Рішення

від 20.05.2015 по справі 904/2880/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.15р. Справа № 904/2880/15

За позовом : Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «АКМА», м. Дніпропетровськ

До : Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ФАРГО», м. Дніпропетровськ

Про : стягнення 75 959, 57 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача : Маслянікова І.О. ( дов. від 30.03.15р.) ;

Від відповідача: Шахов Д.А. (дов. від 01..04.15р.)

СУТЬ СПОРУ :

ПП «ВКФ «АКМА» ( позивач ) звернувся з позовом до ТОВ «Юридична фірма «ФАРГО» ( відповідач ) про стягнення 75 959, 57 грн. ( в т.ч.: 51 392, 00 грн. - основна заборгованість; 1 948, 26 грн. - пеня; 17 994, 03 грн. - інфляційних втрат та 4 625, 28 грн. - 3% річних) заборгованості за договором про надання юридичних послуг №30/09/2009-01 від 30.09.09р., укладеним між сторонами. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків в частині надання позивачу юридичних послуг на суму 51 392,00 грн. (сплачених позивачем в якості передплати відповідно до рахунку відповідача №21-03/11 від 21.03.11р.) . 08.04.15р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача ( що знаходяться на рахунках у банківських установах ) в межах суми заявлених позовних вимог. Заява обґрунтована посиланням на приписи ст.66 ГПК України та наявність судових рішень про стягнення з відповідача значних сум грошових коштів ( які не виконуються відповідачем ) .

ТОВ «Юридична фірма «ФАРГО» ( відповідач ) проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що ним були у повному обсязі надані юридичні послуги позивачу ; рахунок на сплату від 21.03.11р., завдання №8 та акт №8 були направлені відповідачем позивачу 21.03.11р. одним цінним листом ; оплативши вищезазначений рахунок лише 29.04.11р. , позивач фактично прийняв послуги, проте з невідомих причин не підписав акт приймання-передачі послуг. Також відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг №30/09/2009-01 від 30.09.09р., обґрунтовуючи ці твердження наступним : в позовній заяві позивач посилається на акт звірки взаєморозрахунків від 28.03.12р., (підписаний головним бухгалтером та скріплений печаткою відповідача, як на підставу виникнення заборгованості ) ; в свою чергу, позовна заява підписана 30.03.15р., подана до суду 02.04.15р., провадження по справі порушено 03.04.15р. ; таким чином (на думку відповідача), позивачем пропущений 3 - річний строк позовної давності , встановлений ч.1. ст.257 ЦК України. Окрім того - відповідач заперечував проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову, зазначаючи, що позивач не довів наявність фактичних обставин, з якими пов'язує застосування забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти , належні відповідачу. Так судові рішення на предмет наявності спорів , де відповідачем є ТОВ «Юридична фірма «ФАРГО» (на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову) вже виконані відповідачем.

12.05.15р. до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення позивача, в яких той заперечував проти заяви відповідача про застосування строків позовної давності, зазначаючи наступне: відповідач у своїй заяві наголошує на тому, що строк позовної давності у три роки було пропущено позивачем , оскільки позов від 30.04.15р. направлено 02.04.15р., а провадження по справі порушено 03.04.15р.; 28.03.12р. відповідачем було визнано заборгованість та підписано двосторонній акт звірки взаєморозрахунків; 28.03.15р. ( субота, вихідний день) сплинув трирічний строк позовної давності звернення до суду; проте, у випадках , коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день (ч.3 ст.51 ГПК України); перший робочий день припадав на 30.03.15р. року, тому того ж дня позивач направив до суду позов; згідно ч.4 ст. 51 ГПК України якщо позовну заяву здано на пошту чи телеграф до 24-ї годи останнього дня строку, строк не вважається пропущеним. З урахуванням вищезазначеного, позивач наголошує на тому , що ним не було пропущено строк на звернення до суду, оскільки позовну заяву було здано на пошту 30.03.15р. о 17:02 год. ( на підтвердження чого, позивачем було додано до письмових пояснень для залучення до матеріалів справи копію опису вкладення до поштового відправлення від 30.03.15р. та копію квитанції про направлення від 30.03.15р.).

12.05.15р. до канцелярії суду від відповідача надійшла заява про заміну неналежного відповідача - ТОВ «Юридична фірма «ФАРГО» на належного відповідача - ТОВ «Фарго Трейдінг». Заява обґрунтована посиланням на те, що згідно розподільчого балансу станом на 31.12.14 р., затвердженого протоколом Загальних зборів учасників від 20.20.15р. №20/02/15 та акту приймання-передачі від 25.02.15р., майно та майнові зобов'язання ТОВ «Юридична фірма «ФАРГО» ( в тому числі, перед позивачем) були передані ТОВ «Фарго Трейдінг». Таким чином ( за твердженням відповідача), позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.

По справі було оголошено перерву з 12.05.15р. по 19.05.15р. та відповідачу було запропоновано надати докази фактичного виконання послуг відповідно до рахунку пред'явленого позивачем. У судове засідання 19.05.15р. з'явилися представники сторін, відповідач доказів фактичного виконання послуг відповідно до рахунку пред'явленого позивачу не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

30.09.09р. між ТОВ «Юридична фірма «ФАРГО» (виконавець) та ППВКФ «АКМА» (клієнт) був укладений договір про надання юридичних послуг №30/09/2009-01, відповідно до умов якого клієнт доручає виконавцеві надання юридичних послуг, детальний опис та обсяг яких визначено у завданні та/або завданнях до цього договору , а виконавець погоджується надавати клієнтові послуги згідно з умовами цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору клієнт розуміє та погоджується , що виконавець не надаватиме клієнту будь-яких послуг, крім тих послуг, які чітко визначені в цьому договорі , за винятком випадків , коли існує письмове прохання клієнта про надання додаткових послуг і письмова згода виконавця на надання таких додаткових послуг, що оформляється завданням та/або завданнями до цього договору ; у разі, якщо клієнт просить про надання додаткових послуг усно і не підтверджує своє прохання у письмовій формі , виконавець може підтвердити отримання такого замовлення коротким листом до клієнта , у якому визначаються обсяг та умови подальшого / додаткового надання послуг; копія такого листа підписується клієнтом та повертається виконавцю; такий обопільно підписаний лист-підтвердження становить невід'ємну складову частину цього договору та покладає на сторони безумовний обов'язок керуватись положеннями цього договору під час надання додаткових послуг.

Клієнт визначає коло осіб, що мають право та повноваження по цій угоді давати задавання виконавцю та повідомляє про це виконавця письмово (п.1.4 договору).

Згідно з п.2.1. договору передбачається, що основний обсяг послуг із виконання доручення клієнта здійснюватиметься утвореними робочими групами провідних юристів за допомогою інших юристів та/або спеціалістів виконавця, під контролем партнера - керівника практики Смирнова Є.В. та старшого партнера Бірюка А.М.; виконавець має право, за своїм розсудом, залучати до участі у виконані доручення клієнта інших партнерів та юристів виконавця.

В п.2.4. договору сторони погодили, що під час передачі результатів послуг сторони складають у двох екземплярах акт прийому-передачі послуг по одному екземпляру для кожної зі сторін.

Відповідно до п.3.1. договору протягом 3 банківських днів після підписання цього договору клієнт сплачує виконавцеві перший авансовий платіж за послуги, що будуть надаватися за цим договором, в українських гривнях у розмірі 5 760, 00 грн. , у тому числі ПДВ - 960, 00 гривень (аванс); проти суми авансу зараховуються суми платежів , що виставляються виконавцем до сплати клієнтом згідно із цим договором . Разом із підвищенням обсягу послуг , що виконавець здійснює для клієнта , та підвищення їхньої вартості , сума авансу та сума залишку авансу будуть відповідно збільшуватись.

Виконавець не зобов'язаний розпочати надавати послуги згідно із цим договором, доки аванс не зарахований на рахунок виконавця; якщо виконавцями не визначено іншого в письмовій формі, всі аванси та інші платежі за договором сплачуються клієнтом на банківський рахунок виконавця: поточний рахунок №26001300009081 в Дніпропетровській філії АКБ «Форум», код банку 306878 (п.3.2. договору).

Згідно з п.4.1. договору виконавець регулярно (як правило, один раз на місяць) виставляє клієнту рахунки; сплата за рахунком здійснюється після отримання рахунка та підписання акту прийому-передачі послуг, і в будь-якому разі не пізніше, ніж протягом 5 (п'яти) банківських днів після отримання, якщо інші строки сплати не визначені сторонами в завданні або акті прийому-передачі послуг (а.с.13-18).

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2011р. позивач звернувся до відповідача з дорученням надати юридичні послуги ( завдання №8 ) , а саме : підготовка інформативного матеріалу, який містить в собі , але не виключено, відомості про: порядок створення та організації холдингової моделі ведення бізнесу за участю нерезидента, з використанням преференцій визначених двосторонніми міждержавними угодами щодо усунення подвійного оподаткування ( що не заперечується відповідачем). Відповідач відповідно до умов договору виставив позивачу рахунок №21-03/11 від 21.03.11р. на оплату вищезазначених послуг в розмірі 51 392, 00 грн. ( а.с.19 ) Позивач в свою чергу здійснив оплату вищезазначеного рахунку в повному обсязі ( що підтверджується відповідною випискою банку ( а.с.85) та не заперечується сторонами.

Натомість відповідач , отримавши від позивача 51 392, 00 грн., юридичні послуги (обумовлені сторонами у завданні №8 ) позивачу не надав та кошти не повернув ; також відповідач не заперечував проти наявності у нього заборгованості в розмірі 51 392,00 грн. за цим договором та без заперечень підписав відповідний акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.03.12 р. (а.с.20 )

Тому позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 51 392,00 грн. - заборгованості ; окрім того - позивач відповідно до приписів ч.6 ст. 231 ГК України та ст.625 ЦК України нарахував відповідачу: 1 948, 26 грн. - пені; 17 994, 03 грн. - інфляційних втрат та 4 625, 28 грн. - 3% річних. (а.с.24-26).

Направлену позивачем на адресу відповідача 03.09.14р. претензію вих.№14 від 26.08.14р. (а.с.22) про повернення на протязі 10-ти робочих днів з дати отримання цього листа суми попередньої оплати за замовлені, але не надані послуги в розмірі 51 392, 00 грн., яка була отримана відповідачем 05.09.14р. ( про що свідчить поштове повідомлення, а.с.23), відповідач залишив без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно до вимог п. 2 ст. 530 ЦК України : якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).

Оскільки відповідач отримавши від позивача 51 392, 00 грн. в якості передплати за виконання ( надання ) певних юридичних послуг , до цього часу таких послуг позивачу не надав ; то позивач підставно вимагає стягнути з відповідача ці кошти . Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 51 392, 00 грн. - заборгованості ; 17 994, 03 грн. - інфляційних втрат та 4 625, 28 грн. - 3% річних. При цьому суд не вбачає достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 948, 26 грн. ( оскільки договором №30/09/2009-01 від 30.09.09р. не передбачене стягнення з відповідача пені ).

Заперечення відповідача відносно того, що ним були надані послуги позивачу у повному обсязі , суд оцінює критично, оскільки в матеріалах справи відсутній підписаний з боку позивача акт прийому-передачі юридичних послуг на суму 51 392, 00 грн. та відповідачем не надано жодних доказів ,що підтверджують надання ним таких послуг .

Окрім того, заперечення відповідача стосовно того, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення з цим позовом до суду суд оцінює критично з урахуванням наступного. У відповідності до приписів ЦК України: позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу ( ст.256 ) Відповідно до ст.257 цього Кодексу : загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ст.261 цього Кодексу ).Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) ( ст.266 ЦК України ) . Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту ( ст.267 ЦК України )

Відповідно до пунктів 4.4. та 4.4.1 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.13р. №10, правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Отже підписання відповідачем без зауважень 28.03.12 р. акту звірки взаємних розрахунків з позивачем свідчить про переривання перебігу строку позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором №30/09/2009-01 від 30.09.09р., тобто строк позовної давності за зобов'язаннями відповідача за вищезазначеним договором ( з урахуванням наявності підписаного акту звірки взаємних розрахунків станом на 28.03.12р) сплив 28.03.15 р. ( субота, вихідний день) . Проте, у випадках , коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день (ч.3 ст.51. ГПК). Перший робочий день припадав на 30.03.15р., з матеріалів справи вбачається, що саме 30.03.15р. позивач звернувся з цим позовом до суду ( що підтверджується копію опису вкладення до поштового відправлення від 30.03.15р. та копію квитанції про направлення від 30.03.15р., а.с.79-80). Згідно ч.4 ст. 51 ГПК України, якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї годи останнього дня строку, строк не вважається пропущеним. З урахуванням вищезазначеного, суд не погоджується з твердженнями відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності .

Також суд не вбачає достатньо правових підстав для задоволення заяви відповідача про здійснення заміни первісного відповідача - ТОВ «Юридична фірма «ФАРГО» на належного відповідача - ТОВ «Фарго Трейдінг», оскільки із змісту доданих відповідачем до цього клопотання документів - розподільчого балансу станом на 31.12.14 р. , акту приймання-передачі від 25.02.15р., не вбачається, що майно та майнові зобов'язання ТОВ «Юридична фірма «ФАРГО» за вищенаведеним договором перед позивачем були передані ТОВ «Фарго Трейдінг».

Відповідно до приписів ст.66 ГПК України : господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується ( поміж-іншим ) накладанням арешту на майно , що належить відповідачеві ( ст.67 ГПК України )

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; та дійшов до висновку про адекватність ( відповідність ) такого заходу до забезпечення позову , як накладення арешту на майно відповідача ( боржника ) в сумі позовних вимог .

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 256-257, 261, 266, 267 , 525, 526, 530 ЦК України; ст.ст. 24, 33, 49,66, 67, 82-85 ГПК України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ФАРГО» ( 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ливарна, буд. 13; код ЄДРПОУ 24995677) на користь позивача - Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «АКМА» (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 139-К; код ЄДРПОУ 20278565): 51 392 , 00 грн. - попередньої оплати за договором; 17 994, 03 грн. - інфляційних втрат та 4 625, 28 грн. - 3% річних ; 1 780, 14 грн. - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 1827, 00 грн. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

4. Накласти арешт на майно відповідача ( боржника ) : Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ФАРГО» ( 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ливарна, буд. 13; код ЄДРПОУ 24995677) в сумі задоволених позовних вимог в розмірі 74 011, 31 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

20.05.15р.