд справи було відкладено на 21.10.2014 року.

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Заявлене представником відповідача у судовому засіданні клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення по справі щодо визнання договору № АР-71/12-2010 від 1 грудня 2010 року недійсним, задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншім судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Проте, відповідачем не зазначено, які саме обставини не можуть бути самостійно встановлені судом у даній справі, тому клопотання задоволенню не підлягає.

Крім того, в разі визнання договору недійсним, відповідач не позбавлений права звернутись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 101,103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕГАТ СП» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2014 року у справі № 904/6589/14 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 травня 2015 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус