Рішення

від 20.05.2015 по справі 904/3653/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.15 Справа № 904/3653/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ", м. Житомир

до фірми "ДАРІНА", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 27 861,92 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Капля К.І.

Представники:

від позивача: Ярмоліцький А.О., довіреність б/н від 20.04.2015

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до приватного підприємства фірми "ДАРІНА" (далі-Відповідач) про стягнення 27 861,92 грн. за Договором поставки №1141 від 26.12.2014.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2015 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки №1141 від 26.12.2014 (а.с. 19-20) в частині виконання останнім зобов'язань з оплати за отриманий згідно Договору товар в сумі 20 350,54 грн., внаслідок чого Позивач також нарахував та просить стягнути з Відповідача 2 334,98 грн. - пені, 1 758,54 грн. - 36% річних та 3 417,86 грн. - інфляційних втрат.

Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та документи витребувані господарським судом не надав. Про час і місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №4994525356167.

Оскільки неможливість присутності в судовому засіданні представника Відповідача2 документально підтверджена не була, надані Позивачем, Відповідачем1 матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.05.2015 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" (далі-Постачальник) та приватним підприємством фірмою "ДАРІНА" (далі-Покупець) був укладений Договір поставки №1141 (далі-Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у встановлені Договором строки продукти харчування, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами Договору.

Згідно пункту 2.13 Договору, остаточна кількість, асортимент, ціна та вартість кожної окремої партії поставленого товару визначається у видатковій (товарно-транспортній) накладній Постачальника, згідно якої товар був фактично переданий Покупцю і яка є підставою для його оплати. Факт прийняття товару Покупцем від Постачальника, що підтверджується належно оформленими накладними, означає згоду Покупця із ціною, якістю, кількістю та асортиментом поставленого товару.

За попередньою домовленістю сторін оплата за товар може здійснюватись шляхом передплати за товар або з відстрочкою платежу, але не пізніше строку зазначеного в накладній. Якщо термін оплати за товар не вказано в накладній, розрахунок за товар здійснюється Покупцем у строк, що складає не більш ніж 14 календарних днів за ковбасні вироби з моменту отримання товару (пп. 3.2.1 п. 3.2 Договору).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту (дати) підписання його сторонами і діє до 31.12.2015, а по грошовим зобов'язанням - до повного їх виконання. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору і до моменту фактичного виконання зобов'язань за Договором.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу обумовлений товар на загальну суму 20 599 грн. 79 коп., що підтверджується видатковою накладною №Ж-00001812 від 06.01.2015 (а.с. 22).

Відповідач, в порушення умов Договору, за поставлений йому товар розрахувався частково, сплативши у період з 11.02.2015 по 05.04.2015 суму в розмірі 249,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №@PL231759 від 11.02.2015 (а.с. 24), №@PL544609 від 29.03.2015 (а.с. 23), №@PL971443 від 05.04.2015 (а.с. 25).

У зв'язку з неповною оплатою Відповідачем за поставлений товар за ним утворилась заборгованість в сумі 20 350,54 грн., внаслідок чого Позивач на його адресу 19.03.2015 направив претензію №юр/51 від 18.03.2015, яку Відповідач отримав 27.03.2015 (а.с. 26-28) з вимогою протягом трьох банківських днів з дні отримання претензії сплатити заборгованість.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість в сумі 20 350,54 грн. не сплатив, внаслідок чого Позивач був вимушених звернутись до господарського суду з метою захисту своїх інтересів.

Розглядаючи вказані позовні вимоги необхідно вказати на наступне.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків оплати поставленого Товару, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 20 350,54 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, при простроченні строків виконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором, Покупець зобов'язується також сплатити Постачальнику пеню, нараховану за весь час прострочення виконання зобов'язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За розрахунком Позивача розмір пені за загальний період прострочення з 21.01.2015 по 17.04.2015 складає 2 334,98 грн.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений Позивачем розрахунок пені відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 2 334,98 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В зв'язку з порушенням Відповідачем строків оплати за поставлений Товар, Позивач заявив до стягнення інфляційні втрати в сумі 3 417,86 грн. (загальний період нарахування лютий-березень 2015 року).

Враховуючи, що Позивачем доведено шляхом надання належних доказів, що Відповідачем допущено порушення строків оплати за поставлений товар, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, а саме підлягають стягненню 3 417,86 грн. інфляційних втрат.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що при прострочення строків виконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором, Покупець несе відповідальність, передбачену ст.ст. 536, 625 Цивільного кодексу України і зобов'язується сплатити Постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого за весь час прострочення індексу інфляції, а також проценти у розмірі 3% в місяць від суми заборгованості за весь час прострочення, за користування чужими грошовими коштами.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з Відповідача 36% річних за користування чужими грошовими коштами, що складає 1 758,54 грн. (загальний період нарахування з 21.01.2015 по 17.04.2015).

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є обгрунтованими та підлягають задоволенню повністю, а саме в сумі 1 758,54 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства фірми "ДАРІНА" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Будівельна, 26/23, ЄДРПОУ 21892132) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" (10025, м. Житомир, вул. Баранова, 127, ЄДРПОУ 32122069) 20 350 грн. 54 коп. - основного боргу, 2 334 грн. 98 коп. - пені, 3 417 грн. 86 коп. - інфляційних втрат, 1 758 грн. 54 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 827 грн. 00 коп. - судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.05.2015.

Суддя А.Є. Соловйова