Постанова

від 08.05.2015 по справі 810/1535/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 травня 2015 року           810/1535/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом           Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

до                    Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради виробничо-торгівельне підприємство "ОРАНТА"

про                    стягнення заборгованості з рахунків,

ВСТАНОВИВ:

          До Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі – позивач) з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради виробничо-торгівельне підприємство "ОРАНТА" (надалі – відповідач) про стягнення заборгованості з рахунків.

Ухвалами суду від 10.04.2015 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 08.05.2015.

В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з'явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, у порядку письмового провадження.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином в судове засідання не з'явився. Заяв або заперечень до суду не надсилав. До суду повернувся конверт, в якому відповідачу надсилались відповідні ухвали з довідкою пошти ф-20 «за закінченням терміну зберігання» (штрих-код 0113321216357).

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи те, що до суду повернувся конверт направлений відповідачу за належною адресою, суд керуючись статтею 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що такий конверт вручений відповідачу належним чином. Однак, суд не застосовує частини 3 та 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на те, що відповідач ухвалу суду не одержав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на вищезазначене, суд на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розгляд справи здійснювати в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи суд встановив наступне.

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради виробничо-торгівельне підприємство "ОРАНТА" зареєстровано як юридична особа 26.05.1992, виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, як платник податків відповідач перебуває на обліку у Білоцерківській ОДПІ з 14.04.1997 року за № 817.

Згідно довідки Білоцерківської ОДПІ та відомостей наданих боржником, у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом зі сплати орендної плати за землю у розмірі 31702,97з таких підстав.

Відповідачем було подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю від 18.02.2014 року №9007999481 за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та за січень 2015 року на суму 13 854, 39 грн. Однак відповідач не сплачував самостійно обчислений розмір орендної плати за землю.

У зв'язку з виникненням у відповідача заборгованості податковим органом надіслано відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 12.08.2014 № 644-25/52 на суму 1953,85 грн. Вказана податкова вимога була вручена у повноваженій особі відповідача, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа, яка наявна в матеріалах справи.

Оскільки, відповідачем у самостійному порядку сума заборгованості у розмірі 13829,04 грн., не була сплачена, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що склала дають предмет позову, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 269. 1 статті 269 Податкового кодексу України, платники податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до пункту 286. 2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2 статті 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 54.2 статті 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 59.1 статі 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Згідно з пунктом 20.1.18 статті 20 Податкового Кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Право органів податкової служби звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг передбачене підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України.

Як слідує із позовної заяви, позивач просить суд стягнути заборгованість відповідача у розмірі 13 829, 04 грн., з рахунків у банках обслуговуючих такого платника.

Відповідно до норм пунктів 4, 5, 6 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Право органів податкової служби звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності, а вразі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в адміністративному позові просить суд стягнути податковий борг перед бюджетом в сумі 13 829,04грн. на р/р 34124999700002, отримувач - Білоцерківське УДКСУ, код 38009832, банк – ГУДКСУ у Київській області, МФО 821018.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що відповідач заперечень до суду не подав, податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу у встановленому законодавством порядку не оскаржив та заборгованість не сплатив, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 35, 69, 70, 71, 128, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути податковий борг з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради виробничо-торгівельне підприємство "ОРАНТА" (ідентифікаційний код юридичної особи -19415637), з р/р 26040000000175, ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023 (українська гривня); р/р 26009000014254, ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023 (українська гривня); р/р 2600163992001, ПАТ «Банк «Київська Русь» м. Київ, МФО 319092 (українська гривня); р/р 37519000014545, Казначейство України (ел. адм. подат.) на р/р 34124999700002, отримувач - Білоцерківське УДКСУ, код 38009832, банк – ГУДКСУ у Київській області, МФО 821018., податкову заборгованість перед бюджетом у сумі 13 829 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять ) гривень 04 копійки.

3.          Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Терлецька О.О.