Постанова

від 22.04.2015 по справі 804/4645/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 р. Справа № 804/4645/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орджбудпроект-555» про накладення арешту на кошти,-

ВСТАНОВИВ:

Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орджбудпроект-555», в якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності що знаходяться у банку Товариства з обмеженою відповідальністю «Орджбудпроект-555» на суму податкового боргу в розмірі 680 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має податковий борг у сумі 680,00 грн. та у зв'язку з тим, що у відповідача відсутнє майно, вважає за необхідне у відповідності до п.п. 20.1.17 ст. 20 Податкового кодексу України накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмово провадження.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орджбудпроект-555», перебуває на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідач має податковий борг з податку на додану вартість у сумі 680,00 грн.

Пунктами 57.1. та 57.3. статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст.59 Податкового Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення податкового боргу) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.5 ст.59 Податкового Кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

На виконання вищевикладених норм 24.05.2014 року щодо відповідача було складено податкову вимогу форми Ю» № 5693-25 від 03.11.2014 року, яка була отримана відповідачем 04.12.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення. Оплата по даній вимозі в добровільному порядку не відбулась.

Згідно підпунктів 20.1.31, 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. податкові органи мають право:

- звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень;

- звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Податковим кодексом визначено два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Аналіз норм Податкового кодексу України, а також чинного законодавства, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин.

Так, відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000р. № 2121-III зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".

Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».

Таким чином, з урахуванням змісту статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000р. № 2121-III зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.

За таких обставин повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про накладення арешту на кошти платника податків (підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України), так і про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків (зокрема, передбачені нормами підпунктів 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України), варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку.

Умовою застосування норми підпункту 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

В матеріалах справи містяться докази, які належним чином підтверджують відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Орджбудпроект-555» майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, з огляду на що суд приходить до висновку про правомірність вимог контролюючого органу щодо накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться в банку.

В свою чергу, аналізуючи пп.20.1.31 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України суд прийшов до висновку, що операції з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу, не підлягають зупиненню, оскільки пп.20.1.31 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України визначено право контролюючого органу звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах, крім вищенаведених операцій.

За таких обставин, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 128,158-163, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності що знаходяться у банку Товариства з обмеженою відповідальністю «Орджбудпроект-555» (53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Горького, буд.17,кв. 8, код ЄДРПОУ 34367660) на суму податкового боргу в розмірі 680,00 грн. (шістсот вісімдесят гривень, 00 копійок)

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна