Рішення

від 20.05.2015 по справі 307/1499/15-ц

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1499/15-ц

Провадження № 2/307/999/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Тиводар В.І.

з участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Грушівської сільської ради та Тячівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на майно (житловий будинок),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1. Посилається на те, що у 1975 році її дід ОСОБА_3 та баба ОСОБА_4 побудували житловий будинок у АДРЕСА_1, який був зареєстрований лише у по господарській книзі. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба. З 2004 року вона почала проживати разом з бабою, за якою доглядала та допомагала по господарству, а після її смерті утримує будинок в належному санітарно-технічному стані та сплачує комунальні послуги, тобто вступила у фактичне володіння і розпорядження спадковим майном. Спадкоємцями 1-ї черги є її батько, - ОСОБА_5 та тітка ОСОБА_6, які відмовилися від прийняття спадщини на її користь. Звернувшись в 2015 році до держнотконтори для прийняття спадщини за законом вона отримала відмову у в'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Представник Грушевської сільської ради та представник Тячівської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явилися. Надіслали суду заяви у яких просять справу розглядати у їх відсутності. Позовні вимоги визнають.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, померли ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується свідоцтвами про смерть за № 24 від 29.04.2015 р. та № 41 від 28.08.2013 р. Відповідно до довідки Грушевської сільської ради № 812 від 21.04.2015 р. ОСОБА_4 належав будинок АДРЕСА_1, про що зроблено запис в погосподарській книзі. Згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 і зареєстрованого в Мін'юсті 18.02.2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), до 2002 року державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася цими підзаконними нормативними актами. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже у судовому засіданні, встановлено, що будинок АДРЕСА_1 у відповідності до діючого на той час законодавства належав ОСОБА_4 на праві приватної власності і був за нею зареєстрований.

Відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_5 є сином покійних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та батьком позивачки ОСОБА_1 Із заяв ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від 13.04.2015 р. убачається, що вони відмовляються від спадкового майна після смерті своєї матері ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна убачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні.

Згідно положень статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. З листа Тячівської державної нотаріальної контори № 489/0214 від 28.04.2015 р. вбачається, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів та відсутністю державної реєстрації прав на нерухоме майно, нотаріус не може оформити у нотаріальному порядку спадщину і видати свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Відповідно до ст. 328 ч. 2 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. З приписів 392 ЦК України убачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержують право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК. У ОСОБА_4 відсутні спадкоємці за заповітом та за законом першої-четвертої черг. Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Згідно ст. 1268 ч. 3 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Той факт, що позивачка до смерті спадкодавця проживала з нею у спадковому будинку ніким не оспорюються. Це дає можливість суду прийти до висновку, що ОСОБА_1 прийняла спадщину на майно, яке належало її бабі ОСОБА_4

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у зв'язку з тим що можливість отримати свідоцтво на спадщину в нотаріальній конторі у позивачки відсутня, а визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та охоронювані законом інтереси інших осіб, позовні вимоги, як такі, що є доведеними в судовому порядку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати слід покласти на позивачку.

За таких обставин керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 392, 1216, 1217, 1258, 1265, 1268, 1270, 1297 ЦК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю. Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1, Тячівського району Закарпатської області, в цілому.

Судові витрати покласти на позивачку.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: Гримут В.І.