Постанова

від 14.05.2015 по справі 816/1367/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1367/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лі Н.А.,

представника позивача - Крамаренко О.П.,

представників відповідача - Богдан Т.М., Якименко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Спільного Австрійсько-Українського підприємства "Інтермедіо" - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2015 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спільного Австрійсько-Українського підприємства "Інтермедіо" - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 12107,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні. У своїх запереченнях відповідач посилається на те, що на Спільному Австрійсько-Українському підприємстві "Інтермедіо" - Товаристві з обмеженою відповідальністю були створені робочі місця для інвалідів, що підтверджує наказ №1/14 від 03.01.2014 "Про створення робочого місця для працевлаштування інвалідів", наказ №2/14 від 03.01.2014 "Про створення атестаційної комісії щодо робочих місць для працевлаштування інвалідів". Також Спільне Австрійсько-Українське підприємство "Інтермедіо" - Товариство з обмеженою відповідальністю протягом 2014 року подавало до Полтавського державного центру зайнятості звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням вільних вакансій для інвалідів, однак інваліди для працевлаштування центром зайнятості не направлялись. Таким чином, відповідач є таким, що виконав вимоги законодавства щодо створення робочих місць для осіб, яким встановлено інвалідність та їх працевлаштування.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

Так, Спільне Австрійсько - Українське підприємство "Інтермедіо" Товариство з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 22529238) зареєстроване в якості юридичної особи 15.09.1994, номер та дата запису про включення відомостей до ЄДР 15881200000000529 від 22.10.2004 /а.с.43/.

26.02.2015 Спільне Австрійсько - Українське підприємство "Інтермедіо" Товариство з обмеженою відповідальністю подало до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік (форма №10-ПІ) /а.с.4/.

Згідно відомостей, зазначених у звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2014 році становила 19 осіб. Разом з тим, згідно цього ж звіту, на підприємстві у 2014 році особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність не працювали, тоді як кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" становить 1 особу.

За недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 11952,63 грн.

Прострочення відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій склало 13 днів (з 16.04.2015 по 28.04.2015), у зв'язку з чим до останнього застосовано пеню у розмірі 155,35 грн.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Статтею 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що державне управління з питань забезпечення прав інвалідів та їх соціальної захищеності здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

За змістом статті 20 вказаного Закону Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді. Тобто, саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Позивач у позовній заяві посилається на порушення відповідачем частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Так, частиною 1 статті 19 зазначеного Закону визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 4 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Згідно статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій визначені у статті 239 Господарського кодексу України, серед яких й адміністративно-господарський штраф.

Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (частини 1, 2 статті 241 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частина 1 статті 18 зазначеного Закону передбачає, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" слідує, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

При цьому, стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на положення вказаної норми, звітність за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для їх працевлаштування.

Відповідно до інформації, викладеної у листі Полтавського міського центру зайнятості за вих. №05-1615 від 30.04.2015, протягом 2014 року відповідач подавав до центру зайнятості звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за формою №3-ПН /а.с.13/. Вказана обставина підтверджується також наявними у матеріалах справи копіями звітності "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за формою №3-ПН за період з грудня 2013року по грудень 2014 року із зазначенням вакансій лікаря-стоматолога та асистента лікаря-стоматолога /а.с.16-27/.

Судовим розглядом встановлено, що на заявлені в звітності за формою 3-ПН вакансії лікаря-стоматолога та асистента лікаря-стоматолога Полтавським міським центром зайнятості інваліди для працевлаштування до Спільного Австрійсько-Українського підприємства "Інтермедіо" - Товариства з обмеженою відповідальністю не направлялися, так як на обліку у службі зайнятості не перебували особи, які мають групу інвалідності та відповідають вимогам вакансій за спеціальностями лікар-стоматолог та асистент лікаря-стоматолога /лист Полтавського міського центру зайнятості за вих. №05-1615 від 30.04.2015/.

Частиною 3 статті 18 Закону чітко визначено зобов'язання підприємства, установи, організації, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Спільним Австрійсько-Українським підприємством "Інтермедіо" - Товариством з обмеженою відповідальністю у 2014 році було створене робоче місце для працевлаштування інваліда (наказ від 03.01.2014 №1/14 /а.с.29/) та створено атестаційну комісію для працевлаштування інвалідів (наказ від 03.01.2014 №2/14 /а.с.28/).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач вчинив усі передбачені чинним законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів, тому правові підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.

Отже, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення зі Спільного Австрійсько-Українського підприємства "Інтермедіо" - Товариства з обмеженою відповідальністю адміністративно-господарських санкцій та пені задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 травня 2015 року.

Суддя О.В. Гіглава