Ухвала

від 27.08.2014 по справі 200/14041/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/926/14 Справа № 200/14041/14-к Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Судді-доповідача ОСОБА_2 ,

Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

за участю:

адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2014 року про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Бабушкінськього районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2014 року було частково задоволено клопотання прокурора прокуратури м. Дніпропетровська ОСОБА_8 по кримінальному провадженню № 32014040040000027 та накладено заборону на використання та розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на розрахункових рахунках пластикових карток № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_7 (і.п.н. НОМЕР_3 ) та знаходяться в ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299), м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, надавши інформацію про стан рахунку на час виконання ухвали; накладено заборону на використання та розпорядження на інші грошові кошти, що знаходяться на будь-яких інших рахунках ОСОБА_7 (і.п.н. НОМЕР_3 ) в ПАТ КБ «Приватбанк», надавши інформацію про стан кожного з рахунків на час виконання ухвали.

Свої висновки слідчий суддя мотивує достатньою підставою вважати, що зазначене майно дійсно є засобом вчинення злочину, зберегло на собі сліди злочину, а також є таким, що одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та є доходами від них. За таких обставин майно відповідає критеріям, наведеним у п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 167 КПК України, але підлягає забороні використання майна та забороні розпоряджатися даним майном, відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, у зв`язку тим, що особі, якій належить майно, не пред`явлено підозру.

Не погоджуючись з рішенням, прийнятим слідчим суддею, ОСОБА_7 була подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що клопотання прокурора задоволено частково безпідставно, оскільки в ході проведення досудового слідства не встановлено жодного факту її причетності до будь-якого кримінального правопорушення. Прокурором не доведено, а судом не перевірено наявність зв`язку між кримінальним правопорушенням, скоєним службовими особами підприємства, та власними особистими банківськими рахунками ОСОБА_7 .. Вказує на порушення ст. 173 КПК України та зазначає про порушення територіальної юрисдикції, оскільки орган досудового розслідування знаходиться на території Індустріального району м. Дніпропетровська.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи адвоката, який підтримав вимоги апеляційної скарги заявника, думку прокурора, який просив залишити ухвалу суду без змін, вивчивши надані матеріали, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Апеляційним переглядом встановлено, що 28 травня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014040040000027 було внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

11 серпня 2014 року прокурор прокуратури міста Дніпропетровська юрист 1 класу ОСОБА_8 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_7 , у тому числі, які знаходяться на розрахункових рахунках пластикової картки за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , які відкриті у ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299), м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50.

Ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання прокурора, а саме: накладено заборону на використання та розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на розрахункових рахунках пластикової картки № НОМЕР_4 , що належать ОСОБА_7 (і.п.н. НОМЕР_3 ) та знаходяться в ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299), м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, надавши інформацію про стан рахунку на час виконання ухвали; накладено заборону на використання та розпорядження на інші грошові кошти, що знаходяться на будь-яких інших рахунках ОСОБА_7 (і.п.н. НОМЕР_3 ) в ПАТ КБ «Приватбанк», надавши інформацію про стан кожного з рахунків на час виконання ухвали.

З висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення клопотання прокурора з зазначених в ухвалі мотивів, колегія суддів погодитися не може, оскільки у слідчого судді були наявні підстави для повернення клопотання прокурору для усунення його недоліків, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2, 3, 4 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У клопотанні цивільного позивача, слідчого, прокурора про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, іншої особи для забезпечення цивільного позову повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Вартість майна, яке належить арештовувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Ст. 38 КПК України передбачено, що органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи:

1) органів внутрішніх справ;

2) органів безпеки;

3) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

4) органів державного бюро розслідувань.

Зазначені вимоги норм кримінального процесуального закону слідчим суддею при постановлені оскаржуваної ухвали враховано не було, що істотно вплинуло на правильність прийнятого судового рішення, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали суду апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України.

Дослідженням наявних матеріалів встановлено, що клопотання прокурора про арешт грошових коштів надійшло до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з порушенням вимог ч. 2 ст. 132 КПК України, оскільки органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань є СВ Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, який територіально розташований в Індустріальному районі міста Дніпропетровська.

Розглядаючи клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_7 , колегія суддів, враховуючи підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт зазначеного в клопотанні майна, вважає що клопотання не може бути задоволено, оскільки не відповідає в повному обсязі вимогам ст. ст. 170, 171 КПК України та має недоліки та підлягає поверненню з метою їх усунення.

Апеляційним переглядом встановлено, що клопотання про арешт грошових коштів подано прокурором з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову, відшкодування спричинених державі збитків, а також що є достатні підстави вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України. За цих обставин в клопотанні мають бути зазначені дані, передбачені ч. 2, 3, 4 ст. 171 КПК України.

Однак подане клопотання не містить викладення наступних обставин: чи є ОСОБА_7 підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні, чи особою, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану суспільно небезпечним діянням, розмір і співмірність цієї шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, з розміром грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках на ім`я ОСОБА_7 , чи відповідає майно в вигляді грошей тимчасовому вилученню в розумінні ч. 2 ст. 167 КПК України.

У зв`язку із вищезазначеним, клопотання про арешт грошових коштів не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо його змісту, на що слідчий суддя не звернув уваги, та в порушення вимог ч. 3 ст. 172 КПК України дійшов висновку про часткове задоволення клопотання з підстав, не зазначених у ньому.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу апеляційного суду, якою повернути клопотання прокурору прокуратури м. Дніпропетровська про накладення арешту з метою усунення його недоліків у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, що не позбавляє права прокурора після усунення недоліків в строки, передбачені ст. 172 КПК України, повторно звернутися до суду з даним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 серпня 2014 року скасувати.

Постановити нову ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, якою клопотання прокурора прокуратури м. Дніпропетровська про накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_7 (і.п.н. НОМЕР_3 ) та знаходяться в ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299), м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, повернути прокурору для усунення недоліків в строк протягом сімдесяти двох годин.

Судді: